Неда Неждана «Зоряна мандрівка» читати онлайн текст казки-шоу про пошук себе та свого місця у світі.
Неда Неждана «Зоряна мандрівка» читати
Казка-шоу на дві дії (Казка має новорічну версію, в якій Фея і Феїнка стають Дідом Морозом і Снігуронькою).
«Зоряна мандрівка» ДІЙОВІ ОСОБИ:
1. ФЕЯ (ЧАРІВНИЦЯ)
2. ФЕЇНКА — УЧЕНИЦЯ ФЕЇ
КЛОУНИ:
3. БІЛИЙ КЛОУН
4. РУДИЙ КЛОУН
СУЗІР’Я:
5. ОДНОРІГ
6. ВЕЛИКА ВЕДМЕДИЦЯ
МОНСТРИ:
7. ГОЛОВАТИЙ (ШЕФ)
8. СПРИТНИЙ
9. МОЦНИЙ
МЕШКАНЦІ ПЛАНЕТ:
10. ПАСІЧНИК
11. ЗЛА ЧАКЛУНКА
12. ДРАКОНЧИК.
«Зоряна мандрівка» ПЕРША ДІЯ
ПРОЛОГ
На сцену вибігають два клоуни наввипередки один перед одним і розгублено зупиняються посередині, оглядаючи залу.
РУДИЙ КЛОУН (cумно). Ну от, усе скінчилося! Спізнилися, зганьбилися! Пропустили таке свято! І все через тебе!
БІЛИЙ КЛОУН. Чому це через мене? А хто на каруселі гойдався? “Ще трішечки, ще п’ять хвилинок…” Оце твої п’ять хвилин…
РУДИЙ КЛОУН. А хто не зміг мене переконати, щоб я зійшов з каруселі, хто? Ти. А хто не знайшов слів, аби не пустити мене на гірку, хто? Знову таки ти!
БІЛИЙ КЛОУН. Тихше… Знаєш, а мені здається, ще нічого не скінчилося…
РУДИЙ КЛОУН. Так як же не скінчилося, коли немає ні музики, ні свята, ні чарівної Феї.
БІЛИЙ КЛОУН. Може, ще нічого й не починалося… Он у дітей запитай.
РУДИЙ КЛОУН. Справді? (У дітей.) Ще не було ніякого свята? (Діти відповідають.) Ур-ра! Ми перші! Тоді ми починаємо святкову виставу! А я буду головним ведучим!
БІЛИЙ КЛОУН. А ти вмієш вести виставу?
РУДИЙ КЛОУН. Звісно, вмію! От дивися. (Готується до ведення вистави.) Шановна публіко! (Вклоняється.) День добрий!
БІЛИЙ КЛОУН. Вельмишановна публіко! Треба казати: вельмишановна публіко!
РУДИЙ КЛОУН. Гаразд, вельмишановна публіко! Зараз почнеться свято!
БІЛИЙ КЛОУН. Незвичайне свято! Ти забув сказати: незвичайне…
РУДИЙ КЛОУН. Чого ти мене перебиваєш? От сам і кажи… (Відходить ображений).
БІЛИЙ КЛОУН. Будь ласка. (Вклоняється.) Починається незвичайне і надзвичайне свято! Такого ви ще ніколи не бачили. Зараз я розповім вам страшенну таємницю…
РУДИЙ КЛОУН. Стривай-стривай. Це я мав розказувати страшенну таємницю!
БІЛИЙ КЛОУН. Ти можеш наплутати!
РУДИЙ КЛОУН. От і не наплутаю. Я краще вмію розповідати страшенні таємниці! (Таємниче). Слухайте, дітки: сьогодні буде не звичайне свято, а… а… (Затинається.)
БІЛИЙ КЛОУН. А космічне.
РУДИЙ КЛОУН. Яке-яке? Комічне? Серйозно? (Сміється.)
БІЛИЙ КЛОУН. Та ніяке не комічне!
