Вірш Лесі Українки “Конвалія”

“Конвалія” вірш Лесі Українки та аналіз вірша Лесі Українки “Конвалія” викладено в цій статті.

Леся Українка “Конвалія” аналіз

Коли Лесі було тринадцять років, з’явився її перший друкований вірш… «Конвалія».
Вперше надрукований був в журналі «Зоря».

У вірші “Конвалія” Леся Українка розкриває силу життя природи. Байдуже, навіть жорстоке ставлення людей до життя цієї невеликої ніжної рослинки, бо ж знищила людина її для хвилевої втіхи. (Людяність, любов до природи)

Тема “Конвалія”: авторка показує зневажлива ставлення до тендітної конвалії  багатої панночки; хоче щоб панночка була покинута своїм коханим, як конвалія покинута нею.

Ідея “Конвалія”: уславлення ніжної краси природи:щастя не може бути вічним   «недовго й ти моя панно, будеш утішатись».

Основна думка “Конвалія”: нешанобливе, зверхнє ставлення панів до простих людей.

Вірш Лесі Українки “Конвалія”

Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.

Та недовго навтішалась
Конвалія біла, –
І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.

Ой понесли конвалію
У високу залу,
Понесла її з собою
Панночка до балу.

Ой на балі веселая
Музиченька грає,
Конвалії та музика
Бідне серце крає.

То ж панночка в веселому
Вальсі закрутилась,
А в конвалії головка
Пов’яла, схилилась.

Промовила конвалія:
«Прощай, гаю милий!
І ти, дубе мій високий,
Друже мій єдиний!»

Та й замовкла. Байдужою
Панночка рукою
Тую квіточку зів’ялу
Кинула додолу.

Може, й тобі, моя панно,
Колись доведеться
Згадать тую конвалію,
Як щастя минеться.

Недовго й ти, моя панно,
Будеш утішатись
Та по балах у веселих
Таночках звиватись.

Може, колись оцей милий,
Що так любить дуже,
Тебе, квіточку зів’ялу,
Залишить байдуже!..