“Шинель” характеристика “Значної особи”
«Значна особа» – один з головних героїв твору “Шинель”. Це чиновник у генеральському званні. Він дуже цим хизувався. У душі був добрий, порядний і навіть розумний, але боявся втратити свою «значущість.
«А втім, він був душею не зла людина, добра з товаришами, послужлива; але генеральський чин зовсім збив його з пантелику. Діставши генеральський чин, він якось заблудився, збився з пуття і зовсім не знав, як йому бути. Коли йому випадало бути з рівними собі, він був іще людина як слід, людина дуже порядна, з багатьох поглядів навіть не дурна людина; та як тільки траплялось йому бути в товаристві, де були люди хоч на один чин нижчі проти нього, там він був просто хоч викинь: мовчав, і стан його викликав жаль ще й тим, що навіть і сам він почував, що міг би провести час незрівнянно краще. В очах його часом світилося сильне бажання пристати до якоїсь цікавої розмови та гуртка, але його спиняла думка: чи не буде це занадто вже з його боку, чи не буде фамільярно, і чи не зменшить він тим свого значення
Основою системи «значної особи» є суворість. Всі залишки людяності, що ще жевріли в душі цього чиновника, придушуються бажанням у всьому відповідати займаній високій посаді. Тому з нижчими за себе за званням складалася лише з трьох фраз: «Як ви смієте? Чи знаєте, з ким говорите? Чи розумієте ви, хто стоїть перед вами?»
Він намагався збільшити значність багатьма іншими способами, а саме: завів, щоб нижчі чиновники зустрічали його ще на сходах, коли він приходив на посаду; щоб до нього просто з’явитися ніхто не смів, а щоб відбувалось усе порядком найсуворішим: колезький регістратор доповів би губернському секретареві, губернський секретар — титулярному, чи якому випадало іншому, I щоб уже таким способом доходила справа до нього
«Значна особа» втілює в собі негативні ознаки владної верхівки чиновницько-бюрократичного суспільства. Гоголь знеособлює цей персонаж, не даючи йому імені, та прізвища, а наділяючи прізвиськом – «значна особа». Ім’я в цьому світі нічого не варте порівняно з генеральським чином, то навіщо воно йому!
Башмачкін звернувся до генерала, щоб той допоміг повернути вкрадену шинель. Та його прохання роздратувало генерала, слова Башмачкіна про ненадійність канцеляристів викликали гнів «значної особи». Генерал вигнав Башмачкіна й викликав у нещасного тваринний страх перед вищим чиновником.
Після історії з бідним чиновником “значна особа”, генерал пожалкував, що так повівся й перебував у поганому настрої, навіть хотів виправити ситуацію. Але дізнався, що Башмачкін помер. Щоб відволіктися від поганих думок генерал збирався розважитися зі своєю коханкою Кароліною Іванівною.
Саме тому на «значну особу», яка в очах Акакія Акакійовича символізує несправедливий деспотичний режим, і спрямовується посмертна помста Башмачкіна.
«Обернувшись, он заметил человека небольшого роста, в старом поношенном вицмундире, и не без ужаса узнал в нем Акакия Акакиевича. Лицо чиновника было бледно, как снег, и глядело совершенным мертвецом».
Тільки привид, а не сам Акакій Акакійович здатен на помсту генералові за байдужість і образу: «Ага! то ось ти, нарешті! нарешті, я тебе, той, впіймав за комір! твоя шинель мені й потрібна! Не потурбувався про мою, та ще й нагримав, – віддавай же тепер свою!»)
Генерал після пригоди з чиновником-мерцем змінився, «Він навіть не так часто почав говорити підлеглим: «як ви смієте? чи розумієте ви, хто перед вами»; а коли й говорив, то вже не раніш, як вислухавши спершу, про шо мова».
Порівняння Башмачкіна та Генерала
