«Зоряна мандрівка» ДІЯ ДРУГА
«Зоряна мандрівка» СЦЕНА 3
Сценографія міняється, тепер це планета Золотих Снів. На сцені стоять казани, з яких іде пара. На сцену виходить Зла Чаклунка – гарна літня пані, і співає пісню в ритмі танго, танцюючи з молодиками. Це пісня про втрачену молодість.
Пісня Злої Чаклунки
1.Все минає, і наші мрії
Тануть в небі, неначе дим.
Навіть море колись міліє.
І не станеш ти молодим.
2. Я втрачаю останні сили.
Я згубила свій власний сміх.
Дні летять, наче мають крила,
А волосся мов білий сніг.
3. Ні, вже юними нам не бути.
Ми безсилі вернути час.
Лиш мелодія та забута
Ніжним спомином жалить нас.
На сцені з’являється Спритний. Вона підхоплює його і закручує в танго, потім тільки помічає, що це незнайомець, під час подальшої розмови вони танцюють.
ЧАКЛУНКА. Ой. А ви хто?
СПРИТНИЙ (побачивши, з ким танцює). Ой. Спритний.
ЧАКЛУНКА. І звідки ж ви так спритно взялися?
СПРИТНИЙ. Упав із неба. А ви хто така?
ЧАКЛУНКА. Я? Ви питаєте, хто я? Дожилася… Ще недавно мене впізнавала кожна собака. Мої фотки висіли всюди. Вся галактика знала свою першу красуню! Але час безжальний до краси…
СПРИТНИЙ. Чому. У свої сто років з гаком ви ще непогано виглядаєте…
ЧАКЛУНКА (різко). Сто з гаком?! Хто сказав вам таку брехню?
СПРИТНИЙ. П-п-пан Голов-в-ватий…
ЧАКЛУНКА. Мені лише 99. З половиною. Як він посмів? Нахаба. Ну я йому влаштую!
СПРИТНИЙ. О, ні пан Головатий просто в захопленні від вас, він назвав вас першою красунею, він просто не звертає уваги на ваші роки, тому й помилився…
ЧАКЛУНКА. Ти не брешеш?
СПРИТНИЙ. Провалитися мені на місці, коли я брешу.
ЧАКЛУНКА. Гаразд, на перший раз я прощаю. Так ви посланець від Головатого?
СПРИТНИЙ. Авжеж. Пан Головатий просив передати вам дещо секретне. (Дає їй карту.) Він просив берегти її як зіницю ока і нікому не віддавати…
ЧАКЛУНКА. О, це цікаво. Я страшенно люблю всілякі секрети! (Розгортає карту.) У-у-у, якась карта…А я думала — подарунок. Охо-хо. Була б я на півсотні років молодше… (Ховає карту.)
СПРИТНИЙ. Хто може боротися з часом?
ЧАКЛУНКА. Я! Я можу! Якби мені трапилися пару молодих роззяв, я б приспала їх своїм чарівним порошком років так на сто, і забрала б у них молодість… (Оглядає Спритного.) Хтось такий молодий, як оце ви…
СПРИТНИЙ (тікає від неї). О ні, я не гожуся для такої ролі…
ЧАКЛУНКА (наздоганяє). Чому ні? Я посилаю такі солодкі сни…
СПРИТНИЙ. У мене хронічне безсоння…
ЧАКЛУНКА. Бідолашний…
СПРИТНИЙ (скоромовкою). Але пан Головатий посилає вам двійко телепнів — якісь клоуни скоро прителіпаються за цією картою. А ви їх і того… Пан Головатий особисто просив зустріти і приспати…
ЧАКЛУНКА. То це простіше простого. Є у мене старовинний рецепт порошку власного приготування. Насиплеш трохи на голову – і все. Валить із ніг просто на місці. Сплять непробудно.
СПРИТНИЙ. От і чудово. Те, що треба!
ЧАКЛУНКА. Оце справді подарунок!
СПРИТНИЙ. Тоді з вашого дозволу я залишаю вас…
ЧАКЛУНКА. Ох і помолодшаю я! Передавайте вітання пану Головатому!
СПРИТНИЙ. Неодмінно…
Спритний залишає сцену, чути звук прильоту.
