Ксенія Ковальська “Канікули прибульців із Салатти” читати скорочено варто, щоб згадати сюжет фантастичної повісті про появу прибульців на Землі.
“Канікули прибульців із Салатти” скорочено
Розділ I. Про те, як сімейна рада на одній далекій-далекій планеті ухвалила важливе рішення
На далекій планеті Салатта жили троє братів — Го, Гоо і Гооо. У них почалися канікули, і мама задумалась про те, що їх діти ще ніде не відпочивали. Тато згадав, як у молодості подорожував до іншої планети без дорослих, і вирішив, що сини теж мають відправитися в подорож. Мама хвилювалася, бо тепер Всесвіт був більш небезпечніший, ніж за часів їх молодості.
Тато запропонував дітям полетіти на старому зорельоті, який дістався йому від дідуся. Діти були засмучені — їм не хотілося летіти на старому, пошарпаному, хоч і невидимому, човнику. Вони вигадували різні причини, щоб залишитися вдома: хтось хотів “підгострити знання”, інший — “піти на змагання”, а найменший Гооо ледве не заплакав. Та тато не дав їм відмовитися — сказав, що й сам колись не хотів, але полетів. Довелося згодитися. Мама нервувала, а тато жартома запропонував їй дати щигля, щоб перестала співати дитячу пісеньку про політ на зорельоті.
Розділ II. Про звичайний день у житті дідуся Карпа та кізочок на ймення Каша і Ляля, які поки що не знають про існування інопланетян
У той час на Землі дідусь Карпо гнав своїх кізочок, Лялю й Кашу, на пасовище біля озера. А сам хотів почитати книжку в затінку.
Ляля була біленька, з зеленими очима й мідним дзвіночком на шиї, а Каша — більша, чорна з рудими боками й сталевим дзвіночком. Її ім’я дідусь вигадав, коли їв гарбузову кашу після покупки нової кози. Ляля й Каша були розумні — навчилися читати літери, тож могли розбирати написи й оголошення. Особливо їх цікавив новий бігборд біля села з написом “Охороняй природу”. Кізочки щодня перевіряли, чи бігборд не вицвів і чи зображена на ньому веселка не змилася.
Одного разу біля бігборда зупинилися люди, розклали скатертину й почали їсти. Кози розсердилися, бо люди часто залишали після себе сміття й хотіли провчити їх, але дідусь покликав їх словами: “Го-го, коза, го-го, сіра!”. Ці слова він памʼятав з молодості, коли ще ходив колядувати. Дідусь Карпо колись стрибав із жердиною, грав на гітарі та любив шоколадне морозиво. І хоч тепер був літнім, зберіг любов до морозива й молодіжного одягу.
Розділ III. Про те, що можна побачити, подорожуючи Всесвітом на старому міжпланетному човнику
Керувати старим міжпланетним човником було досить просто: достатньо було стежити за екраном і приладами. Брати Го, Гоо і Гооо мандрували Всесвітом, роздивлялись планети, але сідати на них їм було заборонено. Найбільше їх зацікавила планета з п’ятьма материками — Земля. За старою дідусевою мапою вони побачили, що тут поменшало лісів, зате побільшало доріг і міст.
Корабель пролетів над Гарміш-Паркен-Кірхеном, Кіншасою, Йоганнесбургом, Жмеринкою та Івано-Франківськом, але найбільше братів вразили тихі зелені поля. Вони зависли над мальовничою галявиною, де під кущем бузини сидів дідусь Карпо з двома козами. Дідусь читав їм книжку, а вони уважно слухали.
Інопланетяни довго спостерігали за ними і побачили, що коли дідусь заснув, кози подалися в бік бігборда, на який давно хотіли видертися. Коли дідусь прокинувся, він покликав їх знайомими словами: “Го-го, коза, гоо-гоо, сіра! Гооо-гооо!”. Інопланетяни на борту корабля були шоковані і не розуміли чому земний дідусь кликав їх на імена.
