«Гей, вдарте в струни, кобзарі» аналіз

«Гей, вдарте в струни, кобзарі» аналіз вірша Павла Тичини викладений в цій статті.

«Гей, вдарте в струни, кобзарі» аналіз

Надрукований у березні 1917 р. вірш «Гей, вдарте в струни, кобзарі..» адекватно передав піднесення патріотичної свідомості, суголосне з  осердям народної епіки.

Віршовий розмір — 3-4 складовий ямб

Ця поезія — один з найперших відгуків на крах царизму та відродження надій на українську державність.

Поет у сповнених радісної мелодійності рядках передає пафос не тільки тих перших тижнів свободи, ай намагається прозирнути у майбутнє, яке видається йому прекрасним:

Дзвенять слова мов у сріблі
Братерськії, веселі…

Поет ще не знає, що незабаром його мрія, подібно згаданим кораблям, розіб’ється об скелі громадянської війни

А десь на морі кораблі
Розбилися об скелі…

І вкраїнське військо ляже трупом на полях розтерзаного краю… Передчуття нещастя відбивається між рядками.

Земля схотіла жити знов —
Шумлять потужно ріки.
Але у центрі поезії пролягає слава героям :
Хвала борцям, що на зорі
Лягли в холодні ями.
Пам’ять про них буде вічно. А їх вчинки надихатимуть потомків.

Ви можете розширити аналіз твору додавши тему, ідею, художні засоби вірша «Гей, вдарте в струни, кобзарі..» через форму коментарів.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *