«Маленький андроїд» скорочено – Марісса Маєр

Марісса Маєр «Маленький андроїд» скорочено читати

Глава 1

Андроїд Меч6.0 стояла біля зарядної стіни у великому ангарі й спостерігала за підготовкою до польоту космічного лайнера «Тритон». Усі навколо раділи першому рейсу корабля: пасажири поспішали на борт, офіціанти пригощали їх шампанським, а музиканти створювали святкову атмосферу. «Тритон» був найбільшим круїзним кораблем, який коли-небудь запускали у космос.

Для Меч6.0 цей корабель був особливим, адже вона разом з іншими андроїдами брала участь у його будівництві: прокладала кабелі, зварювала деталі та встановлювала панелі. Колись вона відчувала себе частиною цього величезного механізму, але тепер, коли корабель був готовий до польоту, андроїд почувалася маленькою і самотньою.

Коли посадка майже завершилася, до трапа підбігла жінка з дівчинкою. Вони ледве встигли на корабель. У цей момент із рюкзака дівчинки випала маленька голографічна картка, але ніхто цього не помітив. Меч6.0 побачила знахідку й зрозуміла, що повинна повернути її власниці. Проте трап уже почали піднімати, і можливість віддати картку була втрачена.

Картка закружляла в повітрі й опустилася біля ніг андроїда. Тим часом двигуни «Тритона» загуркотіли, дах ангара відкрився, і перед Меч6.0 розкинулося безмежне зоряне небо. Вона із захопленням дивилася на галактику, яка здавалася їй прекрасною, яскравою та нескінченною. Інші андроїди стояли байдужі й навіть не дивилися на зорі, але Меч6.0 відчула дивне хвилювання, ніби іскра пройшла крізь її процесор.

Корабель повільно піднявся вгору й зник серед зірок. Коли ангар знову занурився у темряву, Меч6.0 згадала про знайдену картку. Вона підняла її та побачила напис: «Голос знаменитості. Колекційний набір». На звороті вона побачила голограму усміхненого хлопця-підлітка, який здався їй дивно знайомим. Це викликало нову нетипову реакцію в її системі — прискорену роботу вентилятора.

Попри те, що ймовірність повернення речі була мізерною, МЕЧ6.0 сховала картку у свій внутрішній відсік, сподіваючись, що колись зможе віддати її власниці.

Глава 2

Минуло два дні. МЕЧ6.0 разом з іншими дроїдами призначають на новий проект — ремонт розкішної яхти «Дитя зірок», що належить заможному пану Ошиді Кенджі. Керувати роботами має молодий талановитий інженер Вінг Детерен.

Меч6.0 вже знала його: хоча вони ніколи не працювали разом, вона часто помічала його серед людей і техніків. Чомусь кожного разу, коли її сенсор знаходив Детерена, її внутрішній вентилятор починав працювати швидше. Тепер вона зрозуміла, що він дуже схожий на хлопця з голограми, яку вона знайшла на картці дівчинки з «Тритона». Це дивне відчуття ще більше бентежило андроїда.

Під час розмови до них підійшла дочка власника корабля — Міко. Вона була ввічливою, допитливою та щиро цікавилася механікою кораблів. Детерен помітно хвилювався поруч із нею: червонів, заїкався і не міг нормально говорити. Міко ж усміхалася й поводилася дуже дружньо.

Поки люди спілкувалися, Меч6.0 почала демонтаж зовнішніх панелей корабля. Але її увага постійно поверталася до Міко та Детерена. Вона помічала їхні усмішки, погляди та те, як вони дедалі більше цікавилися одне одним. Через це андроїд навіть перестала нормально працювати й виконувати завдання. Вона зрозуміла, що з нею відбувається щось дивне, і вирішила після зміни звернутися до технічного обслуговування.

Раптом у верфі сталася аварія. Один із величезних кранів не витримав ваги вантажу й почав падати. Міко опинилася в небезпеці на підвісній платформі. Детерен встиг відштовхнути її вбік, але сам отримав удар і впав у величезну цистерну з нафтою.

Навколо почалася паніка. Люди кричали, техніка зупинялася, а платформа хиталася. Не гаючи часу, Меч6.0 кинулася рятувати інженера. Вона активувала магніти й почала видиратися по металевій стінці цистерни. Хоч її тіло не було створене для такого навантаження, андроїд усе одно дісталася вершини й стрибнула в густу чорну нафту.

У темряві вона намацала Детерена, обхопила його й почала тягнути нагору. Нафта заливала її механізми, рухи ставали дедалі важчими, але Меч6.0 не зупинялася. Нарешті їй вдалося вибратися на поверхню, де люди забрали непритомного хлопця.

Сама ж Меч6.0 була виснажена: система зафіксувала небезпечне перевантаження й відключила її кінцівки. Лежачи нерухомо, вона чула, як люди намагаються врятувати Детерена. Через деякий час він почав дихати й прийшов до тями. Коли хлопець відкрив очі, то спочатку подивився на людей навколо, а потім — уперше — прямо на Меч6.0.

Глава 3

Поки Вінг Детерен перебуває в лікарні, МЕЧ6.0 доставляють у ремонтну майстерню. Механік неохоче намагається відчистити її від нафти, але зрештою каже власнику верфі, Тему Сованну, що ремонт недоцільний. Він вважає, що андроїда краще розібрати на деталі або віддати на брухт.

Механік звертає увагу на дивну поведінку МЕЧ6.0: у той час як інші роботи продовжували працювати під час аварії, вона кинулася на допомогу. На його думку, це ознака небезпечної несправності — коли штучний інтелект розвиває «людські тенденції» та емоційні реакції. Непередбачуваний андроїд — це загроза. Тем погоджується відкласти рішення до ранку, і робота залишають у темній майстерні, навіть не під’єднавши до зарядки.

Залишившись наодинці, МЕЧ6.0 усвідомлює: завтра її не існуватиме. Її процесор гарячково обробляє думку про те, що вона перетвориться на «чорну діру» небуття. У цей момент вона знаходить серед своїх магнітних захватів золотий медальйон, який Вінг випадково впустив перед аварією.

МЕЧ6.0 вдається відкрити крихітний механізм медальйона, і раптом усю кімнату заповнює неймовірна голограма — ціла галактика зі зірками, планетами та туманностями. Це видовище стає останньою краплею. Робот розуміє, що не хоче зникати в темряві, так і не побачивши цього неосяжного світу. Вона приймає рішення: вона не залишиться тут чекати на демонтаж.

Глава 4

Меч6.0 вперше покинула верф і потрапила у шумний та хаотичний світ Нового Пекіна. Вулиці були переповнені людьми, рекламою, роботами й торговцями. Через надлишок звуків та інформації її пошкоджені системи ледве витримували навантаження.

Андроїд намагалася не привертати уваги, адже знала, що старих роботів часто викрадають і продають. Вона шукала механіка Лінь Золу, адресу якої знайшла в мережі. Нарешті Меч6.0 дісталася маленького захаращеного кіоску, наповненого деталями андроїдів та інструментами.

Лінь Зола одразу помітила, що тіло Меч6.0 сильно пошкоджене. Андроїд попросила новий корпус, але механік пояснила, що за нього потрібно платити. Тоді Меч6.0 зрозуміла, що не має грошей, адже андроїдам не платять за роботу.

Спершу вона дістала голографічну картку з образом принца Кая, але Зола сказала, що вона коштує зовсім мало. Меч6.0 подумала про золотий медальйон Детерена, який міг би врятувати її, але не захотіла його віддавати. Це була єдина річ, що належала Детерену, і андроїд мріяла повернути її власнику.

Заряд Меч6.0 стрімко зменшувався, а світ навколо почав тьмяніти. Вона вже збиралася піти, коли Лінь Зола несподівано вирішила допомогти. Виявилося, що молодша сестра механіка любить принца Кая, тому Зола погодилася обміняти картку на старе тіло андроїда.

Вона принесла старий корпус ескорт-дроїда — майже тридцятирічний, з красивим людським обличчям, чорним волоссям і штрихкодом на зап’ясті. Зола попередила, що тіло несправне: має пошкоджену голосову коробку, слабку батарею та можливі збої через несумісність систем.

Проте іншого вибору в Меч6.0 не було. Вона мовчки простягнула Лінь Золі голографічну картку, погоджуючись на обмін.  Вона готова стати «людиною» зовні, щоб мати шанс повернутися до Вінга.

Глава 5

Меч6.0, яка тепер називала себе Хоші Стар, повернулася на верф уже в новому тілі ескорт-дроїда. За два тижні вона створила собі фальшивий профіль, знайшла робочий одяг і влаштувалася на роботу електриком. У кишені вона весь час носила медальйон Детерена.

Власник верфі Тем Соввен уважно перевірив її профіль і здивувався, що молода німа дівчина нібито спеціалізується на класичних космічних двигунах. Через нестачу працівників він усе ж погодився взяти її на мінімальну зарплату. Хоші лише усміхалася й мовчки кивала.

Новому тілу було важко пристосуватися до її чипа особистості. Під час ходьби Меч6.0 відчувала сильний біль, який пронизував усе тіло. Вона ніколи раніше не знала, що таке біль, адже андроїди не повинні його відчувати. Але заради зустрічі з Детереном вона терпіла це.

Щойно Хоші опинилася у великому ангарі, вона почала шукати його поглядом. Її мучили думки, чи повністю він одужав після аварії. Нарешті Тем Соввен привів її до корабля «Дитя Зірок», над яким тепер працював Детерен.

Побачивши його, Хоші відчула сильний сплеск емоцій і хвилювання. Детерен чемно привітався й пояснив, що вона працюватиме разом із ними над електропроводкою корабля. Він не знав, хто вона насправді, і не впізнав андроїда, який урятував йому життя.

Коли хлопець запитав її ім’я, Хоші не змогла відповісти через несправну голосову систему. Тоді вона показала на назву корабля — «Дитя Зірок». Детерен зрозумів натяк і почав називати її Стар.

Хоші хотіла сказати йому правду: що саме вона врятувала його, що саме вона знайшла медальйон. Але могла лише усміхатися й дивитися на нього.

Поки вони розмовляли, Детерен кинув погляд на кабіну корабля. Там сиділа Міко разом із батьком. Побачивши Детерена, дівчина сором’язливо усміхнулася йому. Хоші помітила цей погляд і зрозуміла, що між ними з’являються особливі почуття.

Глава 6

Стар разом із Детереном і Міко спостерігала за запуском нового гоночного корабля. Міко захоплювалася його красою, а Детерен із захопленням пояснював особливості конструкції. Проте Стар майже не слухала його слів — їй було достатньо просто чути його голос і бачити усмішку. Вона відчувала тепло й радість поруч із ним.

Але коли Детерен ніжно тримав Міко за руку, у Стар з’явилися страшні думки. Її охопили ревнощі та бажання відштовхнути Міко від нього. Вона навіть уявила, як завдає дівчині шкоди, і це налякало її саму. Стар почала боятися, що стає небезпечною й непередбачуваною, як колись попереджав механік на верфі.

Водночас її тіло працювало дедалі гірше. Заряд закінчувався, а біль у ногах і всередині систем посилювався. Вона ввімкнула режим економії енергії, але все одно ледве трималася на ногах. Детерен запропонував їй разом поїхати додому на хувері, як вони часто робили після роботи, проте Стар відмовилася, бо терміново потребувала зарядки.

Та не пройшовши й кількох кроків, вона знепритомніла. Стар упала на підлогу, а її тіло почало неконтрольовано сіпатися. Детерен і Міко кинулися їй допомагати. Детерен був наляканий, а Міко швидко зрозуміла, що відбувається.

Коли хлопець відійшов по воду, Міко тихо запитала Стар, чи є вона ескорт-дроїдом. Стар була шокована, але Міко пообіцяла нікому не розповідати. Тоді вона зізналася, що сама є кіборгом. Міко показала свою штучну руку, приховану під шаром штучної шкіри.

Вона розповіла, що Детерен знає її секрет і все одно кохає її. Проте незабаром вони з батьком мають покинути Співдружність, бо батько боїться, що Міко можуть обрати для небезпечних експериментів над кіборгами. Через це після завершення ремонту корабля їй доведеться попрощатися з Детереном.

Міко плаче, бо не хоче їхати, але змушена підкоритися волі батька. Вона допомагає Стар, непомітно під’єднавши її до портативної зарядки, щоб Вінг не побачив правди, коли повернеться.

Стар відчуває глибоке роздратування від присутності Міко, але водночас це зізнання дає їй надію. Вона сприймає від’їзд Міко як свій шанс. Стар вирішує, що після від’їзду Міко купить нове тіло, поверне Детерену його медальйон і нарешті розповість правду: саме вона врятувала його життя й саме він змінив її настільки, що вона стала здатною відчувати.

Кінець

Стар перевіряла системи корабля «Дитя Зірок»: освітлення, температуру, двері, музику та вентиляцію. Усе працювало добре, але її власне тіло — ні. Чуже тіло ескорт-дроїда дедалі сильніше відмовлялося приймати її чип особистості. Кожен рух приносив біль, та Стар терпіла, сподіваючись скоро заробити на нове тіло.

Раптом вона почула голос Дэтерена й тихо підійшла до кімнати Міко. Ховаючись біля дверей, Стар почула, як Міко плаче. Дэтерен намагався заспокоїти її й говорив, що готовий утекти разом із нею, навіть якщо доведеться жити не в розкоші. Міко хвилювалася через те, що вона кіборг, але Дэтерен відповів, що для нього це не має значення. Він сказав, що любить її й хоче одружитися.

Ці слова боляче вразили Стар. Вона дивилася, як Дэтерен обіймає Міко, і намагалася уявити, як це — бути на її місці. Та коли він сказав: «Ти ідеальна, Міко», Стар відчула, ніби всередині все зламалося.

Почувши шум, Дэтерен відчинив двері й побачив Стар. Вона вдала, що просто перевіряє систему освітлення. Міко швидко пішла збирати речі, а Дэтерен залишився зі Стар. Він розповів, що боїться втратити Міко після її відльоту. Також він зізнався, що багато років збирав гроші на власний корабель, а ще втратив дорогий голографічний медальйон у бочці з нафтою.

Стар мовчки стиснула медальйон у кишені. Вона весь цей час берегла його, сподіваючись повернути Дэтерену в особливий момент.

Дэтерен сказав, що йому цікаво, про що думає Стар, і що Міко вважає її своєю єдиною подругою. Тоді Стар торкнулася своєї грудей, а потім його серця, намагаючись показати свої почуття. Але він не зрозумів.

Тоді Стар несподівано поцілувала його. У цей короткий поцілунок вона вклала все своє кохання й усі слова, які не могла сказати. Проте Дэтерен лише розгубився й не зрозумів її почуттів.

Стар втекла з корабля… Стискаючи медальйон у кишені, вона відчувала, що без Дэтерена весь всесвіт більше нічого для неї не означає.

Запуск яхти «Дитя зірок» відбувається без зайвого галасу — лише для близьких та працівників верфі. Стар спостерігає за подіями з борту корабля, відчуваючи неймовірний фізичний біль: її тіло ескорт-дроїда майже відмовило, кінцівки судомить, а зір періодично застилає темрява. Вона бачить у натовпі Вінга, який з тугою дивиться на ілюмінатори, намагаючись востаннє побачити Міко.

Раптом Стар помічає рух у натовпі. До Вінга підходить дівчина у простому комбінезоні — це справжня Міко. Вона показує йому медальйон, який Стар потайки повернула їй. Всі пазли складаються: Стар віддала закоханим шанс на щастя, залишивши Міко на Землі поруч із Вінгом. Хлопець обіймає кохану, і Стар, торкаючись власних губ, уявляє їхній поцілунок.

У дверях каюти з’являється батько Міко, Ошида-шифу. Він переконаний, що перед ним його донька. Стар, одягнена в шовкове кімоно, мовчить. Вона навмисно відгортає рукав, показуючи металеве покриття руки, щоб нагадати йому про те, ким була Міко (кіборгом), але батько сприймає це як жест люті та протесту. Він іронічно зауважує, що цей демарш лише підтверджує правильність його рішення вивезти «доньку» геть. Ошида йде, так і не зрозумівши, що на борту замість Міко знаходиться андроїд.

Корабель відривається від землі під вигуки натовпу. Стар востаннє бачить Вінга та Міко, які залишилися разом завдяки її вибору. Вона знає, що вчинила правильно.

Коли «Дитя зірок» пробиває хмари та виходить у відкритий космос, перед Стар відкривається справжня безодня. Вона бачить мільярди зірок — це видовище набагато прекрасніше за будь-яку голограму. Її системи остаточно вичерпують ресурс: вентилятор сповільнюється, дроти востаннє здригаються від електричного шипіння.

Стар помирає з посмішкою. У момент, коли її заряд згасає, вона більше не відчуває себе лише несправним механізмом. Вона відчуває себе частиною цього безмежного всесвіту — величезною, яскравою та нескінченною.

Автор переказу – Гнатюк Юлія
Авторські права належать сайту dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!