ЧАКЛУНКА. Ой, може, це вже вони і летять, а в мене ще нічого не готове! І куди я поклала цей порошок? І не пригадаю. От старість не радість… Піду пошукаю.
З’являються клоуни.
РУДИЙ КЛОУН. Так… Подивимося, що це за планета. На вигляд така тиха, славна…
БІЛИЙ КЛОУН. Ага! Вже одна така славна була. Якби не Велика Ведмедиця, так би там і лишилися. Бойова готовність номер один! Нічого підозрілого не їсти і не пити.
РУДИЙ КЛОУН. Ще скажи — не нюхати.
БІЛИЙ КЛОУН. І не нюхати! І нема чого насміхатися. Тут до речі якийсь запах підозрілий. (Принюхується.) Не чуєш? Он із тих казанів іде…
РУДИЙ КЛОУН. То й що, запах як запах, дуже навіть нічого, приємний. (Вдихає на повні груди.) Якийсь ти вередливий став і підозріливий…
БІЛИЙ КЛОУН. Небезпекою тут тхне. Негарним чимось.
РУДИЙ КЛОУН. Знаєш, давай тепер ти повартуєш, а я піду подивлюся, що на тому боці.
БІЛИЙ КЛОУН. Добре, тільки будь обережним…
Рудий клоун виходить, з іншого боку з’являється Чаклунка, підходить нечутно ззаду до Білого клоуна і висипає йому на голову порошок, він тут же падає знеможений і засинає.
ЧАКЛУНКА. Так, один є. Спи, мій миленький, спи, мій гарненький. Люлі-люлі-люлі-лю… Сто літ по сто і ще піврочку… Вся твоя молодість до мене по крапельці і витече! Те, що треба. Чудово. А де ж це другий подівся? Щойно тут був – і нема. Почекати тут? Ні, якщо він побачить цього клоуна, то відразу нашорошить вуха – і вже його так легко не обсиплеш. Ні, піду я йому краще назустріч. А цього прикриємо, щоб непомітно було… (Виходить в один кінець, з другого кінця з’являється Рудий.)
РУДИЙ КЛОУН. Білику! Агов? Ти де? (Ходить по сцені, шукає його). Ніби та сама галявинка… І куди це він подівся? Як би з ним чого не сталося… (Бачить заснулого Білого.) Ой, Білику! Що з тобою? Вставай, друже! Ти спиш чи… Ой, мамо! (Слухає.) Слава Богу, дихає. Що ж це з тобою трапилося? Невже зачаклували? Але хто? Нікого ніде не видно. Дивно це все… Тільки як же тебе розбудити? (Починає будити всіляко, але той продовжує спати.) Не допомагає. Що ж із ним робити? Може, потупцювати голосно? (Скаче навколо, посилено тупаючи.) Також нічого. Може посвистіти? (Пробує.) Теж не виходить. Може, діти допоможуть? Агов, дітки, ви сильно ляскати в долоні вмієте? А ну, спробуємо! Раз-два — почали!.. (Діти повторюють дії тут і далі.) Все одно спить. А може ви і тупати умієте? А ну… Ого, так і провалитися можна. А гудіти? Ось так: у-у-у-у-у-у-у! Ого, майже як реактивний літак. Не прокидається. Діти, а ви не знаєте, що з ним сталося?
Зачаклували? Справді? А хто? Зла чаклунка… То й мені слід остерігатися… Ви мені підкажете, якщо раптом вона з’явиться, а я не помічу, добре?
З’являється Чаклунка з порошком, хоче підкрастися, намагається підкрастися ззаду, але тут діти підказують і Рудий клоун різко обертається.
РУДИЙ КЛОУН. А, то це ви мого друга зачаклували!
ЧАКЛУНКА. Хто зачаклував, я? Та що ти, поглянь, він просто спить. (Наближається до нього, а він відступає.)
РУДИЙ КЛОУН. Спить? А чому його розбудити неможливо? (Починають ходити все швидше, та переходять на біг одного за одним.)
ЧАКЛУНКА. Та й ти б спочив з дороги. Ти знаєш, що це планета золотих снів, тут сняться найпрекрасніші сни на світі… Спробуй, це незабутнє видовище!
