Слова, які пишуться через дефіс

Дефіс — орфографічний знак української і багатьох інших писемностей. Графічно тотожний із знаком переносу. Дефіс ставиться між двома словами. Правила вживання дефісу ми розглянемо в цій статті.

Слова, що пишуться через дефіс

  1. складні іменники, утворені із самостійно вживаних слів, перше з яких підкреслює певну ознаку, особливість предмета (дизель-мотор, стоп-кран, жар-птиця);

  2. іменники, що позначають власні назви, із першою частиною пів-, а також будь-які іменник з частинами екс-, віце-, лейб-, обер-, міні-, міді-, максі- (пів-Києва, екс-чемпіон, віце-консул, міні-спідниця);

  3. складні прізвища та географічні назви (Гулак-Артемівський, Кам’янець-Подільський, Південно-Китайське море, Західно-Сибірська низовина); а також географічні назви, до складу яких входить прийменник (Ростов-на-Дону);

  4. складні прикметники, якщо: а) вони утворені з двох і більше незалежних слів(мовно-літературний, лісо-степовий); б) перша частина прикметника закінчується на -ико, -іко (історико-культурний, механіко-математичний);

  5. складні назви кольорів та їхніх відтінків (темно-зелений, сіро-голубий), крім прикметника жовтогарячий;

  6. складні назви якостей з додатковим відтінком (гірко-солодкий, кислувато- солоний);

  7. назви проміжних сторін світу (норд-ост, південно-східний);

  8. складні іменники, прикметники, числівники, якщо перша частина — написаний цифрами числівник (100-тисячний, 50-річний);

  9. складні займенники та прислівники із суфіксами та префіксами будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-, якщо їх не роз’єднує прийменник (хто-небудь, казна-як, бозна-де але казна з ким);

  10. складні прислівники, утворені з двох самостійно вживаних прислівників, зокрема із синонімів та антонімів (сяк-так, більш-менш);

  11. складні прислівники, утворені повторенням того самого слова або спільнокореневих слів без службових частин мови чи з ними (далеко-далеко, хоч-не-хоч, всього-на-всього, пліч-о-пліч);

  12. складні прислівники, утворені за допомогою префікса по- і суфіксів -ому, -ему (-єму), -и, а також складні прислівники, утворенні поєднанням префікса по- і порядкового числівника (по-братньому, по-господарськи, по-третє);

  13. складні прийменники з першим компонентом з-, із- (із-за, з-під);

  14. частки -бо, -но, -то, -от, -таки, якщо вони стоять після слова, якого стосуються і не відділяються від нього іншими частинами мови (Іди-бо, тим-то);

  15. складні звуконаслідувальні слова та слова, що вимовляються протяжно (ха-ха-ха, ціп-ціп-ціп, стережи-и-сь).

  16. складні слова, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних слів: рано-вранці, більш-менш, сам-один, година-дві, день-два, видимо-невидимо, тишком-нишком, без кінця-краю.
  17. складні слова іншомовного походження, як вакуум-аппарат, соціал-демократ, прем’єр-міністр, блок-схема, унтер-офіцер, генерал-майор, пап’є-маше, віце-президент, яхт-клуб.
  18. якщо частина пів- має значення «половина», а наступна частина (у родовому відмінку) починається з букви, що позначає голосний або є власною буквою, то між ними становиться дефіс: пів-абрикоса, пів-обличчя, пів-оберта, пів-Києва.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *