Характеристика образу Мармеладова з роману “Злочин і кара” наведена в цій статті. Мармеладов входить до числа тих нещасних персонажів роману, які часто виявляються безсилими перед життєвими обставинами.
“Злочин і кара” образ Мармеладова
Мармеладов Семен Захарович – титулярний радник, батько Сонечки. «Це був чоловік років вже за п’ятдесят, середнього зросту і щільної статури, з сивиною і з великою лисиною, з набряклим від постійного пияцтва, жовтим, навіть зеленкуватим обличчям і з припухлими віками, через які сяяли крихітні, як щілинки, але одухотворені червонуваті оченята. Але щось у ньому було дуже дивне; у погляді його світилася начебто навіть захопленість, – мабуть, був і сенс, і розум, – але в той же час миготіло ніби безумство».
«Одягнений він був у старий, зовсім зношений чорний фрак з обірваними ґудзиками. Один тільки ще якось тримався, на нього він і застібався, певно все ще стараючись дотримуватись вимог пристойності».
Мармеладов позбувся місця у зв’язку зі скороченням кадрів і відтоді почав пити.
Цей чоловік дуже любить свою сім’ю: хвилюється за дочку, піклується про прийомних дітей. Він почувається винним перед дружиною, тому дозволяє їй кричати на себе і навіть бити. Він пишається високим походженням Катерини Іванівни, хоче, щоб вона була щаслива.
Раскольников зустрічається з Мармеладовим в трактирі, де той розповідає йому про своє життя і сповідається в гріхах – що п’є і пропив речі дружини, що його власна дочка Соня через зубожіння і його пияцтво пішла на панель. Мармеладов усвідомлював всю свою нікчемність і глибоко каявся у всіх своїх гріхах. Але в той же час він не мав сил щось змінити. Свою слабкість і свої вади герой представляв як драму вселенського масштабу. Часто він поводився дуже театрально.
“Жаліти! навіщо мене жаліти!”- раптом заволав Мармеладов, встаючи з простягнутою вперед рукою, в рішучому натхненні, як ніби тільки й чекав цих слів … “. Зрештою Мармеладов загинув, потрапивши п’яним під копита коней.
“Злочин і кара” цитатна характеристика Мармеладова
“…состою титулярным советником. Мармеладов — такая фамилия; титулярный советник…”
“Лицо было выбрито, по-чиновничьи, но давно уже, так что уже густо начала выступать сизая щетина. Да и в ухватках его действительно было что-то солидно-чиновничье…”
“Одет он был в старый, совершенно оборванный черный фрак, с осыпавшимися пуговицами. Одна только еще держалась кое-как, и на нее-то он и застегивался, видимо желая не удаляться приличий. Из-под нанкового жилета торчала манишка, вся скомканная, запачканная и залитая.
“…тогда я, тоже вдовец, и от первой жены четырнадцатилетнюю дочь имея, руку свою предложил, ибо не мог смотреть на такое страдание…”
“Вдовой уже взял ее, с троими детьми, мал мала меньше….И осталась она…в такой нищете безнадежной что я хотя и много видал приключений различных, но даже и описать не в состоянии…”
“…это был человек добрый и благородный, любивший и уважавший семью свою; одно худо, что по доброте своей слишком доверялся всяким развратным людям и уж бог знает с кем он не пил, с теми, которые даже подошвы его не стоили!”
Якщо ви можете доповнити характеристику Мармеладова лишайте цитати та інформацію в коментарях.
