«Енеїда» Вергілій скорочено по пісням (главам)

«Енеїда» Вергілій короткий зміст по пісням (главам)

«Енеїда» складена з двох великих частин (12 пісень): перші шість оповідають про пригоди Енея на шляху від Трої до Італії, а наступні шість – про війни троянських прибульців з італійськими племенами. Перша половина «Енеїди» як би відповідає гомерівській «Одіссеї», а друга – «Іліаді».
Вергілій за життя не встиг цілком завершити її. Деякі віршовані рядки залишилися незавершеними, події частині епізодів суперечать один одному. Не бажаючи публікувати «Енеїду» в необробленому вигляді, Вергілій перед смертю заповідав спалити її.

Вергілій «Енеїда», пісня I – короткий зміст

Юнона — богиня, ворожа до троянців (у грецькій міфології відповідає Гері, яка ненавиділа Геракла) — переслідує Енея, що пливе до Італії після падіння Трої. На її прохання бог вітрів Еол здіймає страшну бурю, яка мало не знищує ескадру троянців. Лише завдяки втручанню владики моря Нептуна сім кораблів Енея рятуються й прибувають до узбережжя Північної Африки — у багатий Карфаген.

Покровителька Енея і його матір, богиня Венера, звертається до Юпітера з проханням допомогти її синові здійснити призначення долі й заснувати царство на італійській землі. Юпітер дає згоду. Згодом Венера з’являється Енеєві у вигляді мисливиці й підбадьорює його, а бог Меркурій схиляє карфагенян зустріти прибулих троянців з честю.

У Карфагені Еней стає гостем цариці Дідони, яка влаштовує на його честь розкішний бенкет. Слава про її мудрість та щедрість була відома багатьом сусіднім народам. Раніше Дідона жила в фінікійському місті Тирі й була дочкою царя Бела. Перед смертю він заповів, щоб Дідона і її брат Пігмаліон правили містом разом. Але жадібний Пігмаліон убив чоловіка Дідони, і їй не залишалося нічого іншого, як тікати морем із групою вірних тирійських підданих.

Прибувши до Північної Африки, Дідона звернулася до нумідійського царя Гіарби й купила в нього стільки землі, скільки можна охопити воловою шкурою. Розрізавши шкуру на тонкі ремінці, вона оточила ними увесь узгірок — так заснувала фортецю Бірса (з фінікійської — «шкура»). Незабаром довкола неї виросло місто Карфаген, що перекладається як «Нове місто».

Вергілій «Енеїда», пісня II – короткий зміст

В пісні II Еней на бенкеті у Дідони розповідає про загибель Трої. Він живописно розповідає про підступність греків, що пішли після довгої та виснажливої ​​війни на знамениту хитрість з дерев’яним конем. Заховані усередині коня ахейскі герої вночі вийшли звідти і напали на сплячих троянців. Еней викладає драматичний епізод, коли троянський жрець Лаокоон, переконав співгромадян не вносити в місто зробленого греками коня, був разом з двома синами задушений величезними зміями, які виповзли з моря.

В момент нападу вийшовших з коня греків Енею явився у сні загиблий Гектор, який сказав, що Трою вже не врятувати і що тим троянцям, які можуть тікати, треба шукати за морем нове пристанище. Під час нічної пожежі Трої Еней героїчно бився з ворогами, на його очах був убитий старий цар Пріам і взята греками в полон знаменита пророчиця Кассандра. Загинула і дружина Енея, Креуса. Під кінець богиня Венера переконала Енея припинити безнадійну сутичку, щоб врятувати залишок троянського народу. Забравши міські пенати, свого сина Асканія, зваливши на плечі старого батька Анхіза, Еней разом з небагатьма троянцями зник з палаючого міста, сховавшись на сусідній горі Іді. За зиму йому і його супутникам вдалося побудувати 50 кораблів.

Вергілій «Енеїда», пісня III – короткий зміст

В пісні III Еней продовжує розповідь про свої пригоди. Відпливши від Трої, він спочатку пристав до фракійського берега і хотів побудувати нове місто там. Але коли Еней і його супутники стали рубати молоді деревця для прикраси божественних вівтарів, з їх коренів закапала кров. Виявилося, що на цьому місці була могила убитого фракійцями Полідора, сина троянського царя Пріама. Про це сповістив голос Полідора, що пролунав із землі. Еней визнав це поганою ознакою, і його ескадра, покинувши Фракію, попливла далі на південь.