РУДИЙ КЛОУН. Як? А що ж у нас буде трагічне свято (плаче по-клоунськи)? Хіба таке буває?
БІЛИЙ КЛОУН. Ні, воно, звісно, буде веселе, комічне, але це не головне. Воно буде космічне! От бачиш, ти все плутаєш.
РУДИЙ КЛОУН. Я плутаю? Та це ти все плутаєш: то комічне, то трагічне…
БІЛИЙ КЛОУН. Гаразд, кажемо разом.
РУДИЙ КЛОУН. Згода.
РАЗОМ: (скандують). Сьогодні чарівна Фея полетить запалювати нову зірку! (Видихають.) Хух.
БІЛИЙ КЛОУН. І це не просто зірка, а чарівна! Коли вона запалюється, можна загадувати бажання.
РУДИЙ КЛОУН. О, як тільки вона запалиться, я таке загадаю, таке…
БІЛИЙ КЛОУН. Не кажи, яке, бо не збудеться…
РУДИЙ КЛОУН (затуляє рота руками). Все, мовчу, мовчу.
КЛОУНИ РАЗОМ.
Перша пісня клоунів
1. Чекає свято чарівне
І незвичайне нас.
Всі темні хмари прожене,
Коли настане час.
2. І шлях у зоряні світи
Це свято прокладе.
Світи нам, зіронько, світи!
Най кожен путь найде.
3. Цей шлях до щастя і удач,
і до здійсненних мрій.
Ніколи не тужи, не плач
І не втрачай надій.
Чути голос із динаміка. Клоуни уважно слухають.
ГОЛОС. Увага, увага! Стартовий майданчик до запуску в зоряну подорож готовий.
БІЛИЙ КЛОУН. Ой, уже все готове, а Феї ніде не видно.
РУДИЙ КЛОУН. А раптом вона збилася з дороги, заблукала? Що ж робити?
БІЛИЙ КЛОУН. Може, давай її погукаємо? Вона, мабуть, десь близько.
РУДИЙ КЛОУН (гукає). Фейо! (Може залучати до гукання дітей.)
БІЛИЙ КЛОУН. Ми тут! Ідіть до нас!
РУДИЙ КЛОУН (дослухається). Щось не чути.
Ідуть до краю сцени, заглядають за куліси. Раптом з іншого боку на сцену вибігають два космічних Монстра – це Моцний та Спритний..
СПРИТНИЙ (тихо). О, як тут тепло!
МОЦНИЙ. Угу.
СПРИТНИЙ. Здається, це тут… Зачекаємо. Зараз ми їх… (Показує як буде чимось обсипати).
МОЦНИЙ. Либонь. (Оглядають територію, зазирають у всі щілини.)
РУДИЙ КЛОУН (перший озирається і помічає монстрів, теж тихо). Ой, поглянь, які чудернацькі істоти… Хто це такі?
БІЛИЙ КЛОУН (пошепки). Не знаю. Може, це і є Феї?
РУДИЙ КЛОУН. Та ти що, з дуба на кактус упав? Ти що, ніколи Фей не бачив?
БІЛИЙ КЛОУН. Не бачив… А ти бачив?
РУДИЙ КЛОУН. Ні… Але я знаю. Феї, вони не такі, а такі (показує, які саме) і такі… Гарні.
БІЛИЙ КЛОУН. Ну, може десь є такі, а нам такі попалися… Може, вони того, той… хворі чи що? Може, їх підлікувати треба…
РУДИЙ КЛОУН. Сам ти хворий на всю голову… Прийняти якісь страховиська за Фей! Телепень!
БІЛИЙ КЛОУН (тихо). Слухай, якісь вони підозрілі… Як би чого не накоїли… (Голосно.)
Перепрошую, а хто ви такі й що ви тут робите?
МОЦНИЙ. Ми? Гм…
СПРИТНИЙ. Ми гості здалеку… З тамтої галактики… (Невиразно показує на небо.) Він Моцний, а я Спритний.
РУДИЙ КЛОУН. Так ви прибульці?
МОЦНИЙ. Авжеж.
СПРИТНИЙ. Чули, тут скоро прителіпається Фея, так ми її просто мріємо зустріти. Правда, Моцний?
МОЦНИЙ. Угу.
РУДИЙ КЛОУН. А навіщо ви її чекаєте?
СПРИТНИЙ. Як же ж? Ми ж теж хочемо подивитися на таке диво.
МОЦНИЙ. Либонь.
СПРИТНИЙ. Як запалюють нову зірочку…
МОЦНИЙ. Авжеж.
БІЛИЙ КЛОУН. А звідки ви знаєте про зірку? Це ж секрет. Ви що, підслуховували?
МОЦНИЙ. Ми? А нащо?
СПРИТНИЙ. Теж мені секрет! Та цей секрет в нашій чорній дірі… тобто, планеті, білій, кожен гуманоїд знає. Правда, Моцний?
МОЦНИЙ. Еге ж.
СПРИТНИЙ. Ми взагалі все знаємо. А Моцний у нас просто ас.
МОЦНИЙ. Авжеж.
РУДИЙ КЛОУН (відводить убік, тихо Білому Клоуну.) Що робити будемо? Не подобаються мені ці прибульці…
БІЛИЙ КЛОУН (тихо). Мені теж так здається. Очі у них недобрі…
РУДИЙ КЛОУН. Як би їх відправити звідси, поки Фея не прийшла? Віщує моє серце – від них лиха не оберешся…
БІЛИЙ КЛОУН. Так кажете, ви все знаєте і можете?
МОЦНИЙ. Авжеж.
СПРИТНИЙ. Ми ж головні специ посилати ракету чорт зна куди… тобто, далеко.
БІЛИЙ КЛОУН. От ми зараз перевіримо, які ви аси. Давайте так: як відгадаєте хоч одну нашу загадку, то лишаєтеся тут, а як ні, то підете і не будете заважати польоту.
СПРИТНИЙ. Та щоб ми загадок не відгадали?
МОЦНИЙ. Хутко.
РУДИЙ КЛОУН. (Білому, тихо). А ти знаєш складні загадки?
БІЛИЙ КЛОУН (тихо). Трохи… (Голосно). Так, на розгадування дається одна хвилина.
(Загадують одну загадку, засікають годинника.) Тільки ви, діти, не підказуйте, підказка не зараховується.
СПРИТНИЙ. Що ж це таке може бути… А, Моцний?
МОЦНИЙ. Хтозна…
СПРИТНИЙ. З тебе допомоги… як із чорної дірки світла… Діточки, а, може, ви допоможете, га? У вас світлі головоньки. Зразу видно – талант, розум аж із вух лізе… Допоможіть своїм інопланетним братам меншим…
МОЦНИЙ. Хутко!
Клоуни роблять знаки дітям, щоб не підказували.
РУДИЙ КЛОУН.Так, ваш час закінчився.
СПРИТНИЙ. Та ну, ви таку загадку загадали важку й незрозумілу, що ніхто не відгадає. Так не чесно.
МОЦНИЙ. Угу. Ото ж.
БІЛИЙ КЛОУН. Нічого подібного, от діти відгадають. Правда, дітки?
Повторює загадку. Діти підказують.
БІЛИЙ КЛОУН. Ось бачите, діти відгадали.
СПРИТНИЙ. А може це їм мами з бабусями та тьотюсями підказували. Це нечесно. Загадуйте ще.
БІЛИЙ КЛОУН. Гаразд, слухайте тоді другу загадку.
Загадує другу загадку.
СПРИТНИЙ. От чорт, і ця важка. Моцний, ну скажи хоч що-небудь.
МОЦНИЙ. Угу.
СПРИТНИЙ. Та що ти угукаєш, ти що, Філін?
МОЦНИЙ. Не угу.
