“Чума” А. Камю скорочено

А. Камю “Чума” дуже короткий зміст роману українською нагадає як розвивалися події під час епідемії в місті. Читати скорочено “Чума” варто, щоб зрозуміти, що в будь-якій ситуації варто зберігати людяність.

“Чума” скорочено (аудіокнига)

“Чума” А. Камю короткий зміст

Події відбуваються в 40 роках ХХ століття.

Сюжет роману ґрунтується на подіях чумного року в Орані, французькому торговому місті на алжирському узбережжі. Тоді місто пережило жахливу епідемію, що штовхнула городян у безодню страждань і смерті. Розповідає про події доктор Бернар Ріє, який керував протичумними заходами в зараженому місті та записував все, що відбувалося в місті. Ріє передає хроніку подій максимально точно. Він звик керуватися логікою, спираючись на факти та здоровий глузд.

Чума приходить в місто несподівано. Все починається з того, що на вулицях і в будинках з’являються дохлі щурі. Незабаром вже щодня їх збирають по всьому місту тисячами. (За два тижні з вулиць прибирають 8 тисяч дохлих щурів). У перший же день навали цих провісників лиха, ще не здогадуючись про небезпеку для міста, доктор Ріє відправляє свою 30-річну дружину в гірський санаторій, так як вона давно страждає від якоїсь недуги. Допомагати по господарству до нього переїжджає його мати.

Першим помер від чуми сторож в будинку доктора. Ніхто в місті поки не підозрює, що в місто прийшла чума. У квітні кількість хворих кожен день збільшується. Доктор Ріє першим висловив припущення про епідемію чуми і замовляє в Парижі сироватку, яка трохи допомагає хворим, але незабаром і вона закінчується. Префектурі міста стає очевидна необхідність оголошення карантину. Оран стає закритим містом через епідемію чуми.

Одного вечора доктора викликає до себе його давній пацієнт, 50-річний службовець мерії Жозеф Гран, якого доктор через його бідність лікує безкоштовно. Гран пояснює, що його сусід, Коттар, намагався покінчити життя самогубством (хотів повіситися) і тепер потребує допомоги. Коттар просить доктора Ріє не доповідати про цей інцидент поліції. Каже, що вчинив це через відчай. Доктор Ріє обіцяєє навідати пацієнта через кілька днів.

Містяни ввважали Коттара дивним відлюдником, але після цього інциденту Коттар починає проявляти в спілкуванні з людьми незвичайну люб’язність. У доктора виникає підозра, що у Коттара нечиста совість, і тепер він намагається заслужити прихильність і любов оточуючих.

Сам Гран – людина літня, худорлявої статури, боязкий, насилу підбирає слова для вираження своїх думок. Однак, як потім стає відомо доктору, Гран протягом вже багатьох років пише книгу і мріє прославитись. І всі ці роки відшліфовує одну-єдину, першу фразу.

На початку епідемії доктор Ріє знайомиться з французьким журналістом Раймоном Рамбером і ще досить молодим та атлетичним хлопцем на ім’я Жан Тарру. Тарру приїхав в місто за кілька тижнів до початку епідемії. Він веде записну книжку, куди докладним чином вносить свої спостереження за жителями Орана, а потім і за розвитком епідемії. Згодом він стає близьким другом і соратником доктора. Саме Тарру активно допомагає доктору Ріє. Він організовує з добровольців санітарні бригади для боротьби з епідемією.

З моменту оголошення карантину мешканці міста починають відчувати себе, немов у в’язниці. Їм заборонено відправляти листи, купатися в морі, виходити за межі міста, яке охороняється озброєними охоронцями. У місті поступово закінчується їжа, чим скористувались контрабандисти, одним із яких стає Коттар; зростає розрив між бідними і заможними жителями Орана, що дозволяють собі купувати на чорному ринку втридорога продукти харчування, розкошувати в кафе й ресторанах, відвідувати розважальні заклади. Бідні ж голодують. Ніхто не знає, як довго триватиме весь цей жах. Люди живуть одним днем.