РУДИЙ КЛОУН. Не обдурите. Знаю я, що це за сни…
ЧАКЛУНКА. А ну, стій! Я вже не можу за тобою ганятися… Пожалій бідну літню жінку, у мене вже немає сил… І голова обертом… І серце зупиняється.
РУДИЙ КЛОУН. Скажіть, як розчаклувати мого друга, тоді зупинюсь. А ні, то поперевертаю всі ваші казани.
ЧАКЛУНКА. О, ні, тільки не це! Там такі неповторні чаклунські страви, які тобі й не снилися… Я цього не переживу…
РУДИЙ КЛОУН. Тоді кажіть.
ЧАКЛУНКА. Ні, не роби цього! Я не можу його розчаклувати.
РУДИЙ КЛОУН. Ви маєте знати, як це зробити. Так, рахую до трьох, а потім перевертаю. Один…
ЧАКЛУНКА. Стій! Не роби цього!
РУДИЙ КЛОУН. Два… Два з половиною…
ЧАКЛУНКА. Ну добре, добре, я скажу, тільки вам це все одно не допоможе… Він розчаклується тільки, коли я розсміюсь.
РУДИЙ КЛОУН. Розсмієшся? Так це ж простіше простого! Я знаю стільки жартів! Я ж клоун!
ЧАКЛУНКА. Я все одно не засміюсь. Розсмішити мене ще нікому не вдавалося, я найсерйозніша і найпохмуріша чаклунка на світі!
РУДИЙ КЛОУН. Ну, це ми ще побачимо.
ЗЛА ЧАКЛУНКА. Дивися-дивися.
Клоун намагається розсмішити Чаклунку — і показує всілякі смішні трюки, перекидається тощо, але Чаклунка лишається похмурою.
ЧАКЛУНКА (час від часу відповідає на витівки). От і не смішно, зовсім навіть не смішно. Ну ні крапельки не смішно.
РУДИЙ КЛОУН. Послухай, як же ви так живете? Невже ви досі ніколи не сміялися?
ЧАКЛУНКА. Сміялася! У мене був сміх, як дзвіночок, всі милувалися моєю усмішкою в юності. А потім одна зла чаклунка позаздрила мені й відібрала сміх. Я стала злою, сердитою, але головне – я стала старіти в десять разів швидше. Мені лише 30 років, а я схожа на столітню.
РУДИЙ КЛОУН. Бідолашна. Невже немає якогось засобу, щоб вас розсмішити?
ЧАКЛУНКА. Є один, але це неможливо.
РУДИЙ КЛОУН. Скажіть спершу, який?
ЧАКЛУНКА. Єдиний, хто може мене розсмішити, це Одноріг. Є таке сузір’я. Але як його запросити на нашу планету?
РУДИЙ КЛОУН. Я знаю, як запросити сузір’я.
ЧАКЛУНКА. Ти — сузір’я? Не може бути.
РУДИЙ КЛОУН. Може, це замовляння від Зоряної Феї.
ЧАКЛУНКА. Від самої Зоряної Феї? Тоді кажи скоріше!
РУДИЙ КЛОУН. Скажу, але за однієї умови. Якщо ви повернете шматочок карти, який вам дав той Монстр.
ЧАКЛУНКА. О, якщо до мене повернеться сміх, то я віддам усі скарби світу, а не тільки цю карту. (Віддає йому карту.)
РУДИЙ КЛОУН. Гаразд, тоді будемо кликати: …
Кличуть Однорога, він з’являється на задньому плані і зникає. Чаклунка бачить його і голосно сміється. Прокидається Білий Клоун.
БІЛИЙ КЛОУН. Ой, що це зі мною? Невже я міг заснути?
РУДИЙ КЛОУН. Ні, тебе зачаклували – Зла Чаклунка, правда, тепер вона вже не зла. Вона була злою без сміху, від передчасної старості.
БІЛИЙ КЛОУН. Ти кажеш: старості? Але хіба вона така вже стара?
РУДИЙ КЛОУН (дивиться на чаклунку). Справді, пані, ви помолодшали.
ЧАКЛУНКА (кидається до якогось дзеркала). Невже? Справді, трішечки… (Сміється.) Ви повернули мені радість! Пробачте мені все лихе.
