“Загадковий нічний інцидент із собакою” характеристика героїв

“Загадковий нічний інцидент із собакою” характеристика героїв допоможе розкрити образ Крістофера, його батька, матері та інших персонажів, їх риси характеру.

“Загадковий нічний інцидент із собакою” характеристика героїв

“Загадковий нічний інцидент із собакою” характеристика Крістофера

Крістофер Джон Френсіс Бун – це головний герой книги “Загадковий нічний інцидент із собакою”.  Йому 15 років, 3 місяці й 3 дні. Він – підліток з аутизмом, який має неймовірні здібності у математиці та фізиці. Його розуміння світу прямолінійне і практичне, а спостереження за деталями дуже високі. Він знає всі країни світу, їхні столиці, а також прості числа до 7057.

Крістофер є абсолютно відвертим у своїх думках та діях, не здатний на брехню або фальш. Він має складність у спілкуванні та розумінні емоцій інших людей. Його зацікавлення в розгадуванні та аналізі допомагає йому розкривати та розуміти складні ситуації. Крістофер виявляє сміливість і наполегливість у своєму розслідуванні вбивства собаки, не зупиняючись перед труднощами, що зустрічаються на його шляху. Хоча він стикається з багатьма викликами через свій аутизм, він демонструє неймовірну сили волі та рішучість у досягненні своїх цілей. Живе у місті Свіндон. Полюбляв собаку Велінгтон, вбивством якої починаэ написання власної книги з детективним сюжетом. Крістофер почав писати твір про собаку тому, що це відбулося саме з ним, а йому важко уявляти речі, які з ним не відбувалися.

Крістоферу подобається Шерлок Холмс і його дедуктивний метод. Улюблена книга хлопця – «Собака Баскервілів». Він детально аналізує події і хід розслідування, наголошує, що мова йде про двох убитих собак – гончака та спанієля Джеймса Мортімера – і робить власні висновки. Після довгих міркувань хлопець зробив висновки, що Веллінгтона вбив хтось, кого він знав.

Мріє стати астронавтом. Завжди носить в кишені свого швейцарського армійського ножа.

Для нього побачити 4 червоні машини поспіль означали Хороший день. Юнак не любив кольори: жовтий і коричневий. Зміг скласти найскладніший іспит з математики на рівень «А».

Ось кілька причин, із яких Крістофер ненавидить жовтий і коричневий кольори:

ЖОВТИЙ

1. Гірчиця.

2. Банани (а з часом вони стають коричневими).

3. Жовті подвійні смуги.

4. Жовта гарячка (це така хвороба з тропічної Америки й Західної Африки, яка призводить до гарячки, гострого нефриту, жовтяниці й крововиливів, і її спричиняє вірус, який передається з укусом москіта під назвою Aеdes aegypti, якого раніше називали Stegomyia fasciata, а нефрит — це запалення нирок).

5. Жовті квіти (оскільки від квіткового пилку в мене починається сінна астма, а це один із трьох збудників сінної астми, інші два — пилок від трав і плісняві грибки, від яких мені також стає погано).

6. Цукрова кукурудза (оскільки вона виходить разом із калями, і ти її не перетравлюєш, тож насправді вона не призначена для вживання, як-то трава чи листя).

КОРИЧНЕВИЙ

1. Бруд.

2. Підлива.

3. Калі.

4. Дерево (оскільки раніше люди виготовляли з дерева механізми й транспортні засоби, але більше вони так не роблять, тому що дерево ламається, трухлявіє, а інколи в ньому заводяться хробаки, тож зараз люди виготовляють механізми й транспортні засоби з металу й пластику, які є кращими й сучаснішими).

5. Мелісса Коричнева (це дівчина з моєї школи, хоча насправді вона не коричнева, як Аніл або Мухаммед, просто в неї таке прізвище, але вона розірвала навпіл мій великий малюнок астронавта, і я його викинув навіть попри те, що місіс Пітерс склеїла його липкою стрічкою, оскільки його все одно зіпсовано).