СПРИТНИЙ. Саме що угу. (Іде поміж дітей.) Дітки, ну що вас, жаба давить сказати чи що? А як же допомога ближньому? Взаємовиручка? Відчуття ліктя? Думаєте, вам ці клоуни приз дадуть? Як же ж, ждіть. Обломиться! Та в цих голодранців нічого нема. А в мене он і цукерочка є… (Виймає цукерку і демонструє.) Моцний, цукерку хочеш?
МОЦНИЙ. Хутко. (Простягає руку до цукерки.)
СПРИТНИЙ. Ач який! А не дам, це діточкам, розумненьким…
РУДИЙ КЛОУН (тихо, діткам). Не вірте їм!
БІЛИЙ КЛОУН. Все, ваш час закінчився.
СПРИТНИЙ. Це вже така загадка, що ніхто не знає відповіді.
РУДИЙ КЛОУН. А ну, діти, хто знає відповідь?
Діти відповідають.
СПРИТНИЙ. Ну гаразд, ваша взяла. Давайте вашу третю загадку.
Клоуни загадують, монстри знову розгублені.
СПРИТНИЙ. Дітки, вибачте, що ми до вас звертаємося… Ми самі не місцеві, нас тут по дорозі пограбували, подайте нам відгадочку. (Іде по колу з шапкою чи чимось подібним.) А як не підкажете, то ми з Моцним вам тут такого нагадаємо… (Погрожує.)
МОЦНИЙ. Хутко!
РУДИЙ КЛОУН (зупиняють). Все-все-все, не відгадали. Пізно.
БІЛИЙ КЛОУН. Що це, дітки?
Діти кажуть.
РУДИЙ КЛОУН. От бачите, панове прибульці. Загадок ви не відгадали….
БІЛИЙ КЛОУН. Тож попросимо вас швиденько залишити стартовий майданчик.
Сунуть на монстрів, ті відступають.
СПРИТНИЙ. А ми не дуже то й хотіли, правда, Моцний? (Шепоче тому щось на вухо.)
Подумаєш. У нас тих зірок хоч греблю гати. Пішли звідси геть. (Виходять.)
МОЦНИЙ. Хутко.
БІЛИЙ КЛОУН. Ху-ух, нарешті пішли.
РУДИЙ КЛОУН.Ти чудово вигадав із цими загадками…
Знову чути голос із динаміка. Клоуни слухають.
ГОЛОС: Увага, увага! Повторне повідомлення. Стартовий майданчик до запуску в зоряну подорож готовий.
РУДИЙ КЛОУН.Що ж робити? Де вони поділися? Де їх шукати?
БІЛИЙ КЛОУН. Не панікуй. Давай-но погукаємо разом. Голосніше буде.
РУДИЙ КЛОУН.Дітки, як, допоможете нам? Так? Фейо! Фейо!
Разом з дітьми кличуть Фею, на третій раз вона з’являється – в гарній сукні із чарівною паличкою, разом із своєю ученицею в ковпаку астронома.
БІЛИЙ КЛОУН. Ось, поглянь! Що я казав! Це вона?
РУДИЙ КЛОУН. Хто? Та чи ця? Їх же двоє…
БІЛИЙ КЛОУН. А може у нас уже в очах двоїться?
РУДИЙ КЛОУН. Що, в обох відразу?
Феї наближаються. Клоуни вклоняються.
БІЛИЙ КЛОУН. Доброго дня, пані. (До Феї.) Перепрошую, а ви часом не Фея?
ФЕЯ: Так… Я Зоряна Фея.
РУДИЙ КЛОУН.А ми клоуни. Я Рудик, а він Білик.
ФЕЯ. Дуже приємно. А це моя учениця, Феїнка. Вона ще тільки починає засвоювати чаклунську науку, але вже має успіхи.
ФЕЇНКА. Здрастуйте. (Присідає в реверансі, нахиляє голову, і з неї падає ковпак.) Ой… (Кидається піднімати ковпак, Рудик також хоче підняти, в результаті вони стукаються головами і падають на підлогу, потираючи лобики.) Нічого собі!