БІЛИЙ КЛОУН. Прощаємо, правда, Рудику?
РУДИЙ КЛОУН. Авжеж. Дякую тобі, мій любий друже, ти врятував мене від біди. І сузір’ю Однорога також дякуй, без нього я був безсилий.
БІЛИЙ КЛОУН. Але карта? Ти знайшов карту?
РУДИЙ КЛОУН. Пані Чаклунка повернула її нам. Тож ми можемо відлітати.
БІЛИЙ КЛОУН. Скоріше в дорогу.
ЧАКЛУНКА. Я не можу зупинитися! Я сміюся і сміюся безупину!
РУДИЙ КЛОУН. І сміх у вас, як дзвіночок!
БІЛИЙ КЛОУН. Рушаймо.
Клоуни телепортуються, Чаклунка подовжує сміятися, з’являється Спритний, оглядає Чаклунку.
СПРИТНИЙ. І хто б міг подумати? Ого-го-о…
* * *
Сцена міняється, тепер це знову міжпланетний простір, збираються Монстри.
ГОЛОВАТИЙ. Що скажеш, Спритний? Як наші справи?
СПРИТНИЙ. Кепсько, шефе.
ГОЛОВАТИЙ. Знову! Що це таке! Ви ні на що не здатні! Нікчеми!
МОЦНИЙ. Еге ж.
СПРИТНИЙ. Я не винуватий, пане Головатий. Спершу все йшло, як і належить. А потім вони притягнули Однорога, вона засміялася, і все чаклування втратило силу.
ГОЛОВАТИЙ. Ну, я б цьому однорогому роги пообламав би.
СПРИТНИЙ. Ріг.
ГОЛОВАТИЙ. Що?
СПРИТНИЙ. Я кажу: ріг, у Однорогів лише один ріг.
ГОЛОВАТИЙ. Ти будеш роги рахувати чи головою думати?!
МОЦНИЙ. Хутко.
ГОЛОВАТИЙ. Та хоч би якось. Так, тепер всі за мною, на планету Золотого Дракона. Не вішайте голови. Перемога ще буде за нами! За мною летом руш!
Монстри “відлітають”.
«Зоряна мандрівка» СЦЕНА 4
Змінюється декорація, тепер це планета Великого Дракона. На сцені з’являється Головатий.
ГОЛОВАТИЙ. Так, щось на цій планеті голо, жарко і якось незатишно. Брр… Ніяких умов для нормального монстрячого відпочинку. Десь тут росте та чарівна квіточка. Але де ж її шукати? Послав цих йолопів, але ж хіба їм можна щось довіряти? І головне, як не потрапити на очі страшному Дракону? (З’являється Моцний.) Нарешті! Ну то як, знайшли квітку?
СПРИТНИЙ. Та щось не видно ніде. Може, її вже хтось зірвав?
МОЦНИЙ. Хутко.
ГОЛОВАТИЙ. Ніякої з вас користі. Доводиться все самому робити. Ну нічого, ми ще побачимо, хто посміється останнім. Влаштую їм лебедину пісню! Звідси їм уже точно не вибратися. Тут недавно з’явився такий страшний…
МОЦНИЙ. На тій планеті теж страшний був…
ГОЛОВАТИЙ. Ну, помилилася стара, старість не радість… Натомість тут є — і помітьте, не старий, а навпаки, юний — Дракончик.
СПРИТНИЙ. А він що, ще маленький? (Показує який на рівні коліна.)
ГОЛОВАТИЙ. Ну, він то хоч і маленький, але метрів так…. От якщо Спритного поставити на Моцного, а Моцного на стіл — то буде якраз потрібний розмір.
СПРИТНИЙ. Ой, мама!
ГОЛОВАТИЙ. Дрібнуватий, зате вогнем дихає.
СПРИТНИЙ. Ага, він ще і дихає… А в мене вогнегасника з собою немає, можна я злітаю…
ГОЛОВАТИЙ. Я тобі зараз як злітаю!
СПРИТНИЙ. Ой, а можна я знизу буду, а Моцний на мені?
МОЦНИЙ. Так я ж тебе так і розчавити можу, ти чого?
ГОЛОВАТИЙ. Чому знизу?
