Анатолій Дімаров цікаві факти

Анатолій Дімаров цікаві факти з життя українського письменника викладені в цій статті.

Анатолій Дімаров цікаві факти

Справжнє прізвище письменника не Дімаров. Його батько був заможним селянином, пасічником, а коли родину мали розкуркулити, мати з Анатолієм і молодшим сином втікає з села. Згодом матір змінила документи і дала дітям прізвище сільського вчителя Дімарова, який жив одинаком і помер незадовго до розкуркулення Гарасюти. Мати майбутнього письменника навіть знайшла «свідків», які підтвердили цей факт. Анатолій виріс під прізвищем Дімаров. На жаль, про долю свого батька Анатолій нічого більше не знав.

У дитинстві пережив голодомор. Після закінчення середньої школи юнаком був мобілізований до армії. Учасник війни, нагороджений орденами і медалями. Воював на Південно-Західному фронті, побував в окупації, був командиром партизанського загону, має кілька поранень і контузій.

Мріяв стати журналістом.

З романів — «І будуть люди», «Біль і гнів» — велетенських творів, які охоплюють період від дореволюційного й аж до Хрущова, свого часу по 300—400 сторінок викинула цензура.

З 1955 року до 1960 радянська влада не дозволяла взагалі друкувати твори Дімарова.  Тому він впродовж багатьох років працював у геологічних експедиціях, побував на Алтаї, Забайкаллі, Кавказі, Памірі, Тянь–Шані, Уралі.

Свої твори писав лише олівцем чи ручкою на папері. Комп’ютером чи друкарською машинкою користуватися не лююбив, під час роботи вони його відволікали.

В Анатолія Дімарова — дві життєві пристрасті: це, власне, його творчість і… колекціонування каміння. Його захоплення мінералами почалося ще в далекому 1955 році на кримському Кара-Дазі. Робочий кабінет Дімарова схожий на геологічний музей. Тут різнобарв’я агатів, сердоліків і сардоніксів усюди: на поличках, столі, в шафах. На стінах — картини в камені, які Анатолій Андрійович творить власноруч. Крім того, письменник має велику колекцію прикрас із різноманітним камінням, яке він свого часу привіз з далеких гір.

Особисте життя Дімарова. Дімаров з другою дружиною Євдокією прожив 60 років, має сина. Дружина працювала доцентом у політехнічному інституті. З першою дружиною Галиною прожив 2 роки, від цього шлюбу є дочка.

 «Із 1991 року в мене вийшло п»ять книг, за які ні копійки гонорару не одержав. Недавно зламав руку, але пішов із дружиною на базар. Думаю, хоч у лівій щось понесу. Стою, чекаю, поки поторгується, раптом хтось тиць у долоню щось крижане. Глянув — 25 копійок. Я їх віддав дружині — мій перший за роки незалежності гонорар.»

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *