«Великі сподівання» скорочено

«Великі сподівання» скорочено

«Великі сподівання» — роман Чарльза Діккенса, вперше виданий в 1860 році. Належить до числа найпопулярніших творів письменника.

Семирічний хлопчик Філіп Пиррип (Піп) живе в домі своєї старшої сестри, що виховала його «своїми руками», та її чоловіка — коваля Джо, простакуватого добряка. Сестра постійно б’є і ображає і хлопчика і чоловіка. Піп на кладовищі постійно відвідує могилу своїх батьків, і в святвечір зустрічає побіжного каторжника. Каторжник погрожує Піпу смертю, наказує принести їжі і напоїв. Злякавшись, хлопчик приносить все потайки з дому. Проте наступного дня цей каторжник спійманий, разом з іншим збіглим каторжником, якого він намагався вбити.

Міс Гевішем шукає товариша для ігор для своєї прийомної дочки Естелли. Дядько Джо рекомендує їй Піпа. Піп зустрічає Міс Гевішем, одягнену в пожовклу від часу вінчальну сукню, сидить у темній, похмурій кімнаті. Вона вибрала Естеллу знаряддям помсти всім чоловікам за нареченого, що не з’явився на весілля. «Розбивай їх серця, гордість моя і надія, — шепотіла вона, — розбивай їх без жалю!».

Піп вважає Естеллу дуже красивою, але зарозумілою. До зустрічі з нею він любив ремесло коваля, а через рік здригався від думки, що Естелла застане його чорним від грубої роботи і буде зневажати. Він розмовляє про це з Джо, коли до них приходить адвокат Джеггерс з Лондона і повідомляє, що його клієнт, який побажав залишитися невідомим, хоче забезпечити Піпа «блискучим майбутнім». Піп повинен відправитися в Лондон і стати джентльменом, Джеггерс призначається опікуном Піпа і радить звернутися за настановами до Метью Покета. Піп підозрює, що анонімний благодійник це міс Гевішем, і сподівається на майбутні заручини з Естеллoю. У Лондоні Піп знімає квартиру разом з другом Гербертом Покетом, сином свого наставника, вступає в клуб «Зяблики в гаю», відчайдушно смітить грошима.

Абель Мегвіч (каторжник з кладовища) збігає з австралійського заслання і повертається до Лондона. З’ясовується що джерелом джентльменського життя Піпа були гроші Мегвіча, вдячного за давнє милосердя маленького хлопчика. З розповідей Мегвіча відкриваєтеся, що другий каторжник спійманий на болотах, Компесон, був тим самим нареченим міс Гевішем. Компесон і Мегвіч були засуджені за шахрайство. Компесон був керівником у шахрайському тандемі, проте виставив на суді таким Мегвіча, за що отримав менш суворе покарання. Поступово Піп також здогадується, що Мегвіч є батьком Естелли.

Естелла за розрахунком виходить заміж за жорстокого і примітивного, проте багатого Драмла. Пригнічений новиною Піп відвідує міс Гевішем. Під час зустрічі плаття міс Гевішем, пригніченої різницею реальністю і уявленим, випадково загоряється від вогню каміна. Піп рятує міс Гевішем, проте через кілька днів міс Гевішем помирає.

Піп і Мегвіч готуються до втечі за кордон, проте Мегвіч схоплений полицею і помирає від поранень у тюремній лікарні. Останні хвилини життя Мегвіча зігріті вдячністю Піпа та розповіддю про долю дочки, що стала леді.

Піп залишався холостяком і через одинадцять років випадково зустрічає овдовілу Естеллу на руїнах будинку міс Гевішем. Після короткої розмови вони ідуть геть від похмурих руїн, тримаючись за руки. «Широкі простори стелилися перед ними, не затьмарені тінню нової розлуки».

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *