“Арсен” Скорочено – Ірен Роздобудько

Ірен Роздобудько “Арсен” читати скорочено психологічний детектив можна за 20-30 хвилин.

Ірен Роздобудько “Арсен” скорочено (аудіокнига)

“Арсен” Роздобудько скорочено

Про що я думаю вночі
Головний герой, він же оповідач, 13-річний хлопець Арсен. Він страшенно любить читати і поринати в книжкові реальності. Щоночі, а іноді навіть вдень, він уявляє себе то піратом, що курсує на власному кораблі далекими морями, то відважним лицарем, що вбиває величезного ведмедя заради красуні-принцеси. Такі мрії часто допомагають йому пристосуватись до не надто “солодкої” реальності.
Та окрім вигаданих історій Арсен часто повертається й до тої справжньої, що йому колись розповів дідусь Олег.

Кров Макара
Колись, коли Арсен був маленьким хлопчаком, дідусь Олег, щоб заохотити його їсти несмачну кашу, розповів цікаву родинну історію. Його далекий пра-пра-прадід Макар, що жив десь на межі ХІХ і ХХ століттів, одного разу приніс додому глек із золотом. Звідки взявся той глек ніхто не знав. Та одного дня Макара знайшли вбитим, а глек з золотом зник. У злочині звинуватили Арсена – сина Макара (на честь  якого, власне, і назвали Арсена). Правди про вбивство досі ніхто не знає – Арсен так і носить ім’я батьковбиці. Ця історія неабияк зацікавила оповідача, та спершу варто розповісти про родину сучасну.

Про мене, Юлю, батька та кульчик у вусі
Перш за все варто зазначити, що дід Олег і його дружина бабуся Ліда – це батьки Арсенового тата. Мимині ж батьки були геологами і загинули десь в Сибіру задовго до його народження. Мама, або як називає її Арсен – Юля, з татом розлучилась, коли він був у п’ятому класі. Хлопчику було так не по собі, що в школі він навіть кращому другу Пашкі не хотів у цьому зізнаватись. Та коли правда розкрилась Пашка підтримав його – на те вони і кращі друзі. Та після розлучення батьків Арсен став справжнім бешкетником. Особливо зненавидів він математичку Ганну Павлівну – саме вона на весь клас сповістила про розлучення його батьків. А через неї перестав любити геть усіх вчителів.

Якось,  Арсен прийшов на урок до Ганни Павлівни розхристаним, і вона назвала його “аргентинським мачо”. Але клас сприйняв це не негативно (як того очікувала вчителька), а навпаки схвально загув. Після цього випадку Арсен проколов собі вухо і став носити кульчика. Ганна Павлівна навіть водила його до директора за це.
Мама Юля просила Арсена добре вчитись і він старався з усіх сил, от лише з математикою не виходило.

Літо, яке я маю провести у “ворожому таборі”
Навчальний рік завершився і почались літні канікули. Перспектива провести все літо вдома за комп’ютером зовсім не тішила Арсена. Він хотів трохи підзаробити грошей на нову мобілку, але не знав де шукати роботу. Згадав і про історію дідуся Олега, навіть вирішив поїхати в село до бабусі з дідусем, але мама не надто схвально відгукнулась щодо цієї ідеї. Арсен не знав що йому робити. Та все ж витягнув зі своєї скарбнички всі кишенькові гроші і вирушив в село. Мамі залишив записку, в якій просив не турбуватись і запевняв, що скоро повернеться.

Дорога. Айрес
До районного центру Арсен доїхав автобусом. Вийшов посеред дороги на старій занедбаній зупинці. Далі рушив пішки. Спочатку йшов асфальтованою дорогою, а далі зійшов на сільську ґрунтівку, що пролягала між соняшникових полів. Сонце припікало все дужче, тому хлопець зняв футболку і пов’язав її собі на голову. Спочатку стало легше, та через деякий час Арсен помітив, що все його тіло палає – згорів на сонці. Швидко, хоч і не безболісно, надягнув футболку і пришвидшив крок. Щоб трохи відволіктись від дороги почав фантазувати, та раптом почув позад себе дирчання мопеду. Під’їхав якийсь хлопець і запропонував підвезти Арсена в село. Поїхали разом. Коли приїхали, хлопець зрозумів, що його рятівник – насправді дівчина. Її звали Олександрою, та всі називали її Айрес, бо вона хотіла поїхати в Аргентину, в Буенос-Айрес, коли виросте. Жила вона в будинку родинного типу, або ж коротше – БРТ. Арсен подякував і рушив шукати будинок рідних.