Розділ IV. Про те, як троє братів-інопланетян порушили дане батькам слово
Брати-прибульці не могли зрозуміти, як дідусь знати про їхнє існування. Гооо нагадав, що вони пообіцяли батькам ніде не приземлятися. Та спокуса була надто велика: посадити корабель на невідомій планеті — мрія кожного мандрівника. Го, як найстарший, пропонував порадитися з батьками, але інші знали, що ті одразу накажуть повертатися.
Зацікавленість братів перемогла і їх човник почав спускатися до місця, де ріс бузиновий кущ.
Розділ V. Про те, як зустрілися дві цивілізації
Каша та Ляля стояли біля бігборда й мріяли піднятися вище, але дідусь кликав їх назад. Раптом вони помітили трьох маленьких зелених істот — інопланетян з планети Салатта. Вони були невисокі, з зеленою шкірою, великими загостреними головами та сумними очима, без вух, з маленькими носиками, без губ, але з руками і ногами. Вдягнені в щільні комбінезони, вони були трохи вищі за Кашу й Лялю, але нижчі за дідуся.
Дідусь не злякався прибульців, а кози хотіли напасти на них, вважаючи їх загрозою для природи. Дідусь стримав їх, бо подумав, що інопланетяни можуть потребувати допомоги. Чоловік простяг руку для привітання найменшому прибульцю, Гооо, який розгубився через велику кількість інформації від тлумача-перетлумача, він не міг швидко знайти інформацію про те, як вітаються на Землі. Гоо, вирішив поцілувати руку дідуся, бо дізнався з тлумача-перетлумача, що жінкам на цій планеті при вітання цілують руку. Це здивувало дідуся і розвеселило кіз.
Розділ VI. Про те, як непорозуміння було з’ясовано
Дідусь, кози та прибульці сіли під кущем бузини і почали розмову. Виявилося, що інопланетяни сприйняли крики дідуся до кіз («Го-го, коза, гоо-гоо, сіра!») як свої власні імена. Каша назвала їхні «імена» найбезглуздішими, а Ляля пояснила, що так дідусь кличе їх до себе. Коли прибульці зрозуміли, що їх ніхто не кликав, вони піднялися і зібралися йти. Дідусь розхвилювався, він не хотів, щоб інопланетяни покидали їх. Інопланетяни здивувалися такій поведінці, вони не розуміли, чому нові знайомі не хочуть з ними так швидко прощатися.
Розділ VII. Про те, чи вдалося Лялі, Каші, дідусеві Карпу та міжпланетним мандрівникам підкорити бігборд
Дідусь Карпо, його кози та троє прибульців вирушили до бігборда про збереження природи. Прибульцям подобалося на Землі, вонип не хотіли повертатися на свою планету Салатту, бо там уже давно не було ні рослин, ні тварин. Першими на бігборд вилізли брати-прибульці й привітно махали людям унизу. Потім вони підняли дідуся, а за ним — Лялю й Кашу. Звідти всі роздивлялися навколишній світ.
Люди, побачивши їх, почали збиратися біля бігборда та фотографувати їх. Дідусь почав хвилюватися й сказав, що це зйомки фільму про інопланетян. Але люди все одно не розходилися, бо хотіли потрапити в «масовку». Карпо боявся, що його на бігборді побачить жінка й сусіди.
Розділ VIII. Про те, що підкорення бігбордів не залишає глядачів байдужими
Дідусь, кози та прибульці були змушені сидіти нагорі, і не могли спуститися через натовп внизу. Тоді Го натиснув браслет, і човник прибульців підлетів просто до них. Вони швидко сховалися всередині. Люди внизу були шоковані через їх раптове зникнення.
