Джек Лондон “Жага до життя” аналіз твору допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, головна думка, сюжет та композиція. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.
“Жага до життя” аналіз твору (паспорт)
Автор – Джек Лондон
Рік написання – 1905
Рід літератури – епос
Жанр: оповідання
Тема: як людина бореться за життя в Білій Пустелі
Ідея: уславлення людини, яка кидає виклик смерті і перемає її, сили волі, витримки, жаги до життя
Головна думка твору “Жага до диття” – це боротьба за життя мужньої, відважної, цілеспрямованої та рішучої людини.
Проблематика: проблеми людської гідності, життя і смерті, дружби та зради.
Час та місце події твору “Жага до життя”: кінець XIX – початок ХХ ст. Північ Канади, що межує з Аляскою.
“Жага до життя” герої твору
- Подорожній. Вольовий, наполегливий, рішучий, мужній. Герой зумів вижити, залишившись наодинці з дикою природою, без їжі і зброї. Він так сильно хотів жити, що зумів подолати всі труднощі, зробити неможливе. Він не здався і тому залишився в живих.
- Білл. Зрадник, який кинув товариша. Його з’їли вовками.
План твору “Жага до життя”
- Вивихнути нога
- Залишився один
- Важкий шлях на південь
- Муки голоду
- Піскарі
- Галюцинації
- Зустріч з ведмедем
- Корабель
- Хворий вовк
- Поповзом до корабля.
- Останки Білла
- Остання сутичка
- На кораблі
“Жага до життя” композиція
- Експозиція – опис Півночі та золотошукачів.
- Зав’язка – Білл кидає свого хворого товариша.
- Розвиток дій – герой бореться за життя.
- Кульмінація – сутичка з вовком.
- Розв’язка – порятунок героя.
«Жага до життя» ознаки оповідання:
- Невеликий прозовий твір;
- Невелика кількість героїв (двоє);
- Однолінійний сюжет;
- Невеликий проміжок часу (декілька тижнів);
- Стислі описи.
Жага до життя “Випробування героя”
Етапи битви за життя головного героя оповідання “Жага до життя”:
| 1. підвернув ногу | Той, що йшов позаду, посковзнувся на гладенькому валуні й ледве не впав, але в останню мить утримався на ногах, голосно зойкнувши з болю. Мабуть, у нього запаморочилась голова; заточившись, він випростав вільну руку, ніби шукав опертя. Ставши рівно, він спробував ступити вперед, але знов похитнувся і мало не впав. — Агов, Біле! Я підвернув ногу! |
| 2. зрада друга | Біл так і не оглянувся. Товариш дивився йому вслід, і, хоч його обличчя ніяк не пожвавилося, очі засвітилися тугою пораненого оленя. Біл вийшов, кульгаючи, на той берег і подався далі, не повертаючи голови. Чоловік, що стояв серед потоку, вдивлявся йому вслід.— Біле! — гукнув він ще раз. Це був благальний крик дужої людини, що потрапила в біду, але Біл не обернувся. |
| 3. самотність | Він озирнув те коло світу, в якому залишився. Невесела картина. З усіх боків, аж до обрію, одноманітна пустеля, пагорби всі пологі й низькі. Ані деревця, ані кущика, ні травинки — нічого, крім безкрайньої страшної пустки; і в його очах нараз проблиснув страх. |
| 4. голод | “Голод давався взнаки”. ” голод гнав його вперед”. “…рибка втекла”, ін з’їв двох пічкурів сирими “лиш тому, що наказував розум. Чоловік усвідомлював: щоб вижити, треба їсти”. “Він страшенно ослаб, йому паморочилося в голові, іноді так, що аж в очах темніло. Його почали мучати галюцинації, муки голоду щоразу повертали розум, до дійсності”. Але його діймав лише голод: цілу ніч йому снилися обіди, бенкети та столи, заставлені найрізноманітнішими стравами. |