БІЛИЙ КЛОУН. Ти що? Чого ти штовхаєшся?
РУДИЙ КЛОУН. Перепрошую, я хотів допомогти підняти шапочку…
ФЕЇНКА (обурено). Шапка? Це вам не шапка, а чарівний ковпак, от!
БІЛИЙ КЛОУН (піднімає ковпак і допомагає підвестися Феїнці, а потім другу). Вічно ти лізеш поперед батька в пекло! Вибачте, чарівні панни, мого товариша, він такий незграбний…
ФЕЯ. Нічого-нічого, він же хотів допомогти… Феїнка теж буває неуважною… Вона дуже здібна, але така розсіяна… От і зараз, попросила її взяти карту місцевості, а вона замість цього взяла карту Марса. От ми і заблукали. Якби не почули ваші голоси, напевно, ще б довго кружляли довкола. Так що ми вам дуже вдячні, панове.
БІЛИЙ КЛОУН. Та це не ми, ми що? Це більше діти допомогли, ми б самі не впоралися.
РУДИЙ КЛОУН. Так, діти попалися такі голосисті! Як крикнуть, так аж вуха позакладає.
БІЛИЙ КЛОУН (шикає на Білика). Це він жартує… А ми Вас так чекали, так чекали!
ФЕЯ. Справді? Чому?
РУДИЙ КЛОУН. Ми почули про те, що ви будете запалювати чарівну зірку…
БІЛИЙ КЛОУН. Ту, яка виконує бажання…
ФЕЯ. Почули? Від кого? Адже це була таємниця… (Повертається до Феїнки.) Феїнко, я ж казала тобі, що це секрет! Це ти розповіла про зірку клоунам?
ФЕЇНКА. Я? Ні, я не розповідала, правда…
РУДИЙ КЛОУН. Це не вона…
БІЛИЙ КЛОУН. Точно не вона, ми її вперше бачимо.
ФЕЯ. Нікому-нікому не розказувала? А ну подивись на мене!
ФЕЇНКА (опустила очі додолу). Ну майже нікому…
ФЕЯ. Майже? Що значить “майже”? Зізнавайся!
ФЕЇНКА. Тільки одній маленькій пташечці, по секрету, випадково, вона обіцяла нікому, ні-ні…
ФЕЯ. Ясно… І що ж це за пташка? Сподіваюсь, хоч, не сорока?
ФЕЇНКА. Ой, сорока… А звідки ви знаєте?
ФЕЯ. О, ні… Тільки не це! (Їй стає погано.) Води!
Клоуни кидаються за водою, обмахують їй обличчя.
ФЕЇНКА (ледь не плаче). Вона обіцяла – нікому, ніколи…
ФЕЯ. Ох, Феїнко-Феїнко, яка ж ти ще недосвідчена і необережна! Та ж всі знають, що Сорока – найбільша пліткарка! Розказати їй, це все одно, що розповісти усім поспіль.
ФЕЇНКА (плаче). Вибачте мені, пані, я не хотіла… Я обмовилась…
РУДИЙ КЛОУН. А хіба це погано, що всі будуть знати про таке велике свято? Он діти дуже зраділи, правда?
ФЕЯ. Діти – це добре. Але ж є ще різні злі сили. Вони можуть використати зірку для злих бажань, а то й взагалі стати на заваді. Тому я й хотіла тримати це все в секреті…
БІЛИЙ КЛОУН. Ой, а ми бачили тут якихось дивних істот, вони все ходили, щось винюхували…
РУДИЙ КЛОУН.Але ми придумали, як їх прогнати. І діти нам допомогли, правда… Так що вони пішли собі геть.
БІЛИЙ КЛОУН. Але ж вони можуть повернутися…
ФЕЯ. Феїнко-Феїнко, що ж ти накоїла!
ФЕЇНКА. Нічого, пані Фейо! Ми разом і ми вміємо чаклувати! Що нам якісь істоти, подумаєш!
ФЕЯ. Феїнко, не будь такою безпечною, ти ще дуже недосвідчена.
