«Барвношатна владарка, Афродіто» Сапфо аналіз

Вірш «Барвношатна владарка, Афродіто…» Сапфо

Барвношатна владарка, Афродіто,
Дочко Зевса, підступів тайних повна,
Я молю тебе, не смути мені ти
Серце, богине,
Але знов прилинь, як колись бувало:
Здалеку мої ти благання чула,
Батьківський чертог кидала й до мене.
На колісниці
Золотій летіла ти, міцнокрила
Горобина зграє, її несучи,
Над землею темною, наче вихор,
Мчала в ефірі.
Так мені являлася ти, блаженна,
З усміхом ясним на лиці безсмертнім:
«Що тебе засмучує, що тривожить,
Чом мене кличеш?
І чого бажаєш бентежним серцем,
І кого схилити Пейто повинна
У ярмо любовне тобі? Зневажив
Хто тебе, Сапфо?
Хто тікає — скрізь піде за тобою,
Хто дарів не взяв — сам дари нестиме,
Хто не любить нині, полюбить скоро,
Хоч ти й не схочеш…»
О, прилинь ізнов, од нової туги
Серце урятуй, сповни, що бажаю,
Поспіши мені, вірна помічнице,
На допомогу.
(Переклад Г. Кочура)

«Барвношатна владарка, Афродіто…» аналіз 

Вірш «Барвношатна владарка, Афродіто…» присвячений Афродіті, в якої лірична героїня просить

О, прилинь ізнов, од нової туги
Серце урятуй, сповни, що бажаю,
Поспіши мені, вірна помічнице,
На допомогу.

«Барвношатна владарка, Афродіто…» художні засоби

  • Епітети: барвношатна владарка, підступи тайні, міцнокрила зграя, блаженна Афродіта, безсмертне лице, бентежне серце, усміх ясний, вірна помічниця;
  • Метафора — ярмо любовне.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *