Аналіз оповідання М.Шолохова «Доля людини» допоможе підготувати літературний паспорт та визначити, яка тема, ідея, жанр, головні герої, сюжет, композиція, проблематика.
“Доля людини” аналіз твору (паспорт)
Автор – Михайло Шолохов
Рік написання – 1956
Ідея : з жорстоких оповіданням вийти переможцем, не розгубити гуманістичних, моральних цінностей, зберегти душевність й життєлюбство.
Композиція. Оповідання в оповіданні: автор розповідає про Андрія Соколова, а той — історію свого життя. Доля окремої людини стає символом багатостраждальної, але водночас героїчної, незламної долі всього російського народу, здатного витримати будь-які випробування.
Форма розповіді. У творі два оповідача: автор-оповідач та Андрій Соколов. Цей прийом дає авторові можливість показати життя об’ємніше, зобразити світ у складних взаємозв’язках.
Головні герої твору “Доля Людини”
- Андрій Соколов – простий, скромний солдат, водій, чесна, порядна, сумлінна, милосердна людина.
- Анатолій – старший син Андрія Соколова, відважний солдат, який загинув від кулі снайпера у День Перемоги.
- Ванюшка – прийомний син Соколова, маленький, безпритульний хлопчик, добрий, відкритий.
- Дружина Ірина, дочки Настя та Оля – сім’я Андрія Соколова, яка після трагічної загибелі жила лише у його спогадах.
Елементи сюжету “Доля людини”
- Експозиція – від автора, опис весни й повільна оповідь автора про досить незначні події (як він опинився на переправі). –
- Зав’язка — зустріч із незнайомцем.
- Розвиток дії — розповідь Андрія Соколова про своє життя.
- Кілька кульмінацій – зіткнення з Мюллером у полоні, повернення додому, усиновлення Ванюші.
- Розв’язка — прощання з випадковим супутником.
Сюжет “Доля людини”
На початку його дається опис першої післявоєнної весни: «Перша післявоєнна весна була на Верхньому Доні надзвичайно дружна й напориста». Потім автор говорить про зустріч із невідомою людиною, що розповідає про свою долю. Основна частина цього добутку – це оповідання в оповіданні. Оповідання йде від першої особи. Андрій Соколов вибирає самі головні епізоди свого життя. Він часто перериває своє оповідання, тому що переживає все прожите. Це створює емоційність, переконливість і вірогідність оповіданню. Наприкінці описується розставання зі своїм новим знайомим, що був «чужим, але близькою людиною, що стала,», і автор думає про подальшу долю героїв. Тут розкриваються почуття й емоції самого автора
Проблематика
- Війни, засудження нацизму – втрата близьких, фашистський полон, бої, поранення.
- Гуманізму – утвердження величі людини, невичерпності його духовних сил, моральних якостей. (Пейзажі)
- Самотності – пейзаж у вступі (мотив тиші), сирітство (кругла сирота Іринка, у Вані батько й мати загинули, А.Соколов тричі залишався один у всьому світі).
- Подолання самотності – зображення духовного відродження, усиновлення сироти. Мотив витримки й стійкості – символ невпокореної волі, духовної чистоти.
Роль пейзажу у творі. Картини природи мають символічний підтекст. Вони співвідносяться з думками й почуттями героїв, поглиблюють філософський зміст твору, виступають своєрідним обрамленням оповідання.
Історія створення оповідання «Доля людини»
М.Шолохов У 1946 році під час полювання Шолохов зустрівся на березі річки із колишнім фронтовиком. Чоловік розповів письменникові, якого прийняв за шофера-фронтовика, історію свого життя. Шолохов довго виношував задум і лише через 10 років з’явилося оповідання під назвою «Доля людини». Воно було надруковане у 1956 році, 1 січня, у центральній газеті «Правда». Невеликий за розміром твір викликав шквал листів у редакцію газети, на радіо, в станицю Вешенську. Писали люди, що пережили усі жахи полону, сім’ї загиблих фронтовиків, робітники, лікарі, педагоги, вчені, друзі по перу (Б. Польовий, Е. М. Ремарк, Е. Хемінгуей). Багато читачів хотіли знайти Андрія Соколова, низько вклонитися йому за його незламність, оточити людським співчуттям
