Олесь «Княжа Україна» аналіз збірки
Автор: Олександр Олесь.
Назва: Княжа Україна.
Рік написання – 1920
Вид лірики: історична, патріотична.
Тема: розповідь про історичне минуле нашого народу, вірування наших пращурів, утворення Києва та Київської Русі, княже правління, війни та військові походи.
Ідея: уславлення пращурів-героїв, їхнього патріотизму та відданості рідній землі
Поезії «Княжої України» написані хореєм, що зумовлює помірно динамічний характер оповіді, простоту викладу і сприймання.
Історія написання поеми “Княжа Україна”
Збірка віршів «Княжа Україна» розповідає про минуле українського народу, про князів Київської Русі, про їхню мудрість, любов до рідної землі, хоробрість та мужність.
У збірці “Княжа Україна” 43 вірші.
Події якої доби описано в збірці Княжа Україна? Автор розповідає про часи Київської Русі – від язичницьких („Заспів”, „Дажбог”, „Волос”, „Перун”) до зруйнування Києва монголо-татарами (1240 р.).
Олесь хотів, щоб книга стала своєрідним підручником з історії Київської Русі у віршах.
Книга була написана дуже швидко за 17-20 днів – з 15. 10 до 8.11. 1920 року, що може свідчити про те, що Олесь просто переводив у римовані форми добре знайомі йому факти з минулого Батьківщини. Саме простота – головна риса віршів з цієї збірки.
Коли поет писав збірку, він знаходився в Марієнбаді на лікуванні.
Надрукована вперше вона була через десять років у 1930 у Львові у видавництві „Неділя” під назвою “Минуле України в піснях. Друге видання вишло у празькому видавництві «Пробоєм» 1940 р. під назвою „Княжа Україна”.
З огляду на те, що поет писав «Княжу Україну» на замовлення дитячого журналу «Малі друзі», що виходив тоді у Львові, адресував він цю річ насамперед юнацтву, хоча значний інтерес вона становить і для дорослого читача.
Твір “Князь, якого народ прозвав мудрим” (за поетичною книгою О. Олеся «Княжа Україна»)
За часів Київської Русі було багато князів, і кожен із них зробив певний внесок в її створення, захист, зміцнення і процвітання. Одним із них був і князь Ярослав.
Посів він престол у тяжкі для країни часи після ката Соятополка, який замучив трьох своїх братів. Ярослав був інший:
Щоб не знищити народу
І народного добра,
Не хотів він воювати,
Не тягла його війна.
Набагато милішим його серцю було будівництво. Звів він Золоті ворота у Києві, багато церков, нових міст. А ще Ярослав надзвичайно любив книгу, вважав її найбільшою мудрістю у світі. Багато королів, князів, царів з інших держав вважали за честь побувати при його дворі або поріднитися з ним.
Князь у всьому був дуже поміркованим і розважливим. Навіть помираючи, зібрав своїх синів і дав такий наказ:
Не сваріться, жийте в згоді:
Тільки мир збере усе,
А незгода, наче вітер,
Все по полю рознесе.
Тож недарма наші пращури назвали князя Мудрим, бо він дійсно був саме таким.
