“Джури козака Швайки” головні герої

“Джури козака Швайки” головні герої (образи) розкривають захопливий світ козацької романтики. Рутківський вдається до різноманітних способів зображення персо­нажів, тому всі герої, головні та другорядні, постають такими життєво правдивими, переконливими. Також Вам може допомогти аналіз твору “Джури козака Швайки” та характеристика героїв.

“Джури козака Швайки” головні герої роману

• Грицик та Санько – 12-річні головні герої,
• Пилип Швайка – майстерний розвідник. У Пилипа є вірні союзники: кінь Вітрик і вовк Барвінок.
• Дід Кузьма;
• Рашит – татарин;
• Мокрина – мати Санька;
• Дід Кібчик;
• Демко Дурна Сила – онук діда Кібчика.

Другорядні герої твору “Джури козака Швайки”: Василь Байлемів, Мацик, Левко Заярний, Володко Кривопичко, Лесь Одуд, Тиміш Перепічка, Штефан Вирвищуб.

Негативні герої (антагоністи):

– Іслам Бек та Саїд Мурза – після битви у плавнях визнають власну поразку;
– Пан Кобильський та його слуга Тишкевич;
– Татари

Козаки задерикуваті й гордовиті, але дружні й щирі, віддані й відкриті, прагнуть не здійснювати подви­гів, а бути на своєму місці, при ділі, «що в тебе Богом закладено, віддати добрим людям»

Одним із головних образів повісті є й Демко Дурна Сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда Кібчика. Демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона за­свідчує глибоку людяність і справедливість на­ших пращурів.

Серед персонажів твору є й улюблені пись менником типи дідів-мудрагелів. Основу характеру діда Кібчика становить внутрішня потреба жити задля ближніх, передати набутий за довге життя досвід і мудрість. Його давній товариш волхв Кудьма, котрий «голова всьому», перед ким кожен із героїв, «як пташка на долоні», прихований і відсторонений від активних дій. Кудьма – таємний вихователь вовків, наділений Божим даром, книжник і ці­литель, який знає таємниці минулого й май­бутнього, людської душі й людської історії. Він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудову­ вати свою долю. Та саме життя волхва Кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам: «Гарне життя прожив. Важке й чи­ сте. Може спокійно дивитися в очі пращурам своїм».

Порівняння героїв “Джури козака Швайки”

“Джури козака Швайки” козаки характерники

Серед козаків були таємничі во­їни, яких називали характерниками. Це козаки, які володіли надзвичайними, непоясненними здібностями. Що ж вирізняло їх з-поміж інших? Найперше – спосіб життя, який вони вели. Деякі з них уміли перевтілюватися у звірів, проходити крізь сті­ни, чути і бачити на великій відстані. Характерників також називали галдовни­ками (від укр. слова «галдовати» – чаклувати), або заморочниками і химородниками, через їхнє вміння напускати морок, сон і туман на людей. Назви залежали від діяльності таких козаків, рівня підготовки і майстерності. Послуговуючись сучасними поняттями, можна сказати, що вони мали екстрасенсорні здібності, були телепатами і ясновидцями, вміли гіпнотизувати. Кажуть, що деякі з них прожили понад 100 років.

Характерників готували прак­тично з народження. Змалку хлопчики ставали джурами старших мудрих козаків, від яких пе­реймали премудрощі характерництва. Тобто духовний наставник передавав учневі те, що знав і вмів сам – у тому й полягало навчання молодих козаків. Сам процес навчання тривав багато років. Що ж треба було засвоїти характерникові? Що він повинен був робити у війську? Часто він вико­нував роль лікаря, надавав невідкладну допомогу на полі бою. Лікуючи поранених, характерники здійснювали особливі ритуали.

Характерники були козацькими старшинами, плекали культуру запорозького війська, оберігали давні традиції, посвячували в козаки. Саме вони закарбували історію козацтва у пісенній творчості. Так духовний досвід предків передавався наступним поколінням. Уміли і знали характерники дуже багато. Вони були найкращою частиною війська – обраними. Завдяки своїм надприродним здібностям ці люди могли керувати своєю психікою – входити в особливий психічний стан, який давав їм змогу робити неймовірне, наприклад, наводити «ману» на ворогів.

Осягнувши давні знання та секрети, коза­ки-характерники ставали невразливими – їх не брали ні куля, ні шабля. Вони були найкращими воїнами, розвідниками.

З характерників за часів козацтва створювали загони пластунів. Це були загони спеціального призначення, які могли вщент роз­ бити цілу армію супротивника. Характерниками були деякі гетьмани та кошові, себто козаць­ ка верхівка. Найвідоміші з-поміж них – Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Іван Богун, Максим Кривоніс, Северин Наливайко.

Володимир Рутківський «Джури козака Швайки». Слухати скорочено аудіокнигу