«Забула внучка в баби черевички» аналіз

«Забула внучка в баби черевички» Чернілевський аналіз (паспорт)

Автор – Станіслав Чернілевський

Літературний рід – лірика

Вид лірики – філософська

Тема: зображення суму бабусі за внучкою, яка, від’їжджаючи, забула свої черевички.

Ідея: уславлення любові, щирості, доброти бабусі до своєї внучки.

Основна думка: бабуся — це та людина, яка здатна на все заради щасливого дитячого сміху, здоров’я для своєї внучки.

Кількість строф: чотири.

Вид строфи: катрен (чотиривірш).

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб з пірихієм

 Художні засоби «Забула внучка в баби черевички»

• епітет: «спорожніла хата», «зорі жаровички»;

• метафора: «літо перекотилось», «курява вляглась», «вийшли в небо зорі», «осінь опустила … листок»;

•  порівняння: зорі-жаровички.

• зменшувальні суфікси: черевички, рученя, жаровички, малесенькі, тихенько.

Образи-символи

• Осінь – це сум, самотність, старість, літо – дитинство
• Черевички – символ духовного зв’язку бабусі з внучкою.

Автор створює образ самотньої бабусі за допомогою сполуки «спорожніла хата».

І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села
Малесенькі дитячі черевички
У спорожнілу хату занесла.

Лягла собі. І світло не світила.
Торкнулась черевичків перед сном —
І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.

Діти виростають, самі стають батьками, а їхні батьки – бабусями й дідусями. І їхньої турботи тепер вистачає і на онуків. Про важливість неперервності поколінь, повагу до старших людей, пам’ять про них ідеться в поезії «Забула внучка в баби черевички…».

Мати стала бабусею, до неї в село приїжджає гостювати онука, та коли літо «перекочується за село» і осінь тихенько опускає «горіховий листок перед вікном», настає пора прощатися. Нелегким для жінки видається те прощання, бо роки йдуть, і кожен наближає її до розставання з дітьми та онуками назавжди. У дитинстві ми не замислюємося, наскільки рідна й дорога нам бабуся; часто біжимо, не дослухавши її. І лише дорослішаючи, починаємо розуміти, як багато вона могла б нам розказати, скільки всього разом ми не встигли зробити, як мало уваги приділяли рідній людині. Так і в поезії: дівча махнуло рученям на прощан ня, а «бабка все стояла на дорозі, хустинкою торкаючись до сліз».

Бабуся залишилася сама до наступного літа, а з нею – спогади й онуччині забуті черевички. Ніжно понесла їх бабуся до спорожнілої хати, щоб торкнутися перед сном рукою й уявити любу онуку. Невідомо, чи зможе ще бабуся помилуватися своєю онучкою, чи буде наступного літа до кого приїздити малій, адже непомітно підкрала ся осінь життя – старість.

Такий філософський підтекст твору спонукає замислитися над цінністю родинних стосунків, потребою приділяти більше уваги батькам, бабусям і дідусям.

До чого закликає поезія “Забула внучка в баби черевички”? Поезія Чернілевського “Забула внучка в баби черевички” закликає любити своїх рідних, не забувати стареньких!
Яким настроєм пройнята поезія “Забула внучка в баби черевички”? Тужливим, сумним.

Чому у вірші кілька разів згадано внуччині черевички. Що символізує ця художня деталь?  Духовний зв’язок внучки та бабусі.

В якому автомобілі внучка поїхала з села? Бензовоз

Чому вчить поезія “Забула внучка в баби черевички”?

Цей вірш вчить цінувати своїх близьких, частіше навідувати їх, телефонувати, виявляти знаки уваги.

«Забула внучка в баби черевички» слухати аудіо

Станіслав Чернілевський “Забула внучка в баби черевички” читати

Забула внучка в баби черевички…
Дитячим сміхом бризнувши в зело,
За повелінням вікової звички
Перекотилось літо за село.

Махнуло рученя на бензовозі –
І курява вляглась після коліс.
А бабка все стояла на дорозі,
Хустинкою торкаючись до сліз.

І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села
Малесенькі дитячі черевички
У спорожнілу хату занесла.

Лягла собі. І світло не світила.
Торкнулась черевичків перед сном —
І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.