Незабаром троянці прибутку на Делос – священний острів бога Аполлона. Оракул святилища Аполлона повелів Енею плисти в країну, яка була давньою матір’ю всіх троянців, але імені цієї країни не назвав. Троянські біженці спочатку подумали, що це острів Крит, звідки колись переселився в Малу Азію їх предок, Тевкр. Еней і його супутники дісталися до Криту, висадилися на його березі і почали будувати місто Пергам. Але невдовзі страшна спека висушила землю, а мор погубив людей. Тоді боги з’явилися Енею й  сповістили, що троянці помилилися і що їм треба залишити Крит і плисти в Італію: саме звідти вийшов родоначальник їхнього народу, Дардан.

У Іонічному морі флот Енея потрапив у страшну бурю й ледве пристав до одного зі Строфадських островів. Там паслися без нагляду стада биків і кіз. Троянці забили кілька тварин і почали готувати їжу, але раптом з усіх боків налетіли жахливі гарпії — напівжінки, напівптахи з огидним смородом. Вони гніздилися на острові після того, як аргонавти колись вигнали їх від царя Фінея. Гарпії розірвали всю їжу троянців. Еней та його супутники намагалися захищатися мечами. Тоді гарпія Целена, всівшись на скелю, виголосила пророцтво: перш ніж троянці заснують нове місто, їм доведеться зазнати такого голоду, що вони з’їдять навіть власні столи.

Троянці рушили далі й дісталися до Епіру. Тут вони дізналися, що царем є Гелен — син Пріама і брат Гектора, який одружився з Андромахою, вдовою свого полеглого брата. Гелен гостинно прийняв Енея та його людей. Як віщун, він сповістив їм пророцтво: нова батьківщина чекає троянців на заході Італії, біля річки Тібр.

Покинувши Епір, флот Енея поплив до східних берегів Сицилії, де мандрівці побачили сліпого циклопа Поліфема, якого колись осліпив Одіссей. Гігант почув плескіт весел і став видавати страшний рев. На його поклик збіглися інші циклопи, але троянцям вдалося щасливо втекти. Еней не наважився плисти Сицилійською протокою, де чатували страшні чудовиська Сцілла і Харибда, які ледве не погубили Одіссея. Тому троянці обігнули Сицилію з півдня.

У західній частині острова помер батько Енея — Анхіс. Перед смертю він закликав сина вірити у пророцтво: троянським вигнанцям судилося заснувати нове місто, яке перевершить велич і могутність колишньої Трої.

Вергілій «Енеїда», пісня IV – короткий зміст

Пісня IV «Енеїди» присвячена прославленому міфологічного сюжету – роману Дідони і Енея. Цариця Дідона, захоплена подвигами Енея, бажає вийти за нього заміж. Під час спільного полювання Дідона і Еней, сховавшись від грози в гірській печері, з’єднуються там під миготіння блискавок.
Але Енею предречено небожителями велике майбутнє в Італії, і він не може залишитися в Дідони. Сам бог Юпітер посилає Енею у сні Меркурія, щоб спонукати його плисти з Африки на Апенніни. Спроби Дідони утримати коханого в Африці залишаються марними. Коли флот Енея відпливає від берегів Африки, Дідона, проклинаючи його віщує майбутні війни Рима з Карфагеном, кидається в палаюче багаття і простромлює себе мечем, подарованим Енеєм.

Вергілій «Енеїда», пісня V – короткий зміст

Еней знову прибуває на Сицилію, де влаштовує спортивні ігри на честь свого померлого батька Анхіза. Богиня Юнона, яка й далі ворогує з Енеєм, підбурює троянських жінок підпалити кораблі, щоб вони не могли вирушити далі. Проте Юпітер посилає дощ, який гасить пожежу і рятує флот. Після цього Еней засновує місто Сегеста на Сицилії, а згодом відпливає до берегів Італії.

Вергілій «Енеїда», пісня VI – короткий зміст

Еней прибуває до Італії, у місто Куми. Там у храмі Аполлона він звертається до пророчиці Сивіли, яка радить йому спуститися в підземний світ. Там Еней має зустріти свого померлого батька Анхіза, щоб отримати від нього важливе пророцтво.

