“Чорна рада” переказ

Куліш “Чорна рада” дуже скорочено можна використати, коли не встигаєте прочитати роман повністю. “Чорна Рада” скорочено по розділах нагадає сюжет історичного твору та головні події.

Пантелеймон Куліш “Чорна Рада” переказ

“Чорна Рада” дуже стисло стане в нагоді, якщо ви хочете відновити короткий зміст роману в памяті.

І 

1663 рік. Доба Руїни. 

Навесні двоє верхових наближалися до Києва Білгородським шляхом. Це їхали старий полковник Шрам із сином Петром. Видно, що їхали вони здалека, були якісь невеселі.

Полковник Шрам був сином поволоцького попа, вивчився на попа, але потім пішов до козаків.  Після поразки повстання під проводом Остряниці полковник Шрам десять років сидів “зимовником серед дикого степу на Низу, взявши за жінку бранку туркеню; проповідував слово правди божої рибалкам і чабанам запорозьким. Коли повстання підняв Богдан Хмельницький, Шрам став першим його помічником, у боях заробив багато шабельних шрамів, за що його тепер і прозвано Шрамом. Сини підросли, стали козаками; двоє полягли в бою, залишився тільки Петро, який тепер ходив у походи. Постарівши, Шрам постригся в попи.

За часів Богдана Хмельницького козацька слава розійшлася по всій Україні. Але після його смерті почалися на Україні знову негаразди, сварки й кровопролиття за гетьманську булаву. Тетеря був гетьманом Правобережної України. Гетьманом Лівобережжя був Яким Сомко, який не хотів коритися московському князю. А Іван Брюховецький був  гетьманом Запорозької січі.

Шрама мучила думка, що загине від цього Україна. Тому коли помер паволоцький полковник, Шрам сам зголосився послужити громаді, і його обрали знову. Задумався полковник, як Україну «на добру дорогу вивести”. Пустив поголоску, що нездужає, а сам виїхав на хутір для поради.

Шрам мріяв об’єднати Україну в єдину Державу.

ІІ 

Не доїжджаючи до Києва, подорожні заїхали до Хмарища хутора Череваня. Черевань був багатим паном і веселим, він збагатився за десятилітню війну з ляхами.

Дубові ворота на хуторі відкрив старий ключник Василь Невольник. Він зрадів впізнавши паволоцького полковника Шрама. Василь провів Шрама з сином на пасіку, де  любив приймати гостей Черевань. Приїхавши до нього, козаки зустрічають там Божого чоловіка, який теж гостював у Череваня. Це був сліпий старець — кобзар, який ходив без поводиря, у латаній свитині й без чобіт, а сам викупляв невільників із полону. До того ж кобзар міг лікувати, замовляти рани. Козаки дуже поважали його ще й за пісні.

Божий Чоловік допоміг звільнити з полону і Василя Невольника, який тепер служив у Череваня, бо саме він дав гроші на його викуп.

Черевань зрадів зустрічі зі Шрамом, адже вони колись були бойовими побратимами. Іван Шрам розповів, що їде на прощу до Києва.

Божий чоловік розповідає про події в Україні. Між козаками немає ладу, кілька гетьманів добирають собі прихильників, гине козацька слава. Сомко міг би стати гетьманом, але йому не дають, бо він не хоче кланятися московським боярам. Запорожці своїм гетьманом називають Брюховецького. Шрама це дивує. Колиь Сомко, що був Юрію Хмельницькому дядьком, образив Івана Брюховецького, і вже вночі спіймав Брюховецького біля свого ліжка з ножем. Військова рада наказала відрубати йому голову, але Сомко в покарання звелів посадити Івана на свиню й провезти по місту. Після цього сорому «Іванець» став збирати гроші, годити кожному. Коли Юрась пішов у ченці, Брюховецький обікрав гетьманську скарбницю й подався на Запорожжя. Там сипнув грошима — і запорожці обрали його кошовим.

Полковник Шрам признався, що їде не на прощу, а в Переяслав, до Сомка-гетьмана, сподіваючись, що саме він зможе об’єднати розділену Україну. Кличе він із собою і кобзаря, бо його козаки послухають.

ІІІ 

Петро знайомиться у Череваня з його дочкою Лесею і одразу закохується в неї. Черевань і Шрам домовляються одружити дітей. Але Лесина мати Меланія має на думці зовсім іншого нареченого, вона мріє бачити Лесю гетьманшею. Тому вона пропонує перед заручинами поїхати на прощу до Києва, бо такі, мовляв, звичаї предків.

Родина Череванів із Шрамами разом вирушають до Києва. Дорогою Петро намагається випитати у матері Лесі, чому вона проти їх шлюбу. Матір розповідає, що бачила сон, у якому Леся була дружиною гетьмана.

IV 

Київ після недавніх історичних подій ще не отямився. Скрізь видно сліди пожарищ — це Радзивілл із литвинами спалили його. Міщани обурювалися через те, що тепер мають замало поваги. Міщани точать зуб на козаків-панів.

Серед Києва стоять вози, перегороджуючи дорогу. Це побратим Шрама Тарас Сурмач святкує народження сина. Він запрошує і полковника випити з ним, але той відмовляється — він їде до церкви, тому негоже пити.

Козаки образились і почали сваритися з полковником та його сином. Хтось навіть вигукнув про “чорну раду”. Це дуже занепокоїло Шрама, але він не мав змоги навіть слова вставити. Наперед виступає Черевань. Він запевняє, що зараз тільки поклониться хоч одній церквиці, а потім одразу прийде святкувати народження дитини разом з усіма. Це зразу заспокоює козаків. Розмова стає мирною.

V 

Прочани пішли оглядати монастир і пожертвували гроші панотцям на школи. Коли доходили до дзвіниці, почули страшний гамір. Чернець пояснив їм, що це старий запорожець “зі світом прощається”. Постарівши, він збирається піти у ченці, а перед цим влаштовував гуляння на два тижні, не шкодуючи коштів, щоб до монастиря піти в одній сорочці. На Запоріжжі жили вони бідно, тут же розкошували, зневажаючи багатство. Шрам задивився на запорожців.

З монастиря всі разом поїхали кіньми до великої церкви. Шляхом, жінок наздоганяють запорожці-побратими Кирило Тур та Богдан Чорногора, які розмовляють, чи не вкрасти їм Лесю, так як Турові вона сподобалась. Дівчина злякалась, та Василь Невольник запевнив, що то козаки так жартують.

VI 

Біля печер Черевань зі Шрамом зустріли гетьмана Якима Сомка. Він мряв схилити два береги Дніпра під одну булаву. Сомко радо привітав свою наречену. Засмучений Петро зразу зрозумів, що йому тепер нічого чекати. Виявляється, Череваниха давно домовилася із Сомком про сватання. Черевань став заперечувати, але Шрам його перепинив: нехай Леся виходить за Сомка, а його син знайде іншу.

Всі йдуть в гості до Сомка, де говорять про долю України.  Шрам розпитує Сомка про його можливість стати гетьманом єдиної України. Яким впевнений, що його підтримають, але є розмови щодо “чорної ради” (збори, на яких братимуть участь прості, рядові козаки, запорожці, та інша «чернь»).

До Сомка приходять запорожці Кирило Тур та Чорногор, яких Яким радо зустрічає. Виявляється, що колись Кирило, який був отаманом, врятував життя Шрамові. Козарлюга Кирило Тур справді жив за козацьким кодексом – двоє на одного не нападають, гетьмана не зрадь, до дівчат поваги не мав.

VІІ 

За столом Кирило Тур відверто заявляє, що Леся йому сподобалась, тому він її вкраде та вивезе до Чорної Гори, батьківщини свого побратима. Та ніхто не сприймає цих слів серйозно. Яким Сомко дуже поважає і любить Кирила, вважає його дуже щирою і вірною людиною.

Виходячи з дому, Кирило, який був козаком-характерником, примовляє: “Двері одмикайтесь, а люде не прокидайтесь”.

VIII 

Після гостин всі міцно поснули. Не спав тільки один Петро Шраменко, який журився за втраченим коханням. Він бачить, як побратими викрадають Лесю, і кидається її рятувати. Чорногор пропонує тікати, але Кирило вирішує прийняти бій. Вони довго б’ються: на шаблях, на кинжалах і потім на ножах, та ніхто не може перемогти. Нарешті, козаки вдарили один одному в груди ножами так сильно, що повалилися обидва.

Прибігли Шрам із Сомком. Шрам кидається до сина разом із Лесею. А Сомко зразу кинувся до Кирила Тура. Це обурило старого Шрама, але гетьман заявляє, що молода знайшлася б ще одна, а такого побратима не знайдеш.