Зустріч із родичами Нійолє
Арсен невпевнено підійшов до будинку бабусі й дідуся – чи впізнають його? Чи будуть раді його приїзду? Несподівано на ґанку з’явилась маленька білява дівчинка, на вигляд років п’яти. Вона помітила Арсена і першою заговорила до нього, а згодом покликала і бабусю. Вона була дуже рада приїзду свого онука, як і дідусь.

Хлопця одразу посадили до столу і почали розпитувати про його справи. Від рідних він дізнався, що дівчинка – його зведена сестра з дивним ім’ям Нійолє. Її назвали так на честь прабабці, дружини Арсена, яку він привіз з Прибалтики. Тепер хлопця історія предків зацікавила ще більше.

Вночі Арсен раптово прокинувся і неодразу зрозумів, де він знаходиться. Та згадав, що приїхав у гості до бабусі з дідусем. Став вдивлятись у вікно, а саме туди, де колись стояв маєток Макара. Несподівано для себе побачив саме на тому місці якісь вогники, що ніби перегукувались між собою. Вони трохи помиготіли, потім зійшлись разом і згасли. Арсену було трохи моторошно, та водночас він радів, що тут сумно йому точно не буде. Заснув він так само несподівано, як і прокинувся.

“Зоряна Петрівна”, “Біла Дама” та інша маячня
Наступного ранку Арсен прокинувся з бажанням дізнатись правду про родинну історію. Поснідав з бабусею і Нійолє і вирушив до річки покупатись. Поки йшов селом, його всі і всюди впізнавали – виявляється все село вже знало, що до Іванюків приїхав онук, і не якийсь, а саме Арсен, названий на честь свого предка. Усі застерігали його не ходити в ліс – “бо водить”. А дід Микита, власник кози з дивним ім’ям Зоряна Петрівна, розповів про Білу Даму, що ходить ночами селом разом зі своєю свитою.

Поки Арсен дійшов до річки, то був уже геть вражений місцевим дивацтвам. Біля річки зустрілись з Айрес і Арсен вирішив розпитати її про Білу Даму. Виявилось, що вона – привид Нійолє, що була відьмою і загинула страшною смертю. Арсенові зовсім не сподобалась ця легенда і він вирішив розібратись як все було насправді. Попрохав допомоги в Айрес і дівчина погодилась.
Ввечері, перед тим, як йти спати, Арсен і Нійолє випросили у дідуся Олега розповісти історію про їхніх предків. Отже, історія починалась з того, що..

Макар розбагатів і оженився з панночкою
Батьки Макара були звичайними кріпаками і жили бідно. Та ось настав 1861 рік і всім було даровано волю. Місцевий пан на прізвище Островершенко сприйняв це як власну трагедію. Селяни, отримавши волю, наступного дня просто не вийшли працювати. І все б нічого, але корови здійняли лемент на все село. Так минуло три дні. Деякі жінки вже поривались видоїти змучених тварин – вони ж ні в чому не винні! – але чоловіки їх не пускали. Вночі після третього дня малий Макар пробрався у панську стайню і видоїв усіх корів. Тварини затихли і все село нарешті заснуло спокійним сном.
Рано-вранці до стайні зайшла юна панночка  Марія – дочка пана Островершенка, яку йому залишила на згадку про палке кохання чорнокоса циганка. Вона і знайшла Макара посеред сіна в стайні. Так сталась перша зустріч Макара і Марії. Пан Островершенко подарував родині свого рятівника хутір і відтоді вони стали заможними.

Минуло десять років і Макар з Марією зустрілись вдруге. Він вже був заможним селянським парубком, вона – вродливою панянкою. Батько її повернувся з Франції з новою дружиною, а Марія вела себе зовсім не по-панськи – їздила верхи, ходила на полювання, носила штани. Одного разу на галявині її й побачив Макар. Спочатку він сприйняв її за парубка, та потім зрозумів, що перед ним дівчина і згадав її.
Тут розповідь діда Олега перервала бабуся Ліда і наказала дітям лягати спати. Довелось погодитись, хоч цього не хотіли ні Арсен, ні Нійолє. Перед сном хлопець знову бачив у вікні дивні вогники. Вирішив завтра детальніше розпитати про них в Айрес.