Супроводжуваний Сивілою, Еней проходить крізь царство мертвих: бачить жахливих чудовиськ, переправляється через ріку Стікс із перевізником Хароном, присипляє триголового пса Цербера й зустрічає душі загиблих героїв. Нарешті він потрапляє до Елізію — країни блаженних, де живуть праведники. Там Еней знаходить Анхіза. Батько показує йому величних нащадків, що прославлять Рим, та дає поради, як діяти у майбутніх війнах з італійськими племенами. Після цього Еней залишає підземний світ.

Друга частина «Енеїди» зображує війни Енея в Італії заради заснування майбутньої римської держави

Вергілій «Енеїда», пісня VII – короткий зміст

 Еней зі своїм військом висаджується в гирлі річки Тібр, на землях Лаціуму. Зголоднілі після довгого плавання троянці збирають у лісі плоди й тамують ними голод. Через брак посуду та столів вони кладуть їжу на тонкі хлібні коржі, а згодом з’їдають і їх. Еней та його син Асканій розуміють: так збулося пророцтво гарпій — троянці «з’їли власні столи». Це означає, що вони нарешті досягли країни, призначеної богами їхньою новою батьківщиною. Їхні здогади підтверджує знамення: три удари грому, послані самим Юпітером. Еней наказує воїнам облаштувати укріплений табір біля моря.

У Лаціумі правив старий цар Латин. Руки його дочки Лавінії домагались всі навколишні володарі, особливо вождь сусіднього племені рутулів – Турн. Але Латин отримує від бога Фавна пораду – видати дочку за героя, який прийде з далекої країни, так як нащадкам Лавінії і цьому герою визначено долею панувати над усім світом. Коли Латин дізнався про прибуття троянців, він зрозумів, що саме Еней є тим героєм, про якого йшлося в пророцтві. Старий цар влаштовує заручини Лавінії з Енеєм і дає троянським біженцям землю для поселення.

Але ворожа Енею Юнона насилає лють на колишнього нареченого Лавінії, рутулов Турна, і на її матір Амато (тітку Турна). Син Енея, Асканій, під час полювання вбиває дорогого латинам ручного оленя. Латинська молодь вступає через це в сутичку з Асканієм і троянцями. Амата починає піднімати народ проти чужинців. Цар Латин не може заспокоїти збуджених підданих.

Турн скористався ситуацією і об’єднав сили з царем-утікачем Мезенцієм, вигнаним з Етрурії і виступив проти Енея. До них приєдналося ще чотирнадцять італійських племен, які стали на бік ворогів Енея.

 Вергілій «Енеїда», пісня VIII – короткий зміст

Енея дуже непокоїла велика кількість ворогів, які виступили проти троянців. У VIII пісні «Енеїди» йому з’явився бог річки Тібру — Тиберін. Він порадив героєві укласти союз із царем Евандром, вихідцем із грецької Аркадії, що оселився на Палатині — одному з семи пагорбів майбутнього Риму. Еней заручився підтримкою Евандра та його сина Палласа. На прохання Венери її чоловік, бог-коваль Вулкан, викував для Енея чудове озброєння й щит, прикрашений зображеннями майбутніх перемог і слави Риму.

Вергілій «Енеїда», пісня IX – короткий зміст

Дізнавшись, що Енея немає в таборі, Турн вирішує напасти на троянців. Воїни Енея відважно відбивають атаку. Тоді Турн намагається підпалити троянські кораблі, які стояли біля берега. Але коли він підносить вогонь, Юпітер перетворює ці кораблі на морських німф. Вони зриваються з канатів, пірнають у воду й зникають у морі.

Не зумівши здобути табір штурмом, Турн разом із рутулами бере його в облогу. Уночі два троянські воїни, Ніс і Евріал, вирішують здійснити розвідку в таборі ворога. Це нагадує епізод із «Іліади» про нічний похід Діомеда й Одіссея. Ніс та Евріал тихо вбивають багатьох сплячих рутулів, але дорогою назад на світанку наштовхуються на великий загін ворогів. Евріала оточують. Ніс не залишає друга і кидається йому на допомогу. У нерівному бою обидва герої гинуть, проявивши велику мужність і вірність.

