«Жебрак» Тургенєв І. С.

«Жебрак» Тургенєв І. С. 

Я проходив по вулиці … мене зупинив жебрак, старий дід.
Запалені, сльозливі очі, посиніли губи, шорстке лахміття, нечисті рани … О, як потворно обгризла бідність цю нещасну істоту!
Він простягав мені червону, опухлу, брудну руку … Він стогнав, він мугикав про допомогу.
Я став нишпорити у себе в усіх кишенях … Ні гаманця, ні годинника, ні навіть хустки … Я нічого не взяв із собою.
А жебрак чекав … і простягнута його рука слабо коливалася і здригалася.
Розгублений, збентежений, я міцно потиснув цю брудну, трепетну руку …
– Не шукай, брат; немає у мене нічого, брат.
Жебрак підняв на мене свої запалені очі; його сині губи усміхнулися – і він в свою чергу стиснув мої похололі пальці.
– Що ж, брат, – прошамотів він, – і на тому спасибі. Це теж милостиня, брат.
Я зрозумів, що і я отримав милостиню від мого брата.
Лютий, 1878 р.