СПРИТНИЙ. Бо вогнем дихає він на рівні своєї пики, а на рівні нижніх частин тіла може й пронесе?
ГОЛОВАТИЙ. Так, по-моєму він у тій печері сидить, підете разом з Моцним подивитися, що він там робить.
СПРИТНИЙ. А може Моцний подивиться там, а я тут повартую, чи не видно де клоунів.
ГОЛОВАТИЙ. Тут я повартую, а ти роби, що кажуть.
МОЦНИЙ. Хутко.
Ідуть і повертаються.
ГОЛОВАТИЙ. Ну, що там?
МОЦНИЙ. Сидить, що.
ГОЛОВАТИЙ. І все?
СПРИТНИЙ. Зорі рахує. І ні на кого уваги не звертає.
ГОЛОВАТИЙ. У нього ще вогонь на губах не вихолонув, а туди ж — астроном знайшовся! Якже ж його на клоунів натравити… О, придумав, ми зіб’ємо його з рахунку!
СПРИТНИЙ. Ой, а може не варто? Га? Він же розсердиться…
ГОЛОВАТИЙ. Так, ти мене спочатку до кінця вислухай, а потім будеш свої п’ять копійок вставляти. План такий: чекаємо наших незабутніх гостей, і щойно почуємо шум, ми як закричимо!
МОЦНИЙ. Від жаху!
ГОЛОВАТИЙ. Та ні, від хитрості. Ми закричимо, а самі сховаємося. Дракон піде подивитися, хто на його планеті шумить та бешкетує, побачить цих телепнів і з’їсть. Просто і геніально.
МОЦНИЙ. А раптом він нас знайде?
ГОЛОВАТИЙ. Не знайде. Ми чкурнемо шукати квіточку Цілющу на інший бік планети. Головою треба думати, а не кінчиком хвоста, ясно, Моцний?
МОЦНИЙ. Так у мене ж хвоста немає.
ГОЛОВАТИЙ. Я тобі більше скажу — у тебе і голови немає.
Чути шум ракети — всі дивляться в небо.
СПРИТНИЙ. Ой, здається, летять!
МОЦНИЙ. Тікаймо!
ГОЛОВАТИЙ. Спочатку кричимо, а потім тікаймо і не просто, а у вказаному напрямку. Ясно?
СПРИТНИЙ. Неясно. А що кричимо?
ГОЛОВАТИЙ. Ну можна “а-а”, можна “о-о”, можна “у-у”.
БОЯЗКИЙ: А можна “у-а”?
ГОЛОВАТИЙ. Ще одне питаннячко і ти в мене “о-у” закричиш. Ясно?
РАЗОМ: Ясно.
ГОЛОВАТИЙ. Три-чотири:
Всі монстри кричать і ховаються за сценою, з печери з’являється Дракон, а з іншого боку виходять Клоуни.
ДРАКОНЧИК. Хто тут кричав не своїм голосом, га? Ви чи що?
БІЛИЙ КЛОУН. Ні-ні, це не ми.
РУДИЙ КЛОУН. Ми якщо кричимо, то тільки своїм голосом…
БІЛИЙ КЛОУН (Рудому). Та тихіше ти. (Дракончику.) Ми щойно прибули з неба.
ДРАКОНЧИК. Але крім вас тут нікого немає.
РУДИЙ КЛОУН (озираються в пошуках кого-небудь). Здається, і справді нікого.
ДРАКОНЧИК. Ну от. Мало того, що ви галасуєте, так ще й обманюєте. А ви мене збили з рахунку, і тепер мені доведеться починати все спочатку. Ох-ох-ох. І нелегка це робота — зірки рахувати…
БІЛИЙ КЛОУН. Вибачте нас, будь ласка, але ми і справді не галасували. Чесно.
ДРАКОНЧИК. Раз ви мене все одно збили, то доведеться пообідати… От, а обід у мене буде складатися з… (рахує прибулих) двох страв.
БІЛИЙ КЛОУН. Та будь ласка, обідайте собі на здоров’я. Приємного апетиту.
РУДИЙ КЛОУН. Ми вам заважати не будемо. Чесне слово.
ДРАКОНЧИК. Я вам вірю, як же їжа може заважати їсти?
