Марія Чумарна «Дзвіночки» читати переказ чи повністю онлайн вирішувати кожному з вас.
Марія Чумарна «Дзвіночки» читати (скорочено)
На мальовничому березі річки, у затишному будиночку, жила щаслива сім’я. Навколо оселі розкинувся чудовий сад, де росли яблуні, груші, вишні та калина. Весною сад зацвітав запашним цвітом, а ягоди дарували щедрий урожай. Коли ж у садку починали виспівувати солов’ї, здавалося, що їм підспівує саме небо. У цьому домі ніколи не вщухали пісні, дитячий сміх та веселощі, а діти росли здоровими та життєрадісними.
Проте одного дня, сидячи на березі, чоловік замислився і почав піддавати сумніву своє щастя. Йому раптом здалося, що їхня річка занадто мілка, адже влітку її можна перебрести вбрід, тоді як інші люди живуть на берегах безкраїх морів та океанів і можуть подорожувати світом.
Поглянувши на свій дім, він назвав його «звичайною хатиною», де під час вечері всі змушені тулитися одне до одного через тісноту. Чоловік почав мріяти про палаци з окремими покоями, прислугою та каретами. Навіть вишиванки й свитки, які дружина з любов’ю шила вечорами до свят, здалися йому вбогими порівняно із золотим заморським вбранням. Традиційна українська їжа — борщ, вареники, пампушки, голубці та гречана каша — також знецінилися в його очах. Він мріяв про дорогі заморські делікатеси та рибу.
Чоловік тяжко зітхнув, дійшовши висновку, що його життя не вдалося. У своїх думках він прагнув усього того, що вважається ознаками сучасного багатства: дорогої іномарки, комп’ютера, путівок на екзотичні острови чи навіть депутатського мандата.
У цей момент перед чоловіком раптово з’явився могутній чарівник. Він розповів, що довго спостерігав за цією родиною і навіть сповістив на небо, що в країні під назвою Україна живуть по-справжньому щасливі люди. Чарівник був здивований і засмучений тим, що думки чоловіка стали такими темними, а рідна хата й борщ — нелюбами. Бажаючи виправити ситуацію, чарівник наказав чоловікові швидко загадати бажання.
Переляканий і ошелешений чоловік, боячись, що магічна істота зникне, поспіхом вигукнув:
«Море, чарівний берег, багатий палац, слуги, повні скрині золота…»
Не встиг він договорити, як чарівник зник, а навколо все змінилося. Чоловік опинився на березі справжнього моря перед розкішним палацом із золотим дахом. Слуги вже несли йому обід, у якому, звісно, не було ні борщу, ні голубців.
Спочатку розкіш затуманила розум родини. Дружина разом із служницями купувала дорогий заморський одяг, а діти розважалися в ігропарку, забувши про все на світі. Здавалося, мрія здійснилася.
Однак невдовзі радість почала згасати. Сім’я більше не збиралася разом у теплому колі, у палаці зникли пісні, а навколо лунала лише чужа мова. Чоловік часто сидів на терасі й спостерігав за бідними дітьми місцевих рибалок. Вони стрибали з кручі в море, щоб знайти перлину і виміняти її на шматок хліба, але водночас були щиро щасливими й голосно сміялися. Його ж власні діти проводили дні наодинці перед комп’ютерами.
Одного дня чоловік вийшов у розкішний сад палацу. Пташки співали, квіти цвіли, але його серце залишалося байдужим і тужним. Він заплющив очі й виразно згадав свою далеку батьківську хату, вишневий сад та солов’їні співи. У цей момент у його душі на мить озвався щасливий дзвіночок і одразу ж замовк.
Чоловік усвідомив, що на рідній землі такі дзвіночки щастя лунали повсюди, але тепер він не знав, як повернути їх у свій палац, до голосів дітей та погляду дружини. Наостанок невидимий голос прошепотів йому головну істину:
«Ці дзвіночки — це голоси рідної землі. На чужині ніхто їх не пробудить…»
Головна думка притчі “Дзвіночки” – справжнє щастя не вимірюється багатством, палацами чи заморськими благами. Воно криється в любові, родинному теплі та духовному зв’язку з рідною землею й культурою. Чужина, попри всю свою розкіш, ніколи не зможе замінити людині Батьківщину.
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