За мить човник приземлився біля бузини, і всі вийшли відпочити в затінку. Го доторкнувся до гілочки бузини, дізнався з тлумача-перетлумача її назву і почув вислів: «У городі бузина, а в Києві дядько». Дідусь пояснив, що це просто прислів’я, яке не має буквального змісту.
Розділ IX. У якому бузина все пояснює
І тут сталося диво — кущ бузини заговорив! Він поскаржився, що йому набридло, що всі постійно кажуть це прислів’я, ніби воно стосується саме його. Кущ розповів, що колись ріс на городі баби Марини, а її онук Федя пересадив його біля озера за проханням баби. Згодом хлопчик виріс і переїхав до Києва. Дідусь пригадав Федю, але не знав, де той жив. Всі побігли до човника, щоб вирушити на пошуки Федора, а бузина не встигла сказати, що знає, де живе той самий дядько з Києва.
Розділ X. Про те, як дідусь Карпо намагався дізнатись адресу київського дядька бузини
Дідусь Карпо разом із козами та міжпланетними мандрівниками прилетів до баби Марини, щоб дізнатися адресу її київського внука Феді. Баба Марина саме перебирала гречку, щоб зварити кашу. Вона привіталася з дідусем, а прибульців прийняла за школярів у дивних костюмах. Баба Марина розповіла, що її онук живе в Києві, має дружину, кота й папугу. Але коли Карпо попросив назвати адресу, баба вдала, що погано чує. Старенька подумала, що дивна компанія хоче пожити у Федора, тому й схитрувала. Скільки б дід не кричав, вона нічого не розповіла йому. Розчарований дідусь пішов геть.
Розділ XI. У якому Кущ розповідає про капосну поштарку
Мандрівники повернулися до куща бузини. Кущ розповів їм, що знає адресу, бо поштарка часто відпочиває поруч і читає листи. Коли лист неважливий — вона його рве. Каша обурилася й захотіла провчити поштарку. Кущ пригадав, що одного разу чув листа від Федора, де той писав, що живе добре, має високу зарплату і планує з дружиною їхати до Єгипту. Кущ запам’ятав адресу і повідомив, що він живе на вулиці Прирічній. Дідусь і кози кілька разів повторили адресу, щоб не забути, а прибульці мали ідеальну памʼять, тому запамʼятали адресу, як тільки почули.
Розділ XII. Про те, що можна вирішити, посідавши на травичці довкола куща бузини
Усі почали радитися, що робити далі. Вирішили, що найкраще — відправити дідуся Карпа до Києва, щоб він особисто розібрався, яке відношення має дядько до бузини. Дідусь погодився, але сказав, що спершу мусить попередити жінку, що їде на два дні. Він також вирішив узяти із собою сам кущ — посадити його в діжку, щоб показати Федору. Та бузина не була впевнена, чи справді хоче цієї зустрічі.
Розділ XIII. Про те, як жіноча недовірливість змінює плани
Коли дідусь Карпо повернувся додому, бабуся Катря готувала вечерю. Побачивши чоловіка, вона зраділа й вирішила, що він уже й кіз загнав у хлів. Дідусь збрехав, що ті давно сплять, бо хотів спочатку поїсти. Після вечері Карпо сказав, що на два дні йде нібито на риболовлю і бере з собою козу. Коли ж згадав про прибульців у лузі, бабуся вирішила, що він все вигадує, щоб утекти.
Коли дідусь попросив діжку, бабуся сказала, що сама її викотить, а чоловік хай зачекає. Насправді вона вирішила перевірити його слова. Побігши до озера, Катря побачила, що кіз удома нема, і швидко пригнала їх додому. Каша й Ляля йшли неохоче, адже чекали на дідуся, а натомість прийшла сердита хазяйка.
Човник прибульців непомітно летів за козами і приземлився просто на подвір’ї. Коли дідусь збирався уже йти, баба попросила перед польотом дістати мішки з горища, а сама замкнула його там і побігла радитися з бабою Мариною.