БІЛИЙ КЛОУН. Пробачте, що ви сказали?
РУДИЙ КЛОУН. Це хто їжа, я їжа?
БІЛИЙ КЛОУН і РУДИЙ КЛОУН. Ми не їжа! Їжа не ми!
ДРАКОНЧИК. Ну крім вас же тут нікого немає. А я такий голодний…
БІЛИЙ КЛОУН. Зачекайте, навіщо ж відразу нас їсти? А може, ви що-небудь легеньке — травичку поскубати, яблучками поласувати…
ДРАКОНЧИК. Ми, дракони, траву не їмо.
БІЛИЙ КЛОУН. А ми так просто не здамося!
ДРАКОНЧИК. А то ви що, не миритися, а битися прийшли?
БІЛИЙ КЛОУН. Ми то миритися прийшли, але миритися з положенням другої страви я не збираюся!
ДРАКОНЧИК. Ні, а двоє на одного — так нечесно.
БІЛИЙ КЛОУН (тихо). А їсти гостей ні за що ні про що — це чесно?
ДРАКОНЧИК. А я зараз вогнем дихати буду!
БІЛИЙ КЛОУН. А ми не боїмося! Так, Рудий, заходь зліва, а я справа…
РУДИЙ КЛОУН. Ой, що буде, що буде!
Клоуни та Дракон виходять на центр сцени, потім розходяться в різні сторони, ходять по колу, готуються до двобою.
ДРАКОНЧИК (відкриває рот і закриває, раптом зупиняється). Ну от. Так я і думав. Нічого не виходить…
РУДИЙ КЛОУН. Що не виходить?
ДРАКОНЧИК. Вогонь пускати не виходить. (Сідає зажурений.) Мене і мама вчила, і тато вчив, і бабуся — все одно не виходить.
БІЛИЙ КЛОУН. Так а ти що, ще маленький?
ДРАКОНЧИК. Маленький. Ми, дракони, навіть коли маленькі, то все одно трішки великі.
РУДИЙ КЛОУН. А ти хоч умієш битися?
ДРАКОНЧИК. Не вмію. І вогонь пускати не вмію, і битися не вмію. І взагалі я додому хочу, до мами… (Плаче.)
Пісня Дракончика
1. І сонце не світле,
І нічка не темна.
У цілому світі
Усе надаремне.
Приспів:
Ні сонцю, ні літу
Не зможу радіти,
Допоки із нами
Не буде знов мами,
І мами, і тата,
Не буду я грати
(далі в 2 і 3: гуляти, співати)
2. І торт не смакує,
пісні невеселі.
Я знову сумую,
Бо втратив оселю.
Приспів.
3. Як страшно і гірко
заблуканим стати.
Згубив через зірку
І мама, і тата.
Приспів.
БІЛИЙ КЛОУН. Зачекай, так ти що, загубився? (Всі обступають Дракончика).
ДРАКОНЧИК. Так, загубився.
РУДИЙ КЛОУН. Не побивайся ти так. Розкажи, що з тобою трапилося?
БІЛИЙ КЛОУН. Не плач, може, ми тобі допоможемо.
ДРАКОНЧИК (схлипуючи). Просто я хотів подивитися, як будуть запалювати нову зірку, висунув голову і упав. А потім мене поніс космічний вихор ось на цю планету. А я хочу повернутися назад – я ж сузір’я Дракона. А для цього треба нарахувати тисяча триста двадцять першу зірочку на північний захід від Полярної зірки. Мама казала, що там починається моя голова, а на тисяча двісті п’ятдесят першій – закінчується хвіст. Ось я рахував-рахував, а тепер збився. (Плаче ще більше.) І як я тепер доберуся до свого сузір’я Дракона?
БІЛИЙ КЛОУН. Ми тобі допоможемо.
РУДИЙ КЛОУН. Звичайно, ми знаємо, як дізнатися про дорогу, і тобі покажемо.
ДРАКОНЧИК. Правда, ви не обманюєте?
БІЛИЙ КЛОУН. Ось дивися, зараз сузір’я покажуть нам шлях.
Запалюється зоряний шлях.