Леся відчула відразу до Сомка після таких слів. Тура забирають запорожці, а пораненого Петра привезли на Череванів хутір Хмарище, щоб лікувати. Леся вихожує Петра і розуміє, що також його любить. Невдовзі Петро одужує.

Черевані прямують на Чорну Раду. Зупиняються вони під Ніжином у Гвинтовки, брата Череванихи, щоб заручитися підтримкою. Гвинтовку величають князем, бо його дружиною є польська князівна. Коли Гвинтовка частує гостей, до хати заходять міщани. Гвинтовка відібрав у них волів за те, що возили хмиз із лісу, який той чомусь вважав своїм. Побачивши зневажливе ставлення осавула до людей Шрам каже, що Гвинтовка жорстоко поводить себе зі своїми підданими, тому він  мало відрізняється від польських князів. Це насторожує Шрама, а  згодом стане зрозумло, що Гвинтовка тільки робив вигляд, що виступав за Сомка, а сам підтримував Брюховецького.

У той час у Ніжині верховодив полковник Васюта Золотаренко, який підтримує Москву, але все ж схиляється перед Сомком.

До Сомка прибуває на хутір гонець і розповідає, що три полковники — миргородський, зіньковський та полтавський — перейшли на бік Іванця. Тепер Брюховецький володіє половиною України і в пошані у царя. На боці Сомка залишилося тільки два полковники.

ІХ
Сомко вирішує збирати свої полки і стояти проти конкурентів.

Шрам радить Сомкові їхати в Переяслав та писати листи до полковників, щоб вони одумались. А він з Череванем збирається у Ніжин вмовити Васюту підтримати Сомка.

X –XI 

Ще не зовсім здорового Петра залишають у Гвинтовки. Полковник Шрам вирушає до Батурина, куди поїхав Васюта, який також був претендентом на гетьманську булаву, щоб домовитись про підтримку.

Тим часом, блукаючи пущею і сумуючи, що не бачить Лесі, Петро зустрічається з Кирилом Туром. Запорожця виходили вдома мати з сестрою, він давно вже і не згадує про Лесю. Тур запрошує Петра до себе додому і говорить матері, що це його побратим, разом з яким його було поранено під Києвом. За Лесю Кирило Тур вже й думати забув.

Кирило розповідає Петру, що у Ніжині готується “чорна рада”, і там зададуть перцю “городовій старшині”. Петра починають частувати, аж раптом з’являється старий отаман Пугач зі своїм джурою і наказує Кирилові їхати до коша, де на нього чекає покарання за зневагу козацького звичаю не зв’язуватися з бабами. Мати Кирила просить Петра поїхати з ними, та повідомити їй про долю сина.

XII 

Петро їде в урочище Романовський Кут, куди повезли Кирила. Там стоїть кошем Брюховецький. Тут зібрався гурт козаків, мужиків, бідноти. Всім їм “Іван Мартинович” як тут називали Брюховецького, обіцяє рівність, він зневажає городову старшину, говорить солодкі слова козакам та називає всіх “дітками”.

Брюховецький був “у короткій старенькій свитині, у полотняних штанах, чоботи шкапові попротоптувані…”. Тільки “шабля аж горіла од золота”. “Так наче собі чоловік простенький, тихенький”, а скільки лиха Вкраїні наробив!

Відбувається суд над Туром. Після покарання киями біля стовпа, Петро допоміг ледь живому Кирилові дістатися до матері. Козак хотів трохи відлежатися, а потім повернутися до коша.

XIII 

Тим часом дорогою в Батурин старий Шрам заїхав до сотника Білозерця, який розповів останні новини. Всі мають зібратися в Ніжині. Туди вирушив Сомко, Васюта, туди ж приїхали і московські бояри. Шрам вирішує і собі прямувати в Ніжин. Дорогою він зустрічає Сомка зі старшиною.

Гетьман розповідає, що надіслав до міста свої полки разом з писарем Вуяхевичем.

Пізніше виявилося, що писар Вуяхевич зрадив Сомка (ще й інших вмовив зрадити Якима). Вся старшина роз’їхалася по дворах, біля гетьмана залишився тільки Шрам.

