“Хлопчик у смугастій піжамі” скорочено – Джон Бойн

“Хлопчик в смугастій піжамі” скорочено читати книгу можна, щоб згадати сюжет та головні події твору про часи Другої світової війни та концтабори.

“Хлопчик в смугастій піжамі” скорочено (аудіокнига)

 “Хлопчик в смугастій піжамі” скорочено читати

Історія розповідається очима дев’ятирічного німецького хлопчика Бруно, який безтурботно живе у великому п’ятиповерховому будинку в Берліні. У цей час триває Друга світова війна. Бруно мешкає разом із батьками та дванадцятирічною сестрою Гретель.

Одного разу Бруно приходить додому й бачить, що покоївка Марія складає його речі у валізу. Він дізнається, що їх родина змушена переїхати, бо батько отримав нове важливе призначення на службі.

Бруно не зовсім розуміє, ким працює його батько. Він лише знає, що тато — військовий, і що в Фюрера є на нього великі плани. Після вечері з Гітлером батько Бруно отримує посаду коменданта, і сім’я повинна переїхати в місце, яке хлопчик називає Геть-Звідси (насправді це Освенцім). Бруно не хоче їхати: він не хоче покидати свій будинок, школу, друзів Даніеля, Карла й Мартіна. Але мати каже, що вони не можуть залишитися.

Бабуся хлопчика — колишня акторка, напівірландка — була незадоволена тим, що батько Бруно погодився на нову роботу. Та він відповів, що це велика честь для нього й для Батьківщини. Перед від’їздом вони сильно посварилися. Бруно дуже любив бабусю: вона гарно співала і на кожне Різдво чи день народження ставила для онуків невеличку виставу, яку вони розігрували перед матір’ю, батьком та дідусем.

Мама Бруно теж не хотіла переїздити, але все ж збирала речі.

Нове місце Бруно зовсім не сподобалося. Він нудьгує, хоче гратися, але дітей поблизу немає. Новий будинок гірший за попередній — лише три поверхи, а навколо немає інших будівель, магазинів чи крамниць. Сестрі Гретель також новий дім не подобався. Вона пояснює братові, що дім називається Геть-Звідси, бо попередній мешканець погано виконував свою роботу, й хтось сказав: «Геть його звідси!»

Бруно сподівається, що вони пробудуть там лише кілька тижнів, але батько натякає, що це надовго. З вікна Бруно бачить табір, у якому люди ходять у смугастій піжамі.

Через кілька тижнів Бруно вирішує, що йому потрібно знайти якусь розвагу, або він зійде з розуму. Він робить гойдалку з мотузки та шини. Лейтенант Котлер, підлеглий батька, наказує Павлу — єврею, який працює в домі, — дістати шину. Бруно був щасливий і щосили розгойдувася, поки не впав на землю. На щастя, Павло бачить падіння Бруно, несе його в будинок і обробляє рани. Згодом хлопчик дізнається, що Павло колись був лікарем, і не розуміє, чому тепер він чистить овочі на кухні, а не лікує людей. Незабаром після цього мати Бруно повертається додому і дізнається, що сталося. Вона просить Павла, сказати коменданту, що це вона обробила рани Бруно.

Згодом Бруно згадує, що мріє стати дослідником, і вирішує дослідити дивний колючий паркан.

Вздовж паркану Бруно йде понад годину й нарешті зустрічає єврейського хлопчика Шмуеля, який сидів по той бік огорожі. Виявилося, що обидва хлопці народилися в один і той же день, і, як здавалося Бруно, у них багато спільного. Бруно розповідає, що жив в Берліні, а Шмуля, каже що він з Польщі. Шмуль живе у таборі разом з батьком, дідусем і братом, ну а де його мати він не знає, її відвезли в якесь інше місце. Бруно і Шмуль розмовляють і стають дуже хорошими друзями, хоча Бруно все ще не розуміє, що за люди по той бік паркану і чому вони там знаходяться, що вони там роблять.

Коли вдома Бруно запитує батька про табір та його мешканців, той відповідає, що це «не люди». Гретель пояснює, що це євреї, але хлопчик і далі не розуміє, чому їх тримають у таборі.