ФЕЇНКА. Але я вже багато вмію! (До клоунів.) Не вірите?
БІЛИЙ КЛОУН і РУДИЙ КЛОУН: Віримо, віримо!
ФЕЇНКА. Я ж бачу, що ви сумніваєтесь. Так дивіться! Хочете, я зроблю вам сюрприз?
РУДИЙ КЛОУН. Який сюрприз?
ФЕЇНКА (гордо). У вас з’явиться дуже корисна річ!
ФЕЯ. Феїнко, зупинись! У нас немає часу. Нам треба готуватися в дорогу…
ФЕЇНКА. Це дуже швидко, пані Фейо, чесно. Дуже-дуже! Ну будь ласка, пані… Чому б не зробити добру справу?
ФЕЯ. Ну якщо справді добру і швидко… Гаразд, я поки сходжу перевірю, чи все готове до вильоту і скоро повернусь. (Виходить.)
ФЕЇНКА (чаклує). Крам, парам-парампам-ба-бам!
Якісь спецефекти — атрибути чаклування – шум, дим, іскри тощо. Клоуни одночасно підстрибують і озираються – витягують у себе і розглядають хвости на кшталт ослячих із бантиками на кінцях, які щойно з’явились у них від чаклування.
РУДИЙ КЛОУН. Ой! Що це таке?
ФЕЇНКА. Хвости.
БІЛИЙ КЛОУН (смикає). Ой, воно не відривається…
ФЕЇНКА. Звичайно, він же росте. Добротний хороший хвостик… Симпатичний…
РУДИЙ КЛОУН (з жахом). Ой, що ж тепер робити!
ФЕЇНКА. Із ним багато чого можна робити – наприклад, обмахуватися у спеку, відганяти мух, махати на знак радості…
БІЛИЙ КЛОУН. Радості? Ти всерйоз гадаєш, що це велика радість – мати хвіст?
ФЕЇНКА. Звичайно, дуже корисна річ і неважка…
РУДИЙ КЛОУН. Як же ми тепер на люди покажемось!
БІЛИЙ КЛОУН. Нас же засміють!
ФЕЇНКА. Так ви ж клоуни! Вам це тільки на плюс!
РУДИЙ КЛОУН. Клоуни, та не до такого ж ступеня! Ми не осли, осли не ми…
БІЛИЙ КЛОУН. А навіщо ці бантики!?
ФЕЇНКА. Як навіщо? Для краси. Це дуже естетично.
РУДИЙ КЛОУН. Бантики тільки дівчата носять!
ФЕЇНКА. Ну зніміть бантики, а сам хвіст тобі подобається?
РУДИЙ КЛОУН. Подобається?! Ти що, знущаєшся? А ну забирай назад свій сюрприз, фейова учениця!
БІЛИЙ КЛОУН. Ну начаклувала, ну удружила! Розчакловуй нас і хутенько!
ФЕЇНКА. Та я ж хотіла як краще… Такі хороші хвостики вийшли, що вам не подобається? Форма? Розмір? Колір? Можна підправити. Зробити такі як у коня, чи у корови… (клоуни наступають зі злими виразами обличчя, Феїнка відступає). Чи як у тигра? О! Хочете, як у тигра? Смугастий! Супер!
РУДИЙ КЛОУН. Якщо ти нас не розчаклуєш, зараз я сам тигром стану і без хвоста! Р-р-р-р!
БІЛИЙ КЛОУН. А я вовком завию! У-у-у-у!
ФЕЇНКА. А тигрів без хвоста не буває! І вовка теж!
БІЛИЙ КЛОУН. А клоуни з хвостами бувають?
РУДИЙ КЛОУН. Он у дітей запитай!
ФЕЇНКА. Ну і що? А тепер будуть. А що? По-моєму, прикольно… (Звертається до залу.) Діти, хто хоче мати оригінальний суперський хвостик?
БІЛИЙ КЛОУН. Не чіпай дітей! (До дітей). Не погоджуйтесь! Нізащо!
