“Хлопчик у смугастій піжамі” скорочено

“Хлопчик в смугастій піжамі” скорочено читати книгу можна, щоб згадати сюжет та головні події твору про часи Другої світової війни та концтабори.

“Хлопчик в смугастій піжамі” скорочено (аудіокнига)

Джон Бойн “Хлопчик в смугастій піжамі” скорочено

Історія показана очима дев’ятирічного німецького хлопчика – Бруно, який безтурботно живе в прекрасному п’ятиповерховому будинку в Берліні. В цей час йде Друга світова війни. Бруно живе зі своїми батьками, 12-річною сестрою Гретель.

Одного разу Бруно приходить додому і виявляє, що покоївка Марія складає його речі у валізу. Вони змушені переїхати, бо у батька нове важливе призначення по службі.

Бруно не особливо розуміє ким працює його батько. Він знає тільки, що батько військовий і у Фюрера на нього великі плани. Саме після вечері з Гітлером батько Бруно отримує посаду коменданта, і сім’я повинна переїхати в Геть-Звідси (в дійсності, Освенцім). Бруно не хоче їхати, він не хоче покидати свій будинок, школу, своїх друзів Даніеля, Карла і Мартіна. Але мати каже, що вони не можуть залишитися.

Бабуся хлопчика – колишня актриса, наполовину ірландка – була незадоволена тим, що батько Бруно погодився на нову роботу, але батько відповів, що це велика честь для нього самого та для Батьківщини. Перед від’їздом вони дуже посварилися. Бруно любив бабусю. Вона гарно співала, тому на кожне Різдво та на кожен день народження вона створювала для онуків невеличку п’єсу, яку вони розігрували перед матір’ю, батьком та дідусем.

Матір Бруно теж не хотіла переїздити, але все ж збирала речі.

Нове місце Бруно не подобається, він нудьгує, хоче грати, але дітей навколо немає. Новий будинок гірше старого – є тільки три поверхи, а навколо немає інших будинків, магазинів, фруктових і овочевих крамниць. Сестрі теж не подобався новий дім, Гретель пояснила братові, що цей дім називається Геть-Звідси (така назва була пов’язана з тим, що попередній мешканець погано виконував свою роботу й хтось сказав – геть його звідси).

Бруно сподівається, що вони пробудуть в новому будинку кілька тижнів, але батько дає зрозуміти, що вони тут надовго. З будинку в Геть-Звідси Бруно бачить табір, в якому люди носять смугасту піжаму.

Через кілька тижнів Бруно вирішує, що йому потрібно знайти якусь розвагу, або він зійде з розуму. Він вирішує спорудити гойдалку за допомогою мотузки і шини. Лейтенант Котлер, підлеглий батька, допомагає йому і наказує Павлу, єврею, дістати шину зі сховища. Павло допомагає йому, і незабаром Бруно щасливо гойдається, поки не падає на землю.

На щастя, Павло бачить падіння Бруно, несе його в будинок і обробляє рани. Павло в їх дім приходить, щоб чистити овочі та прислуговувати за вечерею. Але Бруно дізнається від нього, що насправді він лікар. Бруно не розуміє чому лікар працює на кухні, а не лікує людей. Незабаром після цього мати Бруно повертається додому і дізнається, що сталося. Вона просить Павла, сказати коменданту, що це вона обробила рани Бруно.

Бруно згадує, що хоче стати дослідником і вирішує вивчити дивний дротяний колючий паркан.

Вздовж паркану Бруно йшов понад годину, але нікого не бачив. Пройшовши ще трохи він зустрів свого нового друга – єврейського хлопчика, Шмуля, що сидів по той бік огорожі. Виявилося, що обидва хлопці народилися в один і той же день, і, як здавалося Бруно, у них багато спільного. Бруно розповідає, що жив в Берліні, а Шмуля, каже що він з Польщі. Шмуль живе у таборі разом з батьком, дідусем і братом, ну а де його мати він не знає, її відвезли в якесь інше місце. Бруно і Шмуль розмовляють і стають дуже хорошими друзями, хоча Бруно все ще не розуміє, що за люди по той бік паркану і чому вони там знаходяться, що вони там роблять.

Брауно запитує про це в батька. Але батько каже, що то не люди. Сестра Гретель каже брату, що то євреї. Але Бруно не розуміє, чому вони там і навіщо.