Особливості Крістофера:

• Він довго звикає до людей, яких щойно побачив, поки не переконаюся, що вони безпечнi. 
• Не любить, коли його торкаються.
• Кричить, коли сердитий чи спантеличений.
• Йому не подобаються жовтi та коричневi речi.
• Не подобається перебувати в дуже малих приміщеннях з іншими людьми.
• Б’є речі, коли  сердитий чи спантеличений.
• Стогне.
• Відмовляється користуватися своєю зубною щіткою, якщо її хтось торкався.
• Не їсть, якщо різні види їжі на тарілці торкаються одне одного.
• Не помічає, коли люди на нього сердяться.
• Не всміхається.
• Каже такі речі, які інші люди вважають грубими.
• Б’є інших людей.
• Ненавидить Францію.
• Сердиться, якщо хтось пересуває меблі.
• Він боявся незнайомих людей, зміни порядку, перестановки речей, неточної інформації.
• Сам він порівнював себе з комп’ютером, який від надмірної інформації зависає.
• Знав математику і фізику,  всі країни світу, їхні столиці, гарно малював, грав у шахи.
• Кожен має право на «місце під сонцем». Крістофер говорить: «я не хочу, щоб моє ім’я означало історію про доброту і чесність. Я хочу, щоб ім’я означало мене».
• У Крістофера можна повчитись наполегливості, старанності, порядку і вмінню ніколи не говорити неправду. А це немало.

На думку Крістофера, «всi мають особливi потреби, наприклад, Батько, який завжди носить iз собою невелику упаковку штучного пiдсолоджувача й додає його до кави, аби не гладшати, або мiсiс Пiтерс, яка носить бежевий слуховий апарат, або Шивон, яка має такi товстi окуляри, що голова починає болiти, якщо їх вдягнеш, i нi про кого з них не кажуть, що вони мають Особливi Потреби, хоча особливi потреби в них є».

Цитатна характеристика Крістофера

• «Батько підняв праву руку й розвів пальці віялом. Я підняв ліву руку, розвів пальці віялом, і ми торкнулися пучками. Ми так робимо, бо Батько інколи хоче мене обійняти, але мені не подобається обійматися, тож натомість ми робимо цей жест, який означає, що він мене любить».
• Я погано розумію людей. Вони спілкуються без слів, або говорять метафорами
• Коли мені сумно, я хочу бути на самоті.
• А також я завжди ношу в кишені свого швейцарського армійського ножа, а в ньому є пилка, якою можна відрізати людині пальці.
• Інколи я думаю, що мій розум — це теж машина, але не обов’язково для нарізання хліба.
• Я не хочу, аби моє ім’я означало історію про доброту та чуйність. Я хочу, аби моє ім’я означало мене.
• Інколи я думаю, що мій розум — це теж машина, але не обов’язково для нарізання хліба. Мені так легше пояснювати людям, що відбувається в моїй голові.
• Моє ім’я — також метафора. Воно означає “нести Христа”.
• Я ніколи не брешу. Не тому, що я хороша людина, я просто не вмію брехати.
• Мені не подобається дивитися людям в обличчя, особливо якщо це незнайомці.
• Мені подобається, коли сильно дощить. Тоді таке враження, наче повсюди звучить білий шум, і це подібно до тиші, тільки не порожньої.
• «Треба бути розумним, а я розумний. Також треба знатися на тому, як працюють механiзми, i я добре знаюся на тому, як працюють механiзми».
• «Також треба, щоби тобi подобалося бути на самотi в малесенькому космiчному кораблi за тисячi й тисячi миль вiд земноi поверхнi, щоби не було нападiв панiки чи клаустрофобii, щоби ти не сумував за домiвкою та не збожеволiв».
• «А поки я спав, мені наснився один із моїх улюблених снів. Інколи я бачу його вдень, але тоді це називається мрією. Але дуже часто я його бачу саме вночі. І в тому сні майже всі люди на землі померли, оскільки вони підхопили вірус. І це не звичайний вірус. Він діє наче комп’ютерний вірус. І люди можуть підхопити його зі значенням якогось слова, яке вимовить інфікована людина, або через якийсь вираз на її обличчі, коли вона це казатиме, а це означає, що вірус можна підхопити, побачивши інфіковану людину по телебаченню, і що вірус дуже швидко пошириться світом. А коли людей буде інфіковано, то вони сидітимуть на своїх диванах і нічого не робитимуть, вони не їстимуть і не питимуть і через це помруть.»
• «Менi би довелося говорити з людьми iз Центру Керування Польотами, але ми би це робили через радiомiст i телевiзiйний екран, тож я би мiг їх вважати не реальними незнайомцями, а персонажами комп’ютерноi гри».
• Я сказав, що в мене є Батько, але Мати померла. Я додав, що в мене ще є Дядько Террі, але він живе в Сандерленді, і він — брат Батька, а також були бабусі й дідусі, але троє з них померли, а Бабуся Бертон живе в пансіоні, бо в неї старечий маразм, і вона якось вирішила, що я — телевізійний персонаж.
• «А також я зовсiм не сумуватиму за домiвкою, оскiльки мене оточуватимуть речi, якi менi подобаються, як-то: механiзми, комп’ютери та вiдкритий космос».
•  «Я знаю, що здатен на це, оскільки я сам їздив до Лондона й оскільки я розгадав таємницю «Хто вбив Веллінгтона?», знайшов свою маму, був хоробрим і написав книжку, а це означає, що я здатен на все.

