Художній аналіз поезії «Чому, сказати, й сам не знаю…» Андрія Малишко допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, художні засоби. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.
«Чому, сказати, й сам не знаю…» паспорт твору
Автор: Андрій Малишко.
Дата написання: 1970 р.
Жанр: філософська, патріотична, елегійна лірика.
Тема твору: спогади і роздуми ліричного героя про стежину в рідному краю.
Ідея: уславлення любові до Батьківщини, рідного краю, який назавжди залишається в серці людини і нагадує про найбезтурботніші дитячі роки.
Основна думка: рідний край на все життя залишається частиною людської душі, він нагадує про себе, бо саме там пройшло дитинство, з якого й почалась довга дорога життя. Скільки б не було негараздів, але рідний край завжди буде тим рятівним колом, яке допоможе й нагадає про головне.
Віршовий розмір: чотиристопний ямб
Римування: перехресне.
Строфа: катрен
Кількість строф: 6
Рими: знаю – краю, літ – воріт, виднокрузі – лузі, обніма – нема, цвіт – воріт, перемита – літа, даль – жаль
Композиція: Поезія складається з чотирьох куплетів, кожен з яких має 4 рядки.
Художні засоби:
- Епітети: в нашім краю, на вечоровім виднокрузі, в темнім лузі, між круглих соняхів, мій ревний біль, ревний жаль, єдина стежина, круглі соняхи.
- Метафори: (стежина) живе у серці стільки літ, обрій землю обніма, (стежина) кудись пішла, не повертає, / Хоч біля серця стеле цвіт, (стежина) Дощами мита-перемита, / Дощами знесена у даль.
- Риторичне запитання: Чому, сказати, й сам не знаю, / Живе у серці стільки літ / Ота стежина в нашім краю / Одним одна біля воріт.
- Повтор: Ота стежина в нашім краю / Одним одна біля воріт; мита-перемита; ревний, ревний; дощами… дощами
- Звертання: моя стежино, моя надієчко.
Образи-символи у творі
- серце – джерело почуттів,
- стежка – є символом любові до рідного краю,
- край – батьківщина,
- відчинені ворота – життєвий вибір,
- вечір – символізує плин часу,
- цвіт – символ надії та оптимізму,
- дощі, сніги – випробування, труднощі долі, сльози жалю
- соняхи – симовол дитинства, батьківського благословення
У цій поезії автор піднімає такі проблеми: батьківщина і чужина, людина і мала батьківщина
Поезія Андрія Малишка сповнена глибокої туги за рідним краєм. Саме за малою Батьківщиною сумує ліричний герой, згадує її після багатьох років її покидання.
Стежина в нашім краю виступає не тільки прикметою рідної землі, а й дитинства і юних років, про що свідчить рядок в останній строфі Між круглих соняхів із літа, де літо – алюзія на дитинство. Вона також виступає основою людської долі, вказівником, який допроваджує на великий життєвий шлях. Коли герой звертає на своєму шляху занадто далеко, то його стежина Кудись пішла, не повертає, але біля серця стеле цвіт, чим і нагадує про себе. Жодні життєві негаразди не зможуть стерти з пам’яті спогади про ту стежину, яка є особливою для кожної людини, про що свідчить остання строфа.
А. Малишко «Чому, сказати, й сам не знаю…» текст читати
Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.
На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй в темнім лузі,
Та й повороту теж нема.
Кудись пішла, не повертає,
Хоч біля серця стеле цвіт,
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.
Дощами мита-перемита,
Дощами знесена у даль,
Між круглих соняхів із літа
Мій ревний біль і ревний жаль.
Автор аналізу поезії “Чому, сказати, й сам не знаю…”: cup_of_flowers
класно