Журналіст Рамбер, відчуваючи себе в Орані чужим, хоче повернутися в Париж до своєї дружини. Спочатку офіційними шляхами, а потім за допомогою Коттара і контрабандистів він намагається вирватися з міста.

Доктор Ріє між тим працює по двадцять годин на добу, доглядаючи за хворими в лазаретах. Бачачи самовідданість доктора й Тарру, Рамбер, коли у нього з’являється реальна можливість покинути місто, відмовляється від цього наміру й приєднується до санітарних дружин.

У розпал епідемії, яка забирає величезну кількість життів, єдиною людиною в місті, що задоволена станом речей, залишається Коттар, оскільки, користуючись епідемією, він заробляє гроші і може не хвилюватися, що про нього згадає поліція і відновиться розпочатий над ним судовий процес.

Тим часом багато людей, які повернулися з спеціальних карантинних установ і втратили близьких, втрачають розум і палять свої власні житла, сподіваючись таким чином зупинити поширення епідемії. У вогонь на очах байдужих власників кидаються мародери і розкрадають усе, що тільки можуть винести.

Спочатку похоронні обряди відбуваються за дотриманням всіх правил. Однак епідемія набуває такого розмаху, що незабаром тіла померлих доводиться кидати в рів, кладовище вже не може прийняти всіх померлих. Тоді їх тіла починають вивозити за місто, де спалюють. Найбільшим випробуванням для жителів під час епідемії стає страх смерті.

Чума лютує з весни. За пів року хвороба забирає життя більшої кількості містян. У жовтні доктор Кастель створює сироватку в самому Орані з того вірусу, який опанував містом, бо цей вірус дещо відрізняється від класичного його варіанту. До бубонної чуми додається згодом ще й чума легенева.

Сироватку вирішують випробувати на безнадійному хворому, синові слідчого Отона. Доктор Ріє і його друзі кілька годин поспіль спостерігають агонію дитини. Хлопчика не вдається врятувати. Вони важко переживають цю смерть. Однак з настанням зими, на початку січня, все частіше і частіше починають повторюватися випадки одужання хворих, так відбувається, наприклад, і з Граном. З часом стає очевидним, що чума починає відступати, випускати жертв зі своїх обіймів. Взимку, у січні епідемія йде на спад.

Жителі міста спочатку не можуть в це повірити. Коттар в цей період тісно спілкується з доктором Ріє і Тарру, з яким веде відверті бесіди про те, що, коли закінчиться епідемія, люди відвернуться від нього. У щоденнику Тарру останні рядки, вже нерозбірливим почерком, присвячені саме Коттару. Несподівано після того як епідемія відступила, Тарру захворів обома видами чуми одночасно. Доктору не вдається врятувати свого друга. А контрабандист Коттар хвилюється, що буде нікому не потрібен, коли чума піде.

І ось одного лютневого ранку місто нарешті оголошене відкритим. Всі радіють, що цей страшний період закінчився. Багато хто, однак, відчувають, що вони змінились назавжди. Чума внесла в їх характер нову рису – певну відчуженість.

Одного разу доктор Ріє, прямуючи до Грана, бачить, як Коттар в стані божевілля стріляє по перехожих зі свого вікна. Поліції насилу вдається його знешкодити. Гран поновлює написання книги, рукопис якої наказав спалити під час своєї хвороби.

Доктор Ріє, повернувшись додому, отримує телеграму, в якій йдеться про смерть його дружини. Йому дуже боляче, але він усвідомлює, що в його стражданні відсутня несподіваність. Той самий безперервний біль мучив його протягом декількох останніх місяців. Вслухаючись в радісні крики, що доносяться з вулиці, він думає про те, що будь-яка радість перебуває під загрозою. Мікроб чуми ніколи не вмирає, він десятиліттями здатний дрімати, а потім може настати такий день, коли чума знову пробудить щурів і пошле їх здихати на вулиці щасливого міста.

Роман “Чума” написано у формі хроніки. У фіналі «хроніки» стає відомим її автор. Це – лікар Ріє.
До чого закликає своїм романом А.Камю? Не заспокоюватись, нещастя може повернутись, якщо про нього забути