Батько наймає для дітей учителя — гера Літца. Він змушує Бруно вчити історію та географію, але хлопчика це мало цікавить. Йому подобаються книжки та поезія, але вчитель вважає це марною забавою.

Майже кожен день після уроків, якщо не йде дощ, Бруно йде до Шмуля і приносить йому їжу. Часто він з’їдає практично все по дорозі, так як йти до місця зустрічі досить далеко. Бруно зауважує, що Шмуль стає все більш і більш худим, іноді він бачить навіть синці на його обличчі. Але Шмуль не розповідає подробиці про життя в таборі, і Бруно так і не розуміє що живе поруч з концентраційним табором.

Проходить більше року, як Бруно з сім’єю переїхав до Геть-Звідси. Він звик до нового місця, але про його дружбу з Шмулем ніхто не знає. Бруно вирішив це приховати, тому що не знав, як до цього поставляться батьки. Імена берлінських друзів він уже забув — єдиною радістю залишаються зустрічі біля паркану. Він звичайно сумував, що вони не можуть пограти, а можуть тільки сидіти і розмовляти.

Одного разу Бруно побачив Шмуля на своїй кухні: його привели щоб він вимив кришталеві чарки перед днем ​​народження батька Бруно. Бруно жахнувся, коли подивився на пальці друга, вони були дуже худими. Бруно вирішив пригостити його куркою. Але лейтенант Котлер розлютився, коли зрозумів, що Шмуель щось їв. Він вирішив, що малий єврей вкрав їжу. Шмуль сказав, що його пригостив друг Бруно. Але Бруно, злякавшись, сказав, що він не знає цього хлопчика.

Тиждень після цього Шмуль не приходив на їх зустрічі. А коли з’явився, то був весь в синцях. Бруно попросив вибачення у Шмуля і той пробачив другові. Вони продовжували зустрічалися біля огорожі.

Коли в волоссі Бруно і Гретель виявили яйця вошей, то сестрі обробили голову, а все волосся Бруно зістригли. Бруно був засмучений, тепер він виглядав як Шмуель, тільки був товстіший. Мати нарешті переконує батька повернутися до Берліна, бо це місце небезпечне для дітей. Гретель радіє, а Бруно сумує — він не хоче залишати друга.

У четвер він вирішує попрощатися зі Шмулем, адже в суботу вони мають виїхати в Берлін. Шмуль розповідає, що його батько зник. Бруно обіцяє пробратися в табір в п’ятницю, щоб знайти батька Шмуеля і провести дослідницьку роботу, адже він так і не бачив як живуть люди по ту сторону огорожі.

На наступний день дощить. Але Бруно все ж іде на зустріч до Шмуля, бо це має бути їх остання зустріч. Шмуль приносить Бруно смугасту піжаму. Бруно знімає свої речі і складає біля паркану, а сам одягає смугасту піжаму і пролазить під парканом в табір. Тепер він виглядає точно так же як і всі в’язні. Побачивши виснажених людей і жахливі умови Бруно вирішує, що йому тут не подобається і вирішує негайно повернутися додому. Але Шмуель нагадує, що вони повинні знайти його батька.Друзі ходять табором понад годину, але нічого не знаходять.

Коли Бруно вже хотів було йти до огорожі, то опинився з Шмулем оточений групою в’язнів на «марші». Навколо ув’язнених йшли солдати, Бруно навіть чув постріли. Почався дощ … Бруно було холодно, він переживав, що запізниться на вечерю. Їх завели в тепле приміщення і замкнули там (жоден хлопчик не розуміє що це газова камера), вони тримаються за руки. У газовій камері Бруно просить вибачення у Шмуля за те, що він не знайшов його батька і каже, що він його найкращий друг на все життя. Світло гасне, зчиняється хаос….  кінець їх історії не буде щасливим.

В останньому розділі розповідається, як сім’я займається пошуками Бруно: врешті-решт його мати і Гретель повертаються в Берлін, а батько залишається в Геть-Звідси. Одного дня він знаходить біля паркану одяг сина й усвідомлює, що сталося. З жахом він розуміє, що хлопчик пробрався до табору й загинув разом з іншими в’язнями.

Автор: Гнатюк Юлія