Лебезятніков – один з другорядних персонажів роману “Злочин і кара” Достоєвського.
“Злочин і кара” характеристика Лебезятникова
Андрій Семенович Лебезяітніков – молода людина, друг пана Лужина. Це людина прогресивних поглядів, службовець “в міністерстві”. Він стежить за останніми подіями в Європі, новими течіями та ідеями.
«…Худосочный и золотушный человечек, малого роста, где-то служивший и до странности белокурый, с бакенбардами в виде котлет, которыми он очень гордился. Сверх того, у него почти постоянно болели глаза. Сердце у него было довольно мягкое, но речь весьма самоуверенная, а иной раз чрезвычайно даже заносчивая, — что, в сравнении с фигуркой его, почти всегда выходило смешно».
Своїми політичними поглядами Лебезятніков щедро ділиться у своїх висловлюваннях на сторінках роману. В результаті, Лебезятникова не можна назвати ні негативним героєм, ні позитивним. Він боягуз, цинічний, але при цьому за свої ідеали він готовий боротися і протестувати. Загалом, він може бути і шляхетний, якщо це відповідає його політичним переконанням.
Історія Лебезятникова
Лебезятніков проявив сміливість і виступив на захист Соні, коли Лужин обмовив її в день поминок її батька, Мармеладова. Лужин звинуватив Соню в крадіжці 100 рублів. І тільки завдяки втручанню Лебезятникова Соня довела свою невіновность. Лебезятніков, як відомо з роману, давав книги Соні, які та читала раніше, а останнім часом перестала брати. Лебезятніков намагався “просвітити” її і наставити на шлях комунізму. Соня, в силу м’якості характеру, мабуть, якісь речі з ним обговорювала, але в комуну записуватися не поспішала.
Лебезятніков також говорив, що йому подобається Соня як дівчина і цінував її людські якості. За словами Лебезятникова, він поводився з нею більш пристойно, ніж багато навколишніх людей. Сама Соня дійсно по-доброму ставиться до Лебезятникова – хоча Соня взагалі по-доброму ставиться до всіх людей.
Бунтарський і протестний дух живе майже у всіх висловлюваннях Лебезятникова. Взагалі, слово “протест” – одне з найбільш ходових слів в його мові.