“Готуйте отруйні арбалети!”
Вранці Арсен проспав – прокинувся весь обплутаний нитками. Це була витівка Нійолє – мала гралась в Гулівера. Арсен це швидко зрозумів і перехитрив її. Дівчинка запитала чи правда те, шо вони брат і сестра. Арсен розповів їй, що у них один тато, але різні мами. Дівчинка вирішила тепер всюди ходити з Арсеном – він же її брат. Але хлопець заперечив це. Дівчинка вже збиралась плакати, коли до кімнати зайшла бабуся. Вона покликала дітей снідати. Виявилось, що Нійолє чекала поки прокинеться Арсен і без нього не снідала. Хлопцю стало соромно.

Не поб’єшся – не потоваришуєш
Вдень Арсен лежав на пагорбі і милувався природою. Коли раптом побачив біля себе хлопця, свого однолітка. Той привітався і запропонував підзаробити. Пропонував дві гривні за годину зі стадом, поки він відлучиться по своїх справах. Арсен став розпитувати що це за справи, а хлопець не хотів відповідати. Слово за слово і хлопці побились. Врешті так і познайомились. Хлопця звали Федір і він мріяв стати тореодором, тому йому потрібні були декілька годин, щоб навчитись приборкувати биків. Арсен погодився – село і його мешканці здавались хлопцю все дивнішими. Разом з Федором він пішов на ферму його батька дивитись на биків.

Чорний, якого треба приборкати на честь Айрес
Федір показав Арсену бичка на прізвисько Чорний, що його він мряв приборкати на честь Айрес. Оце так поворот! Федір розповів, що бачив як народився цей бичок і навіть допоміг йому – бичок народився в повітряному пузирі, який хлопець розрізав, щоб той не задихнувся. Тепер Арсен навіть трохи заздрив своєму новому товаришу. Отже, Федір лишився з Чорним, а Арсен пішов замість нього пасти корів. Тут його й зустріла Айрес. Хлопець почав розпитувати її про Білу Даму, але дівчина стверджувала, що це справжній привид і він ще в цьому переконається. Поки ж Арсен переконався лише в тому, що йому самому потрібно приборкати Чорного на честь Айрес, і зробити це раніше за Федора.

Хто такий Ярема?
Ввечері дідусь Олег продовжив свою розповідь.
Макар з Марією зустрілись вдруге і покохали один одного. Вони стали таємно зустрічатись в лісі, аж доки одного дня їх не знайшов пан Островершенко за намовою своєї нової дружини, що не любила Марії. Пан думав, що Макарові потрібні його гроші, і саме тому він залицяється до Марії, тому сказав, що позбавляє доньку спадку. Але Макар не розгубився і забрав кохану в тому, в чому вона була.
Вони одружились і жили щасливо, от тільки дітей в них не було. Та одного дня за ворітьми вони почули писк. Виявилось, що хтось лишив їм дитину. Хлопчика охрестили Яремою і стали виховувати як рідного.
Тут в розповідь втрутилась бабуся Ліда і запропонувала свою версію. Діти слухали роззявивши роти.

Версія бабусі Ліди
Хтось в селі розповів Яремі, що він не є рідним і через це хлопчик став почуватись як не в своїй тарілці. А через декілька років у Макара й Марії народився Арсен. Ярема засумував – він думав, що відтепер його перестануть любити, але Марія втішила його. Ще змалечку Арсен став приносити клопоти батькам – був він дуже жвавою дитиною. В одинадцять він вперше втік з дому – хотів дістатись берегів Африки. Коли ж він виріс, батько доручив йому торгівельну справу. Спочатку все йшло добре й Арсену навіть подобалось, та згодом він залишив все Яремі, а сам поїхав у Прибалтику по бурштин. Через деякий час батьки отримали від нього телеграму, в якій Арсен прохав дозволу на одруження. Макар розлютився і дозволу не дав, наказував негайно вертатись додому. Але після цього Арсен зник.

Пізня година перервала розповідь бабусі. Дітей вклали спати. Арсен довго не міг заснути. Врешті побачив дивні вогники прямо перед вікном, а з ним і Білу Даму! Це було моторошне видовище! Вона насправді була білою і мала застигле обличчя. Декілька хвилин вона стояла просто перед Арсеновим вікном, та врешті пішла. А шокований хлопець так і лишився стояти біля вікна.