XIV 

На хуторі Гвинтовки Черевань посварився зі своїм родичем, бо той вже зовсім запанів. Крім того, Гвинтовка натякає, що дарма вони засватали Лесю за Сомка, становище його сумнівне. Обидва дотримуються своєї думки, починається сварка.

З Ніжина прибув сотник Гордій Костомара і розповів, що в місті дуже тривожно, народ збирається туди. Костомара просить поїхати в Ніжин і Гвинтовку, щоб козаки послухали його, але він не хоче.

Розказує про побачене й Петро. Стає відомо, що від Сомка зреклася більшість козацької старшини, а Брюховецького підтримують і запорожці і міщани і селяни.

Наступного дня всі виїхали в Ніжин, де відбувається «Чорна рада». Народу зібралося дуже багато.

Оголошено, що претенденти на гетьманство це Сомко та Брюховецький. На Раду ще й московський князь Гагін прибув підтримати Івана.

Брюховецький заздалегідь наказав козакам пришити блакитні стьожки до комірів, а не червоні. Сам одягнув голубий жупан і поводився нахабно. Розгорілася суперечка між прихильниками Сомка і Брюховецького, перемогли останні. Козаки швидко вручили булаву й бунчук Брюховецькому. Гвинтовка теж переходить на бік Брюховецького. Решта прихильників Сомка йде “на поклон” до Іванця, він залишається один.

Новоспечений гетьман Брюховецький приймає дари від  московських бояр, запрошує до себе князя на бенкет. Сомка й Васюту наказує посадити у в’язницю, а Вуяхевичу сказав написати листа цареві, ніби Сомко бунтує проти нього козаків.

Учасники Чорної Ради танцюють та веселяться, звичайні люди теж танцюють, п’ють навіть не здогадуючись, що їх зраджено.

XV 

Після ради всі розбрелися, голота почала трощити крамниці. Тих, хто йде до міста, не пускає московська сторожа. У таборі пораються козаки, відганяючи селян киями. Немає ніякої обіцяної рівності. Чернь надіялася, що стане рівною з козаками, матимуть такі ж права. Але цього не сталося. Брюховецький наказує не пускати селян до сіл. А січовики  починаютьт грабувати панські міста та поселення старшин. Коли Брюховецький починає по-своєму верховодити, то козацька старшина зрозуміла, що їх обманули.

Черевань дізнається випадково від Тараса Сурмача, що Брюховецький посватав Лесю за писаря Вояхевича. Він збирається тікати, але з’являється Кирило Тур і заявляє свої права на дівчину.

Петро кидається рятувати Лесю, але зустрічає батька, який наказує їхати з ним.

Черевань повертається додому.

XVI

Навколо Брюховецького зібралися його прихильники.

Два старих січовики привели Олексу Сенчила, щоб покарати його киями за те, що скаче в гречку. Та Брюховецький прощає його. Він пропонує козакові одружитися та оселитись в місті.

Старі козаки, серед яких і отаман Пугач, обурені. Вони розуміють, що їх обдурили.

XVII 

Бажаючи урятувати Сомка від смерті, Кирило Тур приходить до Іванця і пропонує вбити свого гетьмана. Той вірить намірам запорожця і дає йому перстень, з яким Кирила мають безперешкодно пропустити до в’язниці.

Кирило Тур пропонує Сомкові обмінятись одягом і втекти. Гетьман відмовляється заплатити чужим життям за своє, кажучи “Чужою смертю не куплю собі волі”!.

Ні з чим повертається хоробрий Тур до старого Шрама, намагається посміхатися, але голос його дрижить. Розпрощалися на тому, що Тур знову їхав Лесю викрадати.

XVIII 

Родина Шрама повертається додому до Паволочі. За наказом правобережного гетьмана Тетері,  старого Шрама присудили на смерть за зраду, за те, що місто збунтувалося проти гетьманської зверхності. Його страчують як бунтівника, а місто залишають в спокої. Того ж року стратили Васюту і Сомка.

Петро, поховавши батька, розпродає майно і їде на прощу до Києва. Потім вирішує заїхати до Череваня в Хмарище.  Там він дізнається, що Кирило Тур викрав Лесю від Брюховецького, скориставшись перснем, а сам поїхав з побратимом у Чорну Гору. Петро залишається в сім’ї Череваня і через півроку одружується з Лесею.

“Чорна рада” скорочено слухати (аудіокнига)