Батько наймає для дітей вчителя гера Літца. Він Бруно не дуже подобається, тому що змушує вчити історію та географію, які Бруно мало цікавлять. Йому подобаються книги і поезія. Але вчитель вважає це марною тратою часу.

Майже кожен день після уроків, якщо не йде дощ, Бруно йде до Шмуля і приносить йому їжу. Часто він з’їдає практично все по дорозі, так як йти до місця зустрічі досить далеко. Бруно зауважує, що Шмуль стає все більш і більш худим, іноді він бачить навіть синці на його обличчі. Але Шмуль не розповідає подробиці про життя в таборі, і Бруно так і не розуміє що живе поруч з концентраційним табором.

Проходить більше року, як Бруно з сім’єю переїхав до Геть-Звідси. Він звик до нового місця, але про його дружбу з Шмулем ніхто не знає. Бруно вирішив це приховати, тому що не знав, як до цього поставляться батьки. Бруно вже навіть забув імена своїх берлінських друзів. Йому приносили радість тільки зустрічі з Шмулем біля огорожі. Він звичайно сумував, що вони не можуть пограти, а можуть тільки сидіти і розмовляти.

Одного разу Бруно побачив Шмуля на своїй кухні, його привели щоб він вимив кришталеві чарки перед днем ​​народження батька Бруно. Бруно жахнувся, коли подивився на пальці друга, вони були дуже худими. Бруно вирішив пригостити його куркою. Але лейтенант Котлер прийшов в лють, коли зрозумів, що Шмуель щось їв. Він вирішив, що малий єврей вкрав їжу. Шмуль сказав, що його пригостив друг Бруно. Але Бруно, злякавшись, сказав, що він не знає цього хлопчика.

Тиждень після цього Шмуль не приходив на їх зустрічі. А коли з’явився, то був весь в синцях. Бруно попросив вибачення у Шмуля і той робачив другові. Вони продовжували регулярно зустрічалися біля огорожі.

Коли в волоссі Бруно і Гретель виявили яйця вошей, то сестрі обробили голову, а все волосся Бруно зістригли. Бруно був засмучений, тепер він виглядав як Шмуель, тільки був товстіший. Мати Бруно зрештою переконує батька повернути їх до Берліна і залишитися в цьому домі без них. Мати розуміє, що це не місце для дітей. Гретель зраділа переїзду в Берлін. А Бруно не міг зрозуміти чи хоче він повертатися? Своїх друзів він забув, а залишати Шамуеля йому не хотілося.

У четвер Бруно вирішив сходити попрощатися зі своїм другом, адже в суботу вони повинні їхати в Берлін. Однак, як з’ясувалося, у Шмуля трапилася біда: його тато зник.

Бруно вирішує пробратися в табір в п’ятницю, щоб знайти батька Шмуеля і провести дослідницьку роботу, адже він так і не бачив як живуть люди по ту сторону огорожі.

На наступний день йде дощ. Але Бруно все одно йде на зустріч до Шмуля, бо це має бути їх остання зустріч. Шмуль приносить Бруно смугасту піжаму. Бруно знімає свої речі і складає біля паркану, а сам одягає смугасту піжаму і пролазить під парканом в табір. Тепер він виглядає точно так же як і всі в’язні. Побачивши табір і змучених людей Бруно вирішує, що йому тут не подобається і вирішує негайно повернутися додому. Але Шмуель нагадує, що вони повинні знайти його батька. Друзі ходили по табору понад годину, але так нічого і не дізналися.

Коли Бруно вже хотів було йти до огорожі, то опинився з Шмулем оточений групою в’язнів на «марші». Навколо ув’язнених йшли солдати, Бруно навіть чув постріли. Почався дощ … Бруно було холодно, він переживав, що запізниться на вечерю. Їх завели в тепле приміщення і замкнули там (жоден хлопчик не розуміє що це газова камера), вони тримаються за руки. У газовій камері Бруно просить вибачення у Шмуля за те, що він не знайшов його батька і каже, що він його кращий друг на все життя. Світло гасне, зчиняється хаос, і ми, на жаль, знаємо, що кінець їх історії не буде щасливим.

В останньому розділі розповідається, як сім’я займається пошуками Бруно: врешті-решт його мати і Гретель повертаються в Берлін, а батько залишається в Геть-Звідси. Одного разу він здогадується, що ж сталося з його сином. Він йде до місця, де Бруно залишив свій одяг і з жахом усвідомлює, куди зник син, коли бачить, що під сіткою можна пробратися на територію табору.

Автор: Гнатюк Юлія