Генріх Шліман біографія та цікаві факти

Наука

Генріх Шліман біографія та цікаві факти з життя німецького археолога, який відкрив Трою, викладені в цій статті.

Генріх Шліман коротка біографія

Майбутній археолог народився в Нейбуково 6 січня 1822 року у родині пастора. Систематичної освіти він так і не отримав. З юних років Шліман захлинаючись читав поеми Гомера “Іліада” і “Одіссея”, мріючи одного разу довести, що Троя, прекрасна Олена, Ахілл і Гектор, Одіссей це зовсім не вигадка.

Тоді ще нікому не відомий німецький купець в 1869 році видав книгу, в якій здійснив спробу довести про реальне існування улюблених героїв. Генріх припустив, що легендарна грецька Троя мирно розташувалася в Малій Азії під пагорбом. Книга була сприйнята археологами досить скептично.

Купець з душею археолога в 1870 році почав розкопки і в результаті все ж знайшов знамениту Трою. Якщо бути точніше, то 9 Трой, які зводилися на Гіссарлик з III тис. до н. е. Вся справа в тому, що намагаючись знайти ту «гомерівську» Трою, зруйновану близько 1200 року до н. е. ахейцами, німецький археолог проник в пласт більш древній. Це була та сама велична Троя 1900- 1300 років до н. е.

У вчених руйнування культурних шарів Шліманом викликало гнів. Не звертаючи уваги на протести, він продовжував вести розкопки в різних місцях. Так Генріх досліджував залишки стародавнього Тиринфа, Мікен, Орхомена і палацу Одіссея. Йому належить початок вивчення крито-мікенської цивілізації. Генріх Шліман і його відкриття стали відомі всьому світу.

Помер археолог-самоучка Генріх Шліман у Неаполі 26 грудня 1890 року.

Генріх Шліман цікаві факти

У 9 років Генріх втратив матір. Батько одружився на молодшій на 20 років служниці Фікен Бенке.

У 14 років Шліману довелось залишити школу й піти учнем у крамницю в маленькому містечку Фюрстенберзі, де працював довгі п’ять з половиною років з п’ятої години ранку до одинадцятої вечора.

Сучасники німецького археолога стверджували – Генріх Шліман поліглот і володів 14 мовами. А деякі стверджували, що він знав 22 мови. І все це при тому, що Шліман не був філологом і всі мови вивчив сам.

Володів помістями у Франції, Росії, Єгипті і США. Вкладав гроші в банки Великої Британії і Бразилії. Під час Кримської війни дві третини пороху постачали в Росію фірми, які належали Шліману

У віці 25 років Шліман прийняв російське громадянство і став Андрієм Арістовічем. Також в період тимчасового проживання в США йому дали і американське громадянство. Генріх став найбагатшим представником купецької верхівки в Росії. Авантюрист по натурі став братися за все, що приносило прибуток: продавав хліб в Амстердам, а в Росію ввозив селітру, зайнявся інвестуванням у виробництво паперу, постачав друкарське обладнання в Росію. У новій країні Генріх Шліман став монополістом на ввезення натурального синього барвника. Він диктував ціни зовнішньоторговельному відомству.

Прославився піонерними знахідками в Малій Азії, на місці античної (гомерівської) Трої. Також він першовідкривач мікенської культури.

Його знахідки викликали за життя численні суперечки, оскільки Шліман не відразу став приділяти увагу академічній кар’єрі і репутації в науковому світі, а свідома міфологізація біографії і схильність до самореклами приводила до того, що справжні заслуги Шлімана були оцінені лише після його смерті.

Генріх Шліман особисте життя

Проживаючи в Росії він одружується на 18-річній Катерині Лижиній. Незважаючи на те, що дружина народила йому 3 дітей, перший шлюб Шлімана не був вдалим. До цього часу Генріх мав величезний стан і його бізнес був налагоджений. Але підприємництво втратило для нього будь-який інтерес, і він перетворився з торгової людини в пристрасного археолога. У розумі Шліман намалював для себе ідеальний образ супутниці життя – красиву, молоду, розумну, яка знає давньогрецьку та любить читати Гомера. Перша дружина під цей опис не підходив. І він розлучився з нею.

Познайомившись з Софією Енгастроменос, археолог піддав дівчину іспиту з грецької історії. Результатом стала пропозиція руки і серця. Софія народила Генріху двох дітей, яких назвали давньогрецькими іменами – Андромаха і Агамемнона.

Оцініть статтю
Додати коментар