РУДИЙ КЛОУН. Не здумай паплюжити їхні неміцні організми! Розчакловуй негайно!
ФЕЇНКА (зітхає). Я не можу…
РУДИЙ КЛОУН. Як це не можеш?
ФЕЇНКА. Ну так, я чаклування по цій темі проходила, а розчакловування ще ні…
БІЛИЙ КЛОУН. І що ж нам тепер робити?
ФЕЇНКА. А може його можна відірвати? Так, Рудику, ти бери хвіст Білика, а ти – Рудика і тягніть щосили…
РУДИЙ КЛОУН (Білому). А ну давай, тягни, раз-два…
Клоуни хапають одне одного за хвости і тягнуть, але в них нічого не виходить.
БІЛИЙ КЛОУН. А-а!
РУДИЙ КЛОУН. У-у!
Входить Фея.
ФЕЯ. Що тут відбувається?
Клоуни кидаються до Феї.
БІЛИЙ КЛОУН. Рятуйте, пані Фейо!
РУДИЙ КЛОУН. Погляньте, що вона нам начаклувала! (Показує хвости.)
ФЕЇНКА. Такі гарні хвостики вийшли, як картинка! А вони вередують! Не подобається їм!
ФЕЯ. Феїнко, не можна тебе і на хвильку залишити саму!
ФЕЇНКА. Я ж хотіла зробити їм приємний сюрприз!
ФЕЯ. Запам’ятай це правило: не можна робити когось щасливими насильно. Те, що подобається тобі, може не влаштовувати інших. Розчаклуй їх негайно.
ФЕЇНКА. Але ж я це ще не проходила, я не знаю, як…
ФЕЯ. Запам’ятай ще одне правило: ніколи не чаклуй, коли не знаєш, як повернути назад. Обіцяєш мені більше так не робити?
ФЕЇНКА. Так, пані вчителько.
ФЕЯ. Гаразд. (Здіймає паличку.) Карампам-пам-барам! (Знову ефекти чаклування, клоуни хапаються за ті місця, де були хвости – вони щезли.)
РУДИЙ КЛОУН. Ур-ра!
БІЛИЙ КЛОУН. Немає! Ви геніальна Фея!
РУДИЙ КЛОУН. Ми вам дуже вдячні!
ФЕЯ. Не треба вдячності. В тому, що сталося, є трохи й моєї вини, адже я не знала, що начаклує Феїнка, і відпустила її.
ГОЛОС. Увага, увага! Стартовий майданчик до запуску в зоряну подорож готовий. Лишилося три хвилини.
ФЕЯ. Все, нам не можна гаяти часу – ми вирушаємо запалювати зірку. Будемо прощатися!
А ви не забудьте загадати бажання. Тільки бажання має бути добрим.
РУДИЙ КЛОУН. Не забудемо!
Раптом з’являються Монстри, входять в коло і обсипають Фею і Феїнку чарівним конфетті, тут же вибігають, сміючись зловтішно. Феї тут же починають страшенно чихати і кахикати, клоуни підхоплюють їх, аби вони не впали. говорять через приступи чихання.
БІЛИЙ КЛОУН. Фейо, Феїнко, що з вами сталося?
ФЕЯ. Здається, це вірус…
РУДИЙ КЛОУН. Вірус?
ФЕЇНКА. Нас заразили страшним космічним вірусом!
БІЛИЙ КЛОУН. Це все вони, ці прибульці! Я відчував, що вони готують щось лихе!
РУДИЙ КЛОУН. Що ж робити?
ФЕЯ. Не хвилюйтеся, на цей вірус є ліки.
РУДИЙ КЛОУН. А де ж їх дістати?
БІЛИЙ КЛОУН. Що робити? Підкажіть! Ми заради вас усе зробимо.
