Закони Ліліпутії
1) Якщо на суді буде доведено невинність обвинуваченого, неправдивого викажчика зразу віддають на ганебну страту; з його майна стягають пеню на користь невинного, відшкодовуючи йому в чотирикратному розмірі згаяний час і знегоду. Якщо майна не вистачає, імператор винагороджує потерпілого.
2) Шахрайство – тяжчий злочин, ніж крадіжка.
3) Призначаючи кого-небудь на державну посаду, ліліпути звертають увагу спершу на моральні якості, потім дивляться на здібності
4) Невдячність вважається в Ліліпутії карним злочином, той хто відплачує злом своєму благодійникові заслуговує смерті
5) У будинках, де виховуються діти знатних вельмож, працюють висококваліфіковані вихователі,(дітей годують та одягають там дуже просто, але прищеплюють їм любов до ближнього та Батьківщини). Батьки мають бачити своїх дітей один раз у рік і не більше двох годин.
6) Для старих і недужих влаштовано притулки, тому в імперії не знають, що таке жебрацтво.
Політична система Ліліпутії. В Ліліпутії є дві ворогуючі між собою партії — тремексени й слемексени. Перші — прихильники високих підборів, другі — низьких. Хоча стародавнім звичаям відповідають високі підбори, але його величність призначає на всі урядові посади тільки тих, хто має низькі підбори. Члени партій ненавидять один одного так, що навіть не їдять і не п’ють за одним столом.
Причина війни між Ліліпутією та Блефуску – це суперечка: з якого боку треба розбивати яйця — з тупого кінця чи з гострого?
