Хатина дядька Тома аналіз твору — жанр, тема, особливості сюжету та композиції допоможуть скласти літературний паспорт твору.
«Хатина дядька Тома» аналіз твору (паспорт)
Автор – Гаррієт Бічер-Стоу
Рік написання – 1852
Жанр – соціально-побутовий роман
Рід літератури – епос
Тема: зображення жорстокості рабства в США, страждань темношкірих рабів і боротьби за їхню свободу.
Ідея: засудження рабства як нелюдського явища, утвердження християнських чеснот — милосердя, любові до ближнього, духовної стійкості.
Місце подій: США (штати Кентуккі, Огайо, Луїзіана, плантації Півдня, Канада, Франція, Ліберія).
Час подій: 1850-ті роки.
Головні герої – дядько Том, Еліза, Єванджеліна Сент-Клер, Саймон Легрі
Другорядні герої -Артур Шелбі,Емілі Шелбі, Джордж Шелбі, Августін Сент-Клер, Топсі, Міс Офелія, Квімбо та Самбо
Основна тема роману — зло й аморальність рабства. Стоу вплітає в канву твору й інші теми, наприклад материнську відповідальність та перевиховну силу християнства, але вони тільки допомагають у розкритті теми жаху рабства. Іноді вона вкладає осуд руйнівної природи рабства в уста епізодичних персонажів, на кшталт того, коли біла жінка на пароплаві говорить: «Найжахливіше в рабстві те, як на мене, що воно глумиться над почуттями й прив’язаностями людини, наприклад, коли розлучаються сім’ї». Саме цю рису цього «дивного інституту» Стоу виставила на передній план.
Проблематика твору “Хатинка дядька Тома”:
- Рабство та його жорстокі наслідки.
- Розлука з рідними та втрата сім’ї.
- Моральна стійкість і віра в Бога.
- Милосердя, любов, прощення.
- Соціальна несправедливість.
Особливості сюжету твору:
У тексті роману дві сюжетні лінії: доля дядька Тома та випробування Елізи та її чоловіка Джорджа. Їхні долі показують жахливе становище темношкірих у рабовласницькому суспільстві. Проте доля Тома — доля покірного раба, а доля Елізи та Джорджа – це історія про протест проти несправедливості, що вчинили з ними «добрі» господарі. Долі героїв, «виходячи з однієї точки» — з будинку Шелбі, — потім перетинаються і йдуть паралельно.)
Пуританські релігійні переконання Стоу звучать в ще одній темі — дослідженні природи християнства. Стоу намагається показати, що християнська теологія принципово несумісна з рабством. Ця тема звучить найбільш очевидно тоді, коли Том закликає Сент-Клера після смерті доньки «шукати Ісуса». Коли помирає сам Том, Джордж Шелбі промовляє «Ось що значить бути християнином». Осклільки тема християнства настільки важлива для роману, й тому, що Стоу часто прямо від імені автора розмірковує над проблемами віри й релігії, «Хатина дядька Тома» «набуває звучання проповіді».
Стиль
Попри схвалення читачів літературні критики впродовж кількох десятиліть звверхньо дивилися на стиль «Хатини дядька Тома» й інших сентиментальних романів, оскільки ці книги були написані жінками й опиралися на «плаксиві жіночі емоції». Один критик сказав, що якби роман не був про рабство, то «він був би ще одним з низки сентиментальних романів», а інший описав роман «перш за все вторинним шматком халтури». В «Історії літератури США» Джордж Ф. Вічер назвав «Хатину дядька Тома» «літературою в стилі недільних шкіл», «повною масштабної мелодрами, гумору й пафосу».
1985 року Джейн Томпкінс у книзі «Сентиментальний дезайн: Культурна робота американської літератури» глянула на «Хатину дядька Тома» по іншому. Вона похвалила стиль, який багато інших критиків відкидали, зауваживши, що сентиментальні романи показали як жіночі почуття мають силу перетворити світ на краще місце. На її думку популярні домашні романи 19 століття, включно з «Хатиною дадька Тома», відзначаюься складністю, амбіціями й винахідливістю, а «Хатина дядька Тома» критикує американське суспільство набагато гостріше, ніж відомі його критики на кшталт Натаніеля Готорна чи Германа Мелвілла.
Така точка зору залишається спірною. 2001 року юрист Річард Познер охарактеризував «Хатину дядька Тома» як одну з тих канонічних робіт, які випливають на поверхню, коли літературі силоміць нав’язуються політичні критерії
тут ідеї нема