Батько – головна опора та підтримка в житті Крістофера. На перший погляд, він може здатися суворим і відстороненим від сина, проте він також проявляє глибоке розуміння й любов до Крістофера.  Батько сильно любить сина. Інколи в нього зриває дах, інколи він сердиться, кричить. Хоча знає, що не повинен цього робити. Але він так поводиться тільки тому, що боїться за сина, бо не хоче, аби той втрапив у неприємності, щоб  йому було боляче. Від Батька пішла дружина до сусіда, він залишився один виховувати сина з аутизмом. У нього є своя фірма, і він займається ремонтом бойлерів і опалювальних систем разом із чоловіком на ім’я Родрі, своїм підлеглим. 

Матір – спочатку ми дізнаємось, що мати хлопчика померла 2 роки тому від серцевого нападу. Матері було лише 38 років. Мати вела активний спосіб життя, їздила на велосипеді, споживала здорову їжу, багату на клітковину з низьким вмістом насичених жирів, як-то: курятина, овочі та мюслі. Потім Крістофер з’ясував, що його матір насправді не померла. І Батько брехав Крістоферу про це. Насправді Матір переїхала жити до Лондона з іншим чоловіком.

Містер Роджер Шиєрс – спочатку був чоловіком сусідки, потім став співмешкати з матір’ю Крістофера. Містер Шиєрс був одружений із місіс Шиєрс, і ще два роки тому вони жили разом. Потім містер Шиєрс пішов і не повернувся. Саме тому місіс Шиєрс часто приходила й готувала Крістоферу їсти, коли померла Мати.

Місіс Ейлін Шиєрс – сусідка Крістофрера, власниця чорного пуделя Веллінгтона.  

Вчителька Шивон – друг та помічник Крістофера у школі.
Вона турбується за хлопця, виявляє теплоту та розуміння його особливостей. Вчителька Шивон намагається створити для нього комфортне середовище в школі. Вона прислухається до потреб Крістофера та допомагає зняти бар’єри в спілкуванні, надає слушні поради у написанні його книги. Саме вчителька Шивон підказала Крістоферу, що він має написати щось таке, що б сам захотів прочитати. Загалом, вчителька Шивон допомагає йому впоратися з викликами, що виникають у шкільному середовищі через його аутизм.

Місіс Александер – сусідка Крістофера. Саме вона розповіла йому, що його мама, до того як померла, була близька з містером Шиєрсом. Сусідка завжди лагідно розмовляла з Крістофером, пригощала печивом, ніколи не проганяла з подвір’я.

Веллінгтон – чорний пудель, який належав місіс Шиєрс, сусідці Крістофера. У нього була кучерява чорна шерсть, але якщо придивитися, то шкіра під нею мала блідо-жовтий колір, як у курки.

Автор твору – KRASOL8

Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!