| 5. поєдинок з ведмедем | Одчайдушну хоробрість змило хвилею страху. А що, коли звір нападе на нього, слабосилого? Він міцніше затис у руці ножа і подивився просто у вічі ведмедеві. Ведмідь став на задні лапи й вичікувально рикнув. Якби чоловік побіг, ведмідь погнався б за ним, але чоловік не втік. Осмілілий зі страху, він теж загарчав, дико, люто, вкладаючи в це гарчання весь свій страх. Ведмідь одступив убік, погрозливо рикаючи: він і сам злякався цієї загадкової істоти, що стояла прямо й не боялась його. |
| 6. боротьба з вовком | він угледів вовчу голову. Гострі вуха не стирчали догори, як у інших вовків; очі були тьмаві й налиті кров’ю, голова понурилася. Він був хворий. Звір не зводив з нього голодного погляду. Він то ліз навкарачки, то непритомнів, а вовк усе плентався слідом за ним, кашляючи і хриплячи. Його коліна стали суцільною раною, як і ноги; кривава смуга тяглася за ним по каменях та мохові. Якось, оглянувшись, він побачив, що вовк пожадливо вилизує слід, і зрозумів, який його чекає кінець, якщо… якщо він сам не вб’є вовка. I почалась одвічна страшна трагедія боротьби за існування: хвора людина повзла, хворий вовк шкутильгав за нею — дві вмирущі істоти волоклися через пустелю, чигаючи на життя одна одної. |
| Герой на судні Бедфорт. | Вони обстежили нишком його койку. В ній знайшлося повно сухарів, матрац був напханий сухарями, в кожному закутку були сухарі. I все ж чоловік мався при своєму розумі. Просто він уживав запобіжних заходів на випадок голоднечі, та й годі. Вчені сказали, що це минеться; воно й справді минулося, перш ніж «Бедфорд» кинув якір у бухті Сан-Франциско. |
Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та замученому тілі, відчай від марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, що змінив страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком.
Чому вчить оповідання “Любов до життя”?
Твір вчить мужності та стійкості. Вчить ніколи не здаватися і боротися до кінця. Вчить йти до мети попри все. Вчить перемагати себе і природу. Вчить ніколи не зраджувати друзів. Вчить вірити в краще. Тільки сама людина може врятувати себе, може знайти в собі мужність продовжувати боротьбу.
Роль природи у творі “Жага до життя”
Цитати опису природи “Жага до життя”:
Природа на початку: «Сонце ховалося за товщею сизих хмар. Прокинувсь він о шостій ранку і якусь часину нерухомо лежав на спині, втупившись очима в сіре небо. Ніде ані деревця, ні кущика — саме тільки сіре море моху, серед якого розкидано сірі скелі, сірі озерця та сірі струмки. Небо теж було сіре. А на небі ні сонця, ні навіть проблиску сонця.»
Природа в кінці. «Зійшло яскраве сонце… Погода була прекрасною. Почалося коротке бабине літо північних широт». «Бабине літо ще продовжувалося»
Роль пейзажу у творі “Жага до життя” величезна, він підкреслює настрій головного героя, допомагає краще зрозуміти внутрішній стан, почуття героя. В описах природи в оповіданні жага до життя переважає колір сірий. (“сіре море на моху”, ” сірі скелі”, ” на небі ні сонця, і навіть проблиску сонця”). Сірий колір найбільше відповідає настроєві головного героя.
Кожна Людина повинна боротися за своє життя, бути здатною постояти за себе, нести в собі знаряддя сили, сміливості, доброзичливості, духовної і громадянської відваги і, найголовніше,— Любити Життя, сповнене духовної боротьби.
правильно не Білл а Біл не розумна людина
є деякі помелки , але чудовий сайт ставлю пять зірочок 🙂
Ти тупий? правильно Білл а не Біл
У самому перекладі твору українською Біл, а російською Білл, тому все правильно!
корисна информация
Очень хороший сайт, есть некоторые ошибки но всё же сайт прекрасный