Зигмунд Фрейд біографія українською мовою скорочено викладена в цій статті.
Зигмунд Фрейд біографія коротка
Зигмунд Фрейд (1856 – 1939) – невролог, психіатр, психолог.
Народився 6 травня 1856 року у Фрайберґу, Чехія в сімї євреїв.
У 1860 році сім’я Фрейда в зв’язку з фінансовою скрутою перебралася до Відня. У 9-річному віці Фрейд вступив до гімназії сперли (середня школа), де був одним з кращих учнів, і з відзнакою закінчив її в 17 років.
Після закінчення гімназії Фрейд бажав зробити військову або політичну кар’єру, але внаслідок антисемітських настроїв і матеріальну скруту його амбіції були перекреслені.
Восени 1873 року вступив на медичне відділення Віденського університету. З 1876 по 1882 рік працював в лабораторії психології Ернста Брюкке, вивчаючи гістологію нервових клітин. У 1881 році він з відзнакою склав випускні іспити і отримав ступінь доктора медицини.
У березні 1876 Фрейд під керівництвом професора Карла Клауса досліджував статеве життя вугра. Зокрема, вивчав наявність сім’яників у самця вугра. Це була його перша наукова робота. У 1884 році винайшов метод фарбування нервових шляхів хлоридом золота, спосіб фарбування був визнаний недосконалим.
У 1882 році Фрейд приступив до медичної практики. Наукові інтереси привели його в головну лікарню Відня, де він почав дослідження в Інституті церебральної анатоміі.В початку 1880-х рр. зблизився з Йозефом Брейером і Жаном Мартеном Шарко, що зробили величезний вплив на його наукову діяльність.
У 1886 році Фрейд одружився з Мартою Бернейс. Згодом у них народилося шестеро дітей.
У 1891 році виходить друком робота Фрейда «Про афазії», в якій він, зокрема, вперше виступив з аргументованою критикою загальноприйнятої тоді концепції локалізації функцій мозку в певних його центрах і запропонував альтернативний функціонально-генетичний підхід до вивчення психіки і її фізіологічних механізмів. У статті «Захисні невропсіхози» (1894) і роботі «Дослідження істерії» (1895, спільно з І. Брейером) було засвідчено, що існує зворотний вплив психічної патології на фізіологічні процеси і залежність соматичних симптомів від емоційного стану пацієнта.
З початком XX століття починає випускати свої основні наукові праці:
- «Тлумачення сновидінь» (1900)
- «Психопатологія повсякденного життя» (1901)
- «Один раній спогад Леонардо да Вінчі» (1910)
- «Тотем і табу» (1913)
- «Лекції по введенню в психоаналіз» (1916-1917)
- «По той бік принципу задоволення» (1920)
- «Психологія мас і аналіз людського” Я “» (1921)
- «Я і Воно» (1923)
У 1923 році у Фрейда виявлено рак піднебіння. Вчений переніс 33 болісні операції, але продовжував працювати до останніх днів життя. У 1930 році Фрейд став лауреатом премії Гете.
У 1938 році, після приєднання Австрії до Німеччини (аншлюсу) почалися гоніння на євреїв з боку нацистів, положення Фрейда значно ускладнилося. Після арешту дочки Анни і допиту в гестапо, Фрейд прийняв рішення покинути Третій рейх. Однак влада не поспішала випускати його з країни. Він був змушений не тільки підписати принизливу подяку гестапо «за ряд добрих послуг», а й виплатити уряду рейху нечуваний «викуп» в 4000 доларів за право покинути Німеччину. Багато в чому завдяки турботам і зв’язкам принцеси грецької і датської Марі Бонапарт – пацієнтки і учениці Фрейда – йому вдалося зберегти життя і разом з дружиною і дочкою емігрувати до Лондона. Дві сестри Фрейда були вислані в концентраційний табір, де загинули в 1942 році.
Болісно страждаючи від раку порожнини рота, викликаного курінням, в 1939 році він попросив свого лікаря й друга Макса Шура допомогти йому зробити евтаназію, ідея якої була в той час досить популярною. Той дав йому потрійну дозу морфіну, від якої Фрейд помер 23 вересня в віці 83 років.