Приборкання Чорного. Перший конфлікт
Після моторошної зустрічі з Білою Дамою Арсен ще довго не міг заснути – йому вважалось пласке обличчя примари. 
Зранку Арсен прокинувся раніше за Нійолє й одразу попрямував до Федорового бичка Чорного – для роботи ще було зарано, тому він вирішив поспостерігати за своїм суперником. Біля самої загорожі помітив, що за ним прийшла і Нійолє. Спочатку намагався відігнати дівчинку, але згодом дозволив лишитись і спостерігати. А дивитись було на що – у загорожі з Чорним був Федір. Він намагався його приборкати.

Арсен з Нійолє спостерігали за його діями затамувавши подих, але побачили, що Федір робить нечесно – він хоче приручити бичка, а не змагатись з ним, тому, замість того, щоб битись, він почухав тварину за вушком. Юний тореадор помітив спостерігачів і запитав як їм видовище. Арсен відповів, що це нечесно і між хлопцями зав’язалась суперечка, яка швидко переросла в бійку. Отямились вже в руках Федорового батька. Хлопець почав виправдовуватись і вийшло так, що винним виявився Арсен. Хлопець змовчав, вибачився перед Федоровим батьком і разом з малою Нійолє пішов геть, пообіцявши собі відтепер не мати ніяк справ з Федором.

Арсен і Нійолє
Брат з сестричкою повернулись додому. Бабуся саме ліпила вареники і Нійолє взялась допомагати. Діти попросили бабусю продовжити розповідати історію.
Від Арсена не було звісток аж три роки, та одного зимового дня він повернувся автомобілем, і не сам, а зі своєю дружиною з дивним немісцевим ім’ям Нійолє. Дівчина була дуже тендітною і красивою. Була сама з Прибалтики і залишилась без батьків. Єдиний, кого вона тепер мала – був Арсен. Батьки прийняли сина з невісткою радо, адже довго сумували за ним. Арсен побудував окреме від батьків житло і стали вони жити там з Нійолє разом, та недовго тривало їхнє щастя. За красу Нійолє одразу зненавиділи усі місцеві жінки – надто багато уваги їй діставалося від чоловіків. Вони не давали їй навіть проходу, тому згодом Нійолє перестала виходити з будинку.

Ситуація погіршилась з початком Першої світової війни – Арсен пішов у військо. Нійолє лишилась зовсім сама і Ярема запропонував їй перейти на хутір до батьків.
Тут бабусина розповідь закінчилась, а перед Арсеном з Нійолє вже стояли готові вареники. Хлопчик щиро хотів чимось допомогти і бабуся наказала йому віднести гостинців – вареників і меду – в БРТ. Арсен тільки зрадів ще одній нагоді побачити Айрес. За ним ув’язалась і Нійолє.

БРТ і його мешканці
Арсен з Нійолє принесли гостинці мешканцям будинку родинного типу. Софія Михайлівна, мама усіх діточок, радо прийняла гостинці від бабці Ліди. Поки дітлахи наминали вареники, Софія Михайлівна розповіла, що Яків Степанович, батько, працює директором місцевої школи, а ще з юності захоплюється історією села і мріє відкрити в сільському клубі невеличкий музей. Він навіть назбирав старих речей (майбутніх експонатів), які віддавали односельці, і тепер зберігає їх на горищі будинку. Арсен одразу цим зацікавився і запитав чи є там щось від його родини і чи можна подивитись, але виявилось, що Яків Степанович нікого не пускає до своїх “скарбів”.

Пішли прогулятись з Айрес. Арсен домовився з подругою, щоб та пустила його на горище, коли вдома нікого не буде. Разом пішли на місце, де колись стояв маєток Макара. Хлопець розповів про свою зустріч з Білою Дамою, він хотів розкрити її секрет. Ця затія не надто подобалась Айрес. Дорогою Арсен знайшов засохлий віск на стежці. Віск мав червоний колір. Отже, примари були несправжніми. Залишалось з’ясувати хто вони насправді і навіщо це роблять.

Продовження і невтішне закінчення історії про Арсена
Ввечері  дідусь Олег продовжив історію про Арсена.
Від Арсена не було звісток цілих шість років. За цей час в родину прийшли злидні і смерть. Марія, на смертному одрі, зібрала біля себе рідних і наказала Яремі й Нійолє одружитись після її смерті. А ще розповіла про глечик золота, який потайки залишив їй батько на знак прощення. Вимагав використати його лише за однієї умови – якщо Макар покине Марію напризволяще. Але цього (як ми знаємо) не сталось. Тому тепер гроші можна використати для покращення життя. Де саме захований глечик Марія розповіла тільки Макару. Одразу по тому вона померла.