ФЕЯ. Тоді треба летіти в тридесяту галактику на планету Золотого Дракона. На цій планеті росте Чарівна Квітка. Хто вдихне запах цієї квітки, той відразу одужає. Та, на жаль, ми з Феїнкою не можемо летіти…
РУДИЙ КЛОУН. Ми полетимо… Тільки як же ми туди дістанемося?
ФЕЯ. Я дам вам чарівну паличку для подорожі на інші планети. (Дає паличку.)
ФЕЇНКА. Ось так змахуєте тричі і вказуєте напрямок.
БІЛИЙ КЛОУН. А як же ми дізнаємося, куди летіти?
ФЕЯ (дістає карту, згорнуту в сувій). Ось, тримайте, це зоряна карта.
ФЕЇНКА. Червоним указаний шлях до планети Золотого Дракона.
В цю мить з’являється Спритний, хапає карту, кидає її Моцному, який чекає на іншому боці.
СПРИТНИЙ. Моцний, лови!
МОЦНИЙ. Хутко! (Ловить карту і розпихуючи всіх, тікає, за ним Спритний, потім Клоуни.)
ФЕЯ. Стривайте! Стривайте! (Ті повертаються.)
РУДИЙ: Але ж вони забрали карту!
БІЛИЙ: І втекли невідомо куди!
ФЕЯ. Нічого, ця паличка перенесе вас дуже швидко – ви наздоженете їх.
ФЕЇНКА. Пані, тільки що вони робитимуть без вашої допомоги? Ці монстри – дуже небезпечні.
ФЕЯ. У небі в нас багато друзів.
ФЕЇНКА. Хто ж вони такі?
ФЕЯ. Сузір’я: Водолій, Стрілець, Одноріг, Велика Ведмедиця… Вони вкажуть дорогу, порадять, а якщо трапиться лихо — допоможуть у біді. Тільки потрібно вивчити чарівне замовляння, як їх кликати. Слухайте:
Край зірок – чудовий край.
Просимо про допомогу.
Нам сузір’я в поміч дай,
Вірну покажи дорогу.
Сузір’я – зоряні брати,
Бо всесвіт – батько наш єдиний.
На поміч! Свято вберегти
На радість кожної дитини!
ФЕЯ. Зараз ми запитаємо їх, чи вони нас чують?
ГОЛОСИ СУЗІР’ЇВ (ефект луни). Чуємо, чуємо, чуємо…
ФЕЯ. А чи не підкажете, куди полетіли ці страховиська?
ГОЛОС СУЗІР’ЇВ. В чорну діру, в чорну діру, в чорну діру…
ФЕЯ. Дуже вас просимо: вкажіть дорогу нашим друзям клоунам.
Засвічується прожектор чи щось подібне.
ФЕЇНКА. Он, дивіться, дивіться. Бачите?
РУДИЙ КЛОУН. Як гарно!
БІЛИЙ КЛОУН. Справді…
ФЕЯ. Дякуємо вам, любі сузір’я. Поспішайте… Боюся, монстри вже далеко відлетіли… Пройдіть отуди, на стартовий майданчик для телепортації у відкритий міжзоряний простір. (До дітей.) Сподіваюся, ви допоможете клоунам у пошуках чарівної квітки? (Діти відповідають.) А ми з Феїнкою підемо помалу, а то й правда, ледь на ногах тримаюсь…
РУДИЙ КЛОУН. Ми все зробимо, щоб принести вам квітку!
БІЛИЙ КЛОУН. Чекайте, ми скоро-скоро повернемося.
КЛОУНИ РАЗОМ.
Друга пісня клоунів
1. Не любить клоун ваших сліз.
А раптом хтось заплаче,
Утремо хутко плаксі ніс!
У нас весела вдача.
2. А сміх продовжує нам дні,
А сміх – могутня зброя.
Із ним в нещасті не одні.
Я, ти і сміх – нас троє.
3. І шлях у зоряні світи
Нас не злякав нітрішки.
Бо нам сузір’я, мов брати.
Ми віримо в усмішку!
Феї та клоуни йдуть ховаються за кулісами в різні сторони, чути звук “запуску”.
