“Дон Жуан” Мольєр сюжет
«Дон Жуан, або Кам’яний гість» – комедія в п’яти актів Мольєра, написана в 1665 році.
Акт перший
Сганарель в розмові з конюхом Ельвіри Гусманом лає Дон Жуана, кажучи, що він – найбільший нечестивець, якого тільки носила колись земля, головоріз, собака, диявол, турок, єретик, не вірить ні в загробне життя, ні в святих, ні в Бога, ні в чорта, вівши саме що не є скотяче існування, борів Епікура, справжній ласолюб, затикаючий вуха на всі християнські умовляння і який вважає нісенітницею все, у що ми віримо …
З’являється Дон Жуан. Він розказує Сґанарелю секрети своєї непостійності:
… Всі красуні мають право зачаровувати нас: наше серце належить всім їм по черзі, без винятку, як першої, так і останньої <…> любов до однієї не змусить мене бути несправедливим до іншої <…> я кожнії віддаю належне, як велить природа …
Їх перериває раптова поява Ельвіри. Вона звинувачує Дон Жуана в зраді. Дон Жуан цинічно відповідає їй. Ельвіра віщує йому кару Небес. Але Дон Жуан байдужий до погроз, – його займає лише нова любовна пригода.
Акт другий
П’єро хвалиться перед своєю нареченою Шарлотою тим, що врятував з моря двох потопаючих людей, один з яких – знатний пан. Знатним паном виявляється Дон Жуан, і, щойно побачивши гарненьку селянку, відразу пропонує їй стати його дружиною. П’єро незадоволений, але у відповідь отримує лише ляпаси. Дон Жуан бажає усамітнитися з Шарлотою, але зустрічає Матюріну, до якої теж встиг посвататися. Дівчата влаштовують сварку, але Дон Жуан заспокоює обох, адже кожна з них знає справжню правду. Бродяга Лараме попереджає Дон Жуана, що дванадцятеро вершників шукають його. Дон Жуан рятується втечею.
Акт третій
Дон Жуан, переодягнений селянином, і Сганарель, переодягнений в сукні лікаря, йдуть через ліс. Дон Жуан пропонує зустрічному жебракові богохулити за монету і шматок хліба. Жебрак відмовляється, вважаючи за краще голодну смерть. Вдалині Дон Жуан помічає розбійників, які напали на дворянина. Він поспішає на допомогу. Врятований дворянин, це дон Карлос, брат Ельвіри. Дон Алонзо вимагає негайної смерті для зрадника, але дон Карлос, в подяку за порятунок, відстрочує дуель. Продовжуючи шлях, Дон Жуан і Сганарель приходять до гробниці командора, убитого Дон Жуаном. Дон Жуан, сміючись, запрошує статую командора на вечерю. Статуя киває головою.
Акт четвертий
У будинок до Дон Жуана приходить його кредитор, Діманш. Дон Жуан спритно позбувається від нього. Дон Луїс, батько Дон Жуана, переконує сина виправитися, але Дон Жуана не чіпають слова старого. Ельвіра вже не молить повернутися до неї, але хоча б покаятися і звернутися до Бога. Дон Жуан пропонує залишитися з ним на ніч. З’являється статуя командора і запрошує Дон Жуана до себе на зустрічну вечерю.
Акт п’ятий
Дон Жуан оголошує батькові про своє каяття, але насправді, в його словах лише лицемірство. Він проповідує, що лицемірство – модний порок, а всі модні пороки йдуть за доброчесність. За нинішнім часом роль доброчесної людини – з усіх ролей найбільш вдячна і ремесло лицеміра – з усіх ремесел найвигідніша <…> лицемірство – порок привілейований; воно всім затискає рот і насолоджується безкарністю …
Дон Карлос вимагає відповіді за образу, нанесеній Ельвірі. Дон Жуан лицемірно виправдовує все велінням Неба. Дон Жуану з’являється привид у вигляді жінки під покривалом і у вигляді Часу з косою в руці. Привид попереджає, що якщо Дон Жуан не розкається, його чекає загибель. Дон Жуан зі шпагою кидається на примару. З’являється статуя командора. Блискавка, супроводжувана сильним ударом грому, вражає Дон Жуана. Земля розламується і поглинає його; з місця провалу виривається велике полум’я. Залишився один Сганарель зізнається, що йому нещасному, після стількох років служби нічого не перепало, крім однієї втіхи: на власні очі побачити, яка кара спіткала мого пана за безбожництво! ..