Нійолє категорично не хотіла виходити заміж за Ярему, але Макар упрохав її. І от, в день вінчання, повернувся нарешті Арсен. Для Нійолє нарешті почалось життя. Матеріальні умови родини не покращились, тому Ярема наполягав на тому, щоб використати гроші матері і поїхати кудись закордон. Та в цей час у Нійолє з Арсеном вже народився син Микола і потрібно було трохи почекати поки малий підросте. Макар не знав до якого з синів йому дослухатись, та все ж пішов одного вечора і викопав глек з грошима. А наступного ранку його знайшли вбитим.

Ярема одразу викликав міліцію і в кімнаті Арсена під ліжком знайшли закривавлений молоток. Що б він не казав, та йому не вірили. Цього разу Арсена забрали назавжди. Нійолє знову лишилась сама. Вона переїхала в хату, в якій починала жити з Арсеном. Майже весь час проводила в будинку, виховувала сина. Їм допомагав Ярема. Та одного дня Нійолє вкоротила собі віку – пішла взимку в ліс і замерзла. Згодом зник і Ярема – певно кудись виїхав. Малого Миколу (батька діда Олега) віддали на виховання одній родині. Він хотів усім довести, що його батько не винен, але не встиг – загинув 1943 року на війні зовсім молодим.
Після цієї історії Арсен переконався, що його прапрадід насправді не винен у скоєнні цього жахливого злочину. Тепер він хотів якомога швидше дізнатись правду.

Деякі навички зі “школи тавромахії”
Наступного дня Арсен пішов до загону з Чорним – він вирішив спочатку вивчити поведінку бичка, а потім стати з ним до бою. За спостереженням його і застав Василь Петрович, Федорів батько. Але лаяти не став. Він розговорився і розповів історію свого діда, який був справжнім тореадором. Він походив з бідної родини, тому не мав змоги навчатись у школі тавромахії – саме в таких школах навчали майбутніх тореадорів. Тому він вирішив вчитись самотужки – вночі приходив до загону з бичками і там тренувався. Однієї ночі його побачив відомий іспанський тореадор і запросив стати його учнем. Згодом він сам став відомим тореадором. Але з часом вбиті тварини почали йому снитись, тому він покинув діяльність тореадора і створив ферму, щоб вирощувати биків.

Арсен слухав цю історію з неймовірною цікавістю. Він навіть уявляв справжнім тореадором, та Василь Петрович вчасно повернув його в реальність і попросив піти – бачив, що Чорний відчуває в ньому суперника. Арсен пішов, та знав, що незабаром повернеться заради Айрес.

Корида в місячному сяйві
Наступного дня Арсен написав записку такого змісту: «Синьйорино! Якщо Ви хочете побачити кориду в місячному сяйві —  будьте біля загону опівночі» і передав її з допомогою Нійолє Айрес. Він ледь дочекався вечора і, на диво бабусі з дідусем, першим за всіх пішов спати. Та насправді він пішов до коралю з Чорним, проте цього ніхто не помітив. Біля загону нікого не було.Та все ж Арсен вирішив позмагатися з Чорним – не дарма ж він сюди прийшов?! Арсен зняв з себе сорочку і став дражнити нею (як справжні тореадори плащем) бичка. Чорний швидко вступив у гру і двічі пронісся прямо на Арсена. Добре, що хлопцю вдавалось уникнути ударів його ріг. Врешті сорочка лишилась на рогах Чорного, а Арсена врятував паркан. Після цього недовгого, але такого хвилюючого двобою хлопець почув “Браво” і плескіт долонь. То була Айрес. Вона прийшла і бачила його змагання з Чорним. Дівчина подякувала за видовище і поцілувала Арсена.

Таємна вилазка на горище БРТ
Після цього Арсен цілу ніч не міг заснути. Наступного дня Айрес обіцяла провести його на горище.
Перед вилазкою Арсен запитав дідуся чи було щось, що він міг віддати в майбутній музей Якова Степановича. Дідусь розповів, що подарував старовинну коробку з-під сигар, вона була такою заіржавілою, що її навіть не можна було відкрити. Багато років тому її залишив Микола на зберігання своїй дружині, а потім загинув на війні. Мати передала коробку діду Олегу. Він відкривав її лише один раз – там були якісь папери, але написано все було незрозумілою мовою, тому дідусь віддав її в музей.