ДРАКОНЧИК. Ух ти! Чудово! А ви мене не проведете? Ви не бійтеся, я вас не буду їсти, чесно. Так я і не вмію, це я так, зумисно казав, щоб ви злякалися.
БІЛИЙ КЛОУН. Ми б із радістю, але не можемо.
РУДИЙ КЛОУН. З Феєю і Феїнкою трапилася біда. Страшні монстри заразили їх космічним грипом з такою високою температурою, що вони можуть розтанути!
ДРАКОНЧИК. Цього ніяк не можна допустити!
БІЛИЙ КЛОУН. А щоб вилікувати їх, нам потрібна Чарівна Квітка, яка росте на цій планеті.
ДРАКОНЧИК. Така велика і барвиста?
РУДИЙ КЛОУН. Ти знаєш, де росте ця квітка?
ДРАКОНЧИК. Я не певен, що це вона, але тут тільки одна така квітка.
РУДИЙ КЛОУН. Тоді проведи нас туди, Дракончику.
БІЛИЙ КЛОУН. Стривайте, якщо ми не кричали, а Дракончик чув крик, то можливо, це були космічні моснстри, а вони можуть її зірвати. Скоріше туди! Поки ще не пізно!
ДРАКОНЧИК. За мною!
Показує шлях, вони біжать до галявини з квіточкою, на якій з іншого боку з’являються монстри, зав’язується бійка між клоунами та монстрами, Дракончик стоїть осторонь і намагається дихнути вогнем, нарешті йому це вдається.
ДРАКОНЧИК. Ура! Ура! Вдалося! (Всі обертаються і зупиняються.) Ну, тепер я вам покажу, як Фей кривдити! (Насувається на Монстрів, дихаючи вогнем, вони від страху задкують.)
ГОЛОВАТИЙ. Слухай мою команду! Відступаємо назад!
СПРИТНИЙ. Ой, печеться!
МОЦНИЙ. Нам і так жарко, нас не треба підігрівати! (Забігають до печери, Дракончик стає на її сторожі.)
РУДИЙ КЛОУН. Ура! Наші перемогли!
БІЛИЙ КЛОУН. Милий, милий Дракончику, який же ти молодець!
РУДИЙ КЛОУН. Що б ми без тебе робили?!
ДРАКОНЧИК. Я старався. Сам не знаю, як це у мене вийшло.
БІЛИЙ КЛОУН. Скоріше, до квітки!
РУДИЙ КЛОУН. Яка вона прекрасна!
Зривають квітку і обережно несуть її.
БІЛИЙ КЛОУН. Тепер скоріше до Феї.
РУДИЙ КЛОУН. Так, але що робити з монстрами?
БІЛИЙ КЛОУН. Не знаю, може залишити їх у цій печері?
З печери вибігають Монстри.
ГОЛОВАТИЙ. Ой. Ні, ми не хочемо до печери!
МОЦНИЙ. Еге ж.
СПРИТНИЙ. Точно.
ГОЛОВАТИЙ. Ми теж хочемо подивитися на зірочку…
БІЛИЙ КЛОУН. Ви наробили стільки лиха!
РУДИЙ КЛОУН. Через вас усі так натерпілися! А Зоряна Фея і її учениця могли загинути.
ГОЛОВАТИЙ. Справді? Це на нас найшло затемнення розуму. Шкідливо ввесь час сидіти в чорній дірі, тоді тебе починають обсідати чорні думки.
СПРИТНИЙ. А тепер мені хочеться світла. Хай і над нашим барлогом засяє зірочка, правда, Моцний? Я поки за квіткою ганявся, то вже звик до світла…
ГОЛОВАТИЙ. А я просто порядок люблю, без шуму і гамору.
БІЛИЙ КЛОУН. Порядок любите? Оце ідея. Я, здається, знаю одне заняття, щоб вам нудно не було. (Заходить за сцену і виносить мітли.) Ось, тримайте — будете прибирати космічне сміття.
СПРИТНИЙ. Що, все, з усього космосу?
МОЦНИЙ. Ого-го-го-го?!
РУДИЙ КЛОУН. Все.
СПРИТНИЙ. Так його ж там стільки… Жах!
ГОЛОВАТИЙ. Ну, ні, все ми не згодні. (Дракончик знов дихнув вогнем.) Ну, добре, згодні. Але не все.
