Хто такі феодали?
Феодали — це власники земельного наділу, отриманого у вигляді пожалування за службу.
Феодалізм – це особлива система земельно-правових відносин, що склалася в Західній Європі в період Середньовіччя.
Права феодалів:
- збір податків з населення його феоду;
- суд над жителями;
- оголошення війни іншим феодам і укладення миру з ними;
- забезпечення безпеки вірного феоду.
Ієрархія феодалізму була досить складна. Щоб у ній розібратися, спочатку розглянемо спрощену модель відносин з 3 ланок: на нижчому щаблі стояв селянин, який був у владі господаря – феодала, над яким стояв монарх. Але феодал – це не просто людина, що входить в певний прошарок суспільства, це частина складної системи.
Феодальна драбина складається з нижчестоящих лицарів – васалів, які були на службі у вищестоящих сеньйорів. Кожен сеньйор, у свою чергу, був також чиїмось васалом. Главою держави був король.
Схематичний ланцюг ієрархії може бути представлений в такому вигляді (від нижчого до вищого): селянин – лицар (васал 1) – сеньйор 1 (васал 2) – сеньйор 2 (васал 3) – сеньйор 3 (васал 4) – … – король. Основною особливістю ієрархії був той факт, що великий феодал не мав влади над усіма нижчестоящими васалами. Дотримувалося правило “васал мого васала – не мій васал”.
Феодал – це не рабовласник. Раби належали господареві, не мали власної волі і майна. Селяни, що належали феодалу, володіли майном, власним господарством, яким розпоряджалися самостійно – могли продати, подарувати, обміняти. За свій шматок землі вони платили господареві оброк, а він забезпечував їм безпеку.
Отже, феодал це представник пануючого класу в феодальному суспільстві. Він міг оголосити війну сусідові, укласти з ним перемир’я, організовував військові походи з метою захоплення полонених, за яких міг отримати викуп, грабував чужих селян, інших землевласників, церкви.