Айрес допомогла Арсену залізти на горище і принесла свічку, щоб освітити приміщення – ліхтарик хлопець забув вдома. В нього було доволі мало часу, тому він швиденько став оглядати горище. Чого тут тільки не було! Та після недовгих пошуків він таки знайшов ту коробку з-під сигар. Якраз в цей момент Айрес повідомила, що її рідні повертались додому. Арсен швиденько зліз з горища прихопивши з собою коробку і поспішив додому.

Покарання втікача
Додому Арсен прибіг з очікуванням чогось неймовірного, але тут його чекало те, про що він і думати забув. Телефонувала мама. Вона хвилювалась щодо Арсена. Хлопець думав, що бабуся з дідусем його тепер сваритимуть, та обійшлось – надто вони любили свого онука-авантюриста.
Арсен зателефонував мамі і швидко й коротко (так, щоб мама не встигла насваритись) розповів мамі як він тут поживає. А після дзвінка вирушив допомагати рідним по господарству. Роботи виявилось чимало, але Арсенові вона була лише в радість – йому подобалось відчувати себе частиною великої дружньої родини.

Коробка з-під гаванських сигар
Лише вночі Арсен розкрив коробку з-під гаванських сигар. Вона не хотіла відкриватись й хлопець відчував себе справжнім варваром, що нищить родинну реліквію. Та він мусив дізнатись правду. В коробці були: чорна брошка з камінцями, стосик списаних листків і фотокартка, на якій були зображені молоді Арсен та Нійолє. Арсен не одразу зрозумів що ж це за стос листків, лише добряче поміркувавши він здогадався, що це листи Нійолє написані литовською мовою. Довідник цікавих фактів та корисних знань. Він вирішив з настанням ранку розшукати комп’ютер.

З настанням ранку одразу пішов в БРТ – був упевнений, що саме там знайде комп’ютер з доступом в інтернет і не прогадав. Айрес всадовила його за монітор і лишила самого. Арсен, виписуючи усі літери литовського алфавіту і намагаюсь зрозуміти правила граматики, не помітив як настав вечір. Врешті перший етап роботи був скінчений. Хлопець подякував Айрес за допомогу і вирушив додому.

Безсонна ніч, або Минуле має значення!
Ще одну безсонну ніч Арсен чекав з нетерпінням – він розумів, що ключ до розгадки таємниць минулого вже майже у нього в руках. Лишилось перекласти листи. І робота закипіла.
Всю ніч хлопець відчував, що перед ним оживає минуле. Йому навіть здавалось, шо поруч незримі присутні Арсен з Нійолє. Розбирав листи довго. Врешті зрозумів про що саме там йшлося. Він був вражений. Часом до очей підбігали сльози, а руки стискались в кулаки. Тепер все стало зрозуміло.
В захопленні Арсен взявся малювати родинне дерево. Почав з далекого пана Островершенка, Макара й Марії. Все тут було гаразд, та одній людині було тут не місце…

Червоний віск
На ранок Арсен був страшенно втомлений. Почув як прокинулась бабуся і почав ретельно прибирати сліди своїх нічних пошуків правди. Особливо важко було відчистити підвіконня від воску свічки. Арсен палив її усю ніч, це була саме та, що дала йому Айрес. На диво хлопець виявив, що віск червоний! Точно такий, який він знайшов від “свити” Білої Дами. Це не на жарт стривожило Арсена.
Вдень хлопець пішов в місцевмй магазин і запитав свічки. Виявилось, що вони тут усі з червоного воску – такі довше горять. Арсену трохи відлягло від серця. Далі рушив до Айрес. Настав час розповідати історію.