ДРАКОНЧИК. Ну, тоді хоча б у нашій галактиці.
ГОЛОВАТИЙ. У цілій галактиці… (Дракончик приготувався “дихати”.) Спробуємо. Так, слухай мою команду! За мітли і вперед — до підкорення космічного сміття готуйсь!
Монстри відлітають.
БІЛИЙ КЛОУН. А ми поспішаємо до Феї і Феїнки.
РУДИЙ КЛОУН. Рушаймо. А ти, Дракончику, доберешся до своєї планети?
ДРАКОНЧИК. Тепер я майже дорослий! Адже я вмію дихати вогнем і тепер нічого не боюсь! Навіть космічних монстрів!
БІЛИЙ КЛОУН. Молодець, Дракончику. Пам’ятай, тепер на Землі у тебе є вірні друзі.
РУДИЙ КЛОУН. Авжеж. До зустрічі, Дракончику.
ДРАКОНЧИК. Бувайте, любі клоуни, передавайте вітання Феї, Феїнці і всім, всім, всім…
Висвітлюється зоряний шлях, Дракончик і Клоуни розбігаються в різні сторони, чути шум польоту.
«Зоряна мандрівка» ЕПІЛОГ
Світло і сцена змінюються, це знову стартовий майданчик. Клоуни повертаються разом із здоровими Феєю та Феїнкою.
ФЕЯ. Вітаю вас знову. Нарешті ми розпочинаємо наше свято. Клоуни нам такі ліки дістали — всю хворобу, як рукою зняло. Правда, Феїнко?
ФЕЇНКА. Правда-правда, просто чудові ліки, казкові.
ФЕЯ. І про вашу допомогу, діти, знаю. Все мені оповіли клоуни про свої пригоди і про підступи Монстрів.
ФЕЇНКА. Якби не ви, навіть не знаю, що б ми робили! Треба приймати вас до чаклунської школи!
БІЛИЙ КЛОУН. І сузір’ям треба подякувати. Вони теж чекають на нову зірку.
ФЕЯ. Дякуємо вам усім від усієї душі. Тепер усюди: і на землі, і на небі буде веселе свято! (До залу.) І пам’ятайте: якщо є віра в перемогу і справжня дружба, то ніякі перешкоди, ніякі злі підступи, навіть найстрашніших космічних Монстрів вам не страшні.
БІЛИЙ КЛОУН. А вони вже й не страшні зовсім.
РУДИЙ КЛОУН. Ні крапельки! (З’являються Монстри.)
ГОЛОВАТИЙ. І нас візьміть, а то нам сумно без свята!
СПРИТНИЙ. Ми вже все прибрали.
МОЦНИЙ. Чистота – то страшна сила!
ФЕЯ (до залу). Ну то як, пробачимо їх на перший раз?
ФЕЇНКА. Нехай у всіх буде свято!
МОНСТРИ: Ур-ра-а-а-а!
ГОЛОВАТИЙ. Посвяткуємо хоч раз по-людськи!
СПРИТНИЙ. А монстри що, не люди?!
ФЕЯ. Нам час у дорогу, друзі мої. Запалювати зірку. А ви подумайте, які бажання загадувати. Якщо вони добрі і справедливі, то обов’язково збудуться.
ФЕЇНКА. Адже свято не скінчилося, воно ще тільки починається!
Чути звук запуску, рахунок, запалюється зірка. Фінальна пісня, загальні веселощі.
Фінальна пісня
1.Коли у небі в час нічний (Феї)
Злітає зірка ввись,
Згадай свої чарівні сни,
Щоб у житті збулись.
2. Запалить зірку небосхил. (Сузір’я)
Засяє світлом край.
Літати можна і без крил –
Бажання загадай.
3. Побачиш зірку чарівну – (Мешканці планет)
І всім нещастям край.
Забудь ту пісеньку сумну –
Веселу заспівай.
4. А злим ніколи не щастить – (Монстри)
звільніть серця від зла!
Нехай світліє кожна мить
Від доброти й тепла.
5. Нехай бринить веселий сміх (Клоуни)
Від неба до землі!
Усмішки знайдемо для всіх
Великі і малі.
ЗАВІСА.
