Гюго “Собор Паризької Богоматері” аналіз (паспорт)

Віктор Гюго “Собор Паризької Богоматері” аналіз твору допоможе скласти літературний паспорт та визначити, яка тема, ідея, жанр, сюжет та композиція, проблематика, головні герої. Це роман про те, що любов і ревнощі роблять із людиною. Автор також порушує тему любові до Парижа, його історичних пам’яток.

Гюго “Собор Паризької Богоматері” аналіз твору (паспорт)

Автор – Віктор Гюго

Рік написання – 1831

Жанр – історичний роман

Рід літератури – епос

Літературний напрям: Романтизм.

Час та місце подій: 1480-і роки, Париж (Середньовічна Франція XV ст. за правління короля Людовіка XI). Події відбуваються у самому Соборі, на Соборній та Гревській площах, у «Дворі чудес».

Тема: зображення життя середньовічного Парижа наприкінці XV століття; трагічна доля народної героїні (Есмеральди) в жорстокому тогочасному суспільстві.

Ідея: перемога щирих людських почуттів (любові, милосердя, самопожертви) над жорстокістю, релігійним догматизмом і соціальною несправедливістю. Проголошення цінності людської особистості незалежно від її походження чи зовнішності.

Основний конфлікт. Конфлікт між Добром і Злом (філософський, моральний). Конфлікт короля з феодалами (політичний).

Головні герої

• Есмеральда – красива сирота. Їй 16 років. Танцівниця-циганка. Символ краси, світла та щирого кохання.
• Клод Фролло – 36 років, суворий священик, архідиякон Жозаський. Вчений-аскет, який руйнує власну душу через фанатичну, егоїстичну й руйнівну пристрасть до Есмеральди.
• Квазімодо – глухий горбун, 20-річний сирота, дзвонар Собору Паризької Богоматері. Зовні потворний, але має благородне, здатне на глибокі почуття серце.
• П’єр Гренгуар – бідний поет і філософ, якого Есмеральда рятує від страти, погодившись стати його номінальною дружиною.
• Феб де Шатопер – капітан, офіцер. Егоїстичний, легковажний красень, який бачить в Есмеральді лише тимчасову розвагу.
• Жоаннес Фролло де Молендіно – школяр, молодший брат Клода.
• Клопен Труйльфу – король бродяг та жебраків.
• Флер-де-Ліс – дівчина із знатної родини, наречена Феба.

Проблематика твору

В.Гюго показав, як кохання і краса, собор вплинули на душі Клода Фролло і Кавзімодо. Автор піднімає у творі загальнолюдські проблеми: кохання, смерть, зрада, відданість. А також:

• Протиставлення зовнішньої краси та внутрішньої потворності

• Протиставлення зовнішньої потворності та внутрішньої краси

• Руйнівна сила сліпої пристрасті та релігійного фанатизму

• Доля митця в суспільстві

Сюжет і  композиція.  Роман складається з 11 книг. Перші шість – розгорнута експозиція. Гюго знайомить читача з місцем подій та головними героями. Усі події в експозиції відбуваються протягом трьох днів на початку січня 1482 року. З нагоди дня Богоявлення і свята блазнів на Гревському майдані Квазімодо обирають «королем блазнів»; П’єр Гренгуар  у Палаці правосуддя ставив свою містерію; юна красуня Есмеральда танцює на площі зі своєю кізкою Джалі. Того ж вечора Квазімодо з Кладом намагається викрасти циганку. Викраденню циганки заважає капітан королівських стрільців Феб, який підкорює серце Есмеральди. У Дворі чудес вона бере чоловіки Гренгуара, рятуючи його від шибениці.