Що я розповів Айрес…
Айрес зустріла Арсена з цікавістю. Хлопець не став довго тягнути і почав розповідати про те, що дізнався.
З листа Нійолє усе стало зрозуміло. З самого дитинства Ярема заздрив молодшому братові Арсену. Він в усьому намагався бути кращим. І, коли Арсен доставляв батькам прикрощів, Ярема цьому лише таємно радів. Коли ж молодший брат зник на декілька років у Прибалтиці, Ярема сподівався вже ніколи його не побачити. Та Арсен повернувся, ще й як! На автомобілі і з надзвичайно красивою дружиною, яку Ярема покохав з першого погляду. Та поки Арсен був живий, щастя для Яреми бути не могло. Тому, коли молодший брат відправився на війну, Ярема сподівався побудувати своє щастя. Коли ж Марія на смертному одрі заповіла Яремі одружитись з Нійолє, то хлопець цьому надзвичайно зрадів, хоч насправді цього не показував. Але Арсен знову повернувся і зруйнував усі плани Яреми. Тоді в нього виник план як назавжди позбутись суперника і ще й заволодіти грішми Марії. Тому Ярема підмовив Макара викопати скарб, вбив його і підставив Арсена.

Після цього, здавалось би, все буде для нього. Але Нійолє не хотіла виходити за нього заміж і через це навіть повернулась в сільську хату. В один з зимових вечорів Ярема знову прийшов до неї і став просити про одруження. Врешті, в пориві люті, він кинув на коліна Нійолє пригорщу золотих царських монет і тут молода жінка все зрозуміла.
Наостанок листа вона просила свого сина Миколу домогтись справедливості для його батька Арсена. Очевидно, що одразу після цього вона пішла на хутір до Яреми, де  дорогою замерзла в лісі.
Айрес надзвичайно сподобалась ця історія. Вона вважала, що це саме те, що потрібно для музею її батька. Та Арсен ще хотів з’ясувати таємницю Білої Дами. Він навіть показав Айрес справжнє фото Нійолє. Несподівано для нього дівчина винесла з гаража біле простирадло і дерев’яну маску-обличчя. Ту саму, що її бачив Арсен біля свого вікна…

“Легенди мають жити!”
Арсен не міг повірити власним очам! Невже увесь цей час Айрес дурила його? Навіть слухати нічого не захотів і швидко побіг геть з двору БРТ.
Айрес наздогнала його десь аж на пагорбі. Вона пояснила, що змалку батько розповідав їм цікаві легенди й казки, тому їм – всім дітям БРТ – так хотілось, щоб одна з легенд ожила прямо тут, у селі. Але тепер вона зрозуміла наскільки це важливо для Арсена, тому з Білою Дамою буде покінчено. Арсен її пробачив. Тепер треба було розповісти історію всім.

Що таке “P.S.”?
Невже це все? Отак все і закінчити? Але ж ще все літо попереду!
Арсен згадав як мама, пишучи різні записки, дописує в них щось після дивних літер P.S. Арсен з’ясував, що вони означають “пост скриптум”, тобто після написаного. Отже, і він може розповісти що ж було після всього написаного.

P.S.
Арсен провів у селі все літо!
По-перше, знайшов роботу. Якраз наприкінці червня добудували конеферму і Василь Петрович, батько Федора, віддав туди двох арабських скакунів. А доглядати за ним і тренувати їх найняв саме Арсена. Тому до кінця літа Арсен ходив на справжню роботу і заробив грошей на новеньку мобілку.
По-друге, після розслідування Арсена, Яків Степанович, батько родини БРТ, відкрив у сільському клубі музей історії села. Арсен з дітьми з БРТ взялись його облаштовувати. Яків Степанович запросив художника і він розмалював місцеву церкву фресками з історії села: паном Островершенком на коні, першою зустріччю Макара з Марією, повернення Арсена додому з красивою Нійолє… А одного дня з Києва приїхав фотохудожник і зробив великий портрет-полотно усіх мешканців села. Жінки одягли старовинний одяг, а дід Микита навіть козу Зоряну Петрівну поставив на перший план.

В липні до Арсена приїхала мама – як і обіцяла, щоб поїхати на море. Але Арсену вже було не до цього. Матір все зрозуміла. Вона провела декілька днів у селі, а потім сама поїхала на море.
В серпні по Нійолє приїхав тато. Він запропонував Арсену налагоджувати стосунки, на що хлопець радо згодився.
Літо закінчувалося, та Арсену зовсім не хотілось покидати село, і особливо Айрес. Коли вона везла його на своєму мопеді на зупинку, хлопець згадав як на початку літа вона так само везла його в село. Він хотів, щоб ця мить тривала якможна довше, та настав час прощатись. На прохання Арсена Айрес пообіцяла берегти місцеві легенди.

Автор переказу: cup_of_flowers

Матеріал надано лише для публікації на сайті © dovidka.biz.ua. Дата публікації 01.11.2019