Розлючений Турн того ж дня влаштовує новий напад на троянський табір. Після запеклої сутички він проривається всередину, убиває багатьох троянців, а тоді відступає й перепливає річку Тибр із закривавленою зброєю в руках.

Вергілій «Енеїда», пісня X – короткий зміст

У X пісні «Енеїди» Вергілій описує повернення Енея з численним військом етрусків. Розгоряється новий запеклий бій. Турн убиває юного Палланта, сина царя Евандра. Це сильно обурює Енея, і він рішучою атакою змінює хід битви. Його син Асканій також підтримує батька, здійснивши сміливу вилазку з табору. У розпалі бою Еней майже перемагає Турна, але того рятує богиня Юнона. Натомість від руки Енея гинуть вигнаний цар етрусків Мезенцій та його син Лавс.

Вергілій «Енеїда», пісня XI – короткий зміст

Після поховання полеглих Еней вирушив у новий похід проти ворогів. Він розділив своє військо на два загони: сам повів піхоту через гори, а кінноту відправив рівниною. Турн підготував засідку для загону Енея, а проти кінноти вислав свою союзницю Каміллу — відважну воїтельку з племені вольсків, яку поет змалював із великою силою й жвавістю. Камілла мужньо билася, але загинула від списа воїна Аррунса. Після її смерті війська, що були з нею, почали відступати. Турн, дізнавшись про це, поспішив на допомогу й залишив засідку, яку готував для Енея. Завдяки цьому Еней безперешкодно провів свою піхоту через небезпечну ущелину. Коли стемніло, обидві армії укріпилися в таборах і приготувалися до подальшої битви.

Вергілій «Енеїда», пісня XII – короткий зміст

Пісня XII «Енеїди» Вергілія розповідає про кульмінаційний епізод твору — поєдинок Енея і Турна. Турн погодився вирішити долю війни єдиноборством. Було встановлено: якщо переможе Турн, троянці оселяться в землях Евандра і більше не претендуватимуть на володіння латинів. Якщо ж переможе Еней, то отримає руку Лавінії, а троянці й латини об’єднаються в одну державу. Формально царем залишиться Латин, але Еней, ставши чоловіком його доньки, успадкує престол.

Та змовники, підбурювані богинею Юноною, порушили договір і несподівано напали на троянців. У сутичці Еней був тяжко поранений стрілою, але богиня Венера, його мати, зцілила його. Не знайшовши Турна, Еней повів військо до міста Лаврентія, щоб зруйнувати його в помсту за порушення угоди. У місті спалахнула паніка. Цариця Амата, вважаючи себе винною в цій війні і думаючи, що Турн загинув, покінчила життя самогубством, повісившись на своїй пурпуровій мантії. Довідавшись про це, Турн поспішив урятувати Лаврентій, і від неминучого двобою з Енеєм уже ніщо не могло врятувати.

Вергілій велично описує поєдинок двох героїв. Спочатку вони кинули один в одного списи, потім зійшлися в бою на мечах. Меч Турна зламався об чарівну броню Енея, викувану богом Вулканом. Спис Енея застряг у маслиновому дереві, та Венера знову допомогла синові. Турн намагався підняти важкий камінь, щоб кинути в Енея, але не зміг. Тоді Еней метнув списа і пробив щит і панцир Турна, тяжко поранивши його в стегно.

У продовженні «Енеїди», яке Вергілій не встиг завершити, мало йтися про примирення та об’єднання латинян із троянцями. Еней мав одружитися з Лавінією, дочкою царя Латина, і стати родоначальником великої династії. У деяких версіях міфу говориться, що від цього шлюбу народився син Юл, засновник роду Юліїв, з якого через багато століть вийшли Юлій Цезар і Октавіан Август. В інших переказах Юла ототожнюють із сином Енея від першого шлюбу — Асканієм.

Після перемоги над Турном Еней заснував місто на річці Тібр і назвав його на честь дружини — Лавінія. Через тридцять років його син Асканій (Юл) заснував нове, ще більш відоме місто — Альба-Лонгу. А приблизно через двісті років нащадки Енея та Юла-Асканія, брати Ромул і Рем, заклали й збудували великий Рим.