Розділ IV «Сльоза за краплю води» книги 5-ої є зав’язкою. Квазімодо затримали жандарми і засудили до покарання біля ганебного стовпа за те, що він намагався викрасти циганку. Його побили, всі сміялися з горбуна, а Есмеральда принесла йому попити,

Книги VII – X широко представляють розвиток дії. Автор показує як вплине доброта, проявлена Есмеральдою до дзвонаря Квазімодо, на його долю. Есмеральда кохає ротмістра Феба, але капітан мріє одружитися з шляхетною Фльорделіс. Танцівницю ненавидить Гудула зі «щурячої нори» (в неї вкрали цигани дитину) і архідиякон Клод Фролло, який закохався в Есмеральду, але це почуття руйнувало його душу, він перетворювався на демона. Саме він шукав привід звести Есмеральду на шибеницю за чаклунство. А пізніше її звинуватили у вбивстві Феба де Шатопера з вини Клода Фролло. Есмеральда, не витримавши тортур, зізнається у вбивстві капітана, її мають повісити.  Проте Квазімодо врятував Есмеральду від шибениці, сховав у Соборі. Народ штурмує Собор, щоб врятувати дівчину. Король з «лиса перетворився на гієну». Він злякався цього нападу. Архідиякон хитрістю вивів Есмеральду з Собору і знову поставив її перед вибором: він або смерть. Дівчина вибрала смерть.

XI книга –  заключна частина роману, це і кульмінація, і розв’язка подій. Випадково Есмеральда опиняється під охороною самітниці Гудули. Та визнає в циганці свою втрачену дочку, але врятувати від смерті не змогла. Борючись за життя дитини, вона гине. Адже Есмеральда сама себе виказала, позвавши Феба на допомогу. Дівчину стратили. А Квазімодо, зрозумівши, що зробив Фролло, скидає його з собору. Квазімодо після цього зникає. Ротмістр Феб де Шатопер невдовзі одружився. А Гренгуар досягає успіху в драматургії.

Через багато років у гроті серед трупів інших повішених знайшли 2 скелети: жіночий і потворний чоловічий, що обіймав перший. Коли їх спробували роз’єднати, чоловічий розсипався на порох.

Елементи сюжету:

• Експозиція: Свято блазнів у Парижі. Розповідь про поета Гренгуара, красуню Есмеральду та Квазімодо, якого обирають «папою блазнів».

• Зав’язка: Невдала спроба Квазімодо (за наказом Клода Фролло) викрасти Есмеральду. Дівчину рятує капітан Феб, у якого вона палко закохується. Квазімодо карають біля ганебного стовпа, і лише Есмеральда проявляє до нього милосердя, давши напитися води.

• Розвиток дії: Фролло ревнує Есмеральду до Феба. Під час таємного побачення закоханих архідиякон ранить капітана ножем, але у злочині звинувачують Есмеральду. Під тортурами дівчина зізнається у чаклунстві, її засуджують до страти. Квазімодо викрадає її прямо з ешафоту та ховає в соборі (право притулку).

• Кульмінація: Штурм собору паризькими знедоленими («двором чудес»), які намагаються врятувати Есмеральду (але Квазімодо захищає собор, думаючи, що вони хочуть її вбити). Фролло ставить дівчині ультиматум: або вона належить йому, або помре. Вона обирає смерть.

• Розв’язка: Есмеральду страчують. Клод Фролло спостерігає за цим з вежі собору і сміється; розлючений Квазімодо скидає свого колишнього покровителя з висоти.

Образи та символи

• Сам Собор Богоматері, що є християнством символом моделі світу, у творі стає ареною земних пристрастей, незримим свідком ключових подій. Тобто, Собор Паризької Богоматері єднає всіх героїв і всі події.
• Представники народу – Квазімодо, Есмеральда, Пєр Гренгуар, Пакетта Шантфлері, Клопен Труйльфу разом з усім «Двором чудес».
• Продажне духовенство – кардинал Бурбонський, прокурор Феб де Шатопер. Король Людовік XI.

Новаторство. 1. В.Гюго зближує жанр історичного роману з романтичною поемою та драмою. 2. Основний герой роману – жінка. 3. Демократизм образу Есмеральди, квазімодо, які діють нарівні з аристократичним прошарком системи образів роману.

У романі наявні зв’язки реалізму (образи короля, Коппеноля) й романтизму (Клод Фролло). Образи гротескно загострені, змальовані в різких контрастах і виростають у своєрідні романтичні символи.

«Собор Паризької Богоматері» аудіокнига (переказ)