Інопланетяни тим часом визволили Лялю з Кашею, а потім почули, як дідусь гукає з горища, що його замкнули й план польоту під загрозою. Він наказав Каші взяти діжку й летіти замість нього.
Коза зраділа — нарешті здійсниться її мрія політати! Вона взяла діжку, прибульці обережно викопали кущ бузини, посадили його туди й полили водою. Потім усі зібралися в човнику, Каша зачинила люк, Гооо сів за кермо — і вони вирушила до Києва.
Розділ XIV. Про те, як сумно залишитися вдома, коли твої друзі вирушили в подорож до Києва на міжпланетному човнику
Бабуся Катря повернулася від подруги, яка розповіла, що дід Карпо приходив до неї з дітьми у зелених костюмах — нібито спортсменами, і запитував адресу онука. Коли бабуся повернулася додому, то Карпо розповів їй, що їх коза Каша полетіла до Федора. Вночі дідусеві наснилося, як коза вчиться керувати човником і випадково приземляє його не на Прирічній, а прямо в зоопарку, де були Федір із родиною.
Розділ XV. У якому Каша, троє прибульців та Кущ знайомляться з нічною столицею
Прибульці з Кашею та чарівним Кущем прилетіли до Києва й вирішили приземлитися біля затоки Дніпра. Уночі вони вийшли на пляж і побачили піщані скульптури. Каша випадково зруйнувала хвіст русалки, але Гоо його відновив і зробив кам’яним за допомогою якогось ліхтарика. Тоді друзі виліпили з піску дідуся Карпа та козу Лялю — точні копії справжніх. Гоо теж зробив і їх кам’яними. Вранці вони побачили оголошення про конкурс піщаних скульптур, не здогадуючись, що за ними вночі стежив якийсь чоловік із кущів.
Розділ XVI. Про те, як дідусь Карпо, бабуся Катря та Ляля отримали звістку від друзів
Вранці дід Карпо з бабусею побачили по телевізору виставку піщаних скульптур у Києві. Серед них була їхня точна копія — “Мрійники”, яка здобула перше місце. Авторів ніхто не бачив, та один чоловік розповідав журналістам про зелених прибульців, говорячий кущ і чарівну козу. Ведучий сприйняв слова чоловіка за жарт.
Розділ XVII. У якому бузина зустрічається з київським дядьком
Прибульці із Кашею та Кущем спостерігали за нагородженням із неба, а потім вирушили до будинку дядька Федора. Його квартира була на дев’ятому поверсі, тож вони посадили човник на дах і спустилися на його відкритий балкон.
Коли Каша постукала у вікно, спантеличений дядько Федір у окулярах визирнув і побачив козу, трьох хлопців і діжку з гілляками. Він подумав, що дружина влаштувала йому сюрприз на день народження, і запросив гостей до хати. Але коли коза заговорила людським голосом, дядько не повірив своїм очам. Каша сказала, що вона з Полісся, з його рідного села, й поцікавилася, що буде, коли київський дядько зустрінеться з бузиною, яку сам колись посадив.
Дядько вирішив, що у нього галюцинації від утоми, і, щоб перевірити їх реальність, торкнувся гостей. Навіть після цього вони не зникли. Каша попросила капусти, і Федір пригостив її брюссельською, яку вона з цікавістю з’їла. Коли ж дядько пішов по моркву, з’явилася його сувора дружина Маргарита. Побачивши козу, зелених “дітей” і діжку з Кущем, вона закричала: “Ге-е-еть!” — так, що Каша одразу вискочила на балкон, а прибульці, прихопивши Кущ, швидко полетіли геть.
Розділ XVIII. Про несподівані пригоди, які можуть статися, поки чекаєш на повернення друзів
Тим часом у селі дідусь Карпо і коза Ляля нудьгували. Ляля пішла перекусити капустою, а потім навідалась до дідуся на озеро. Там вона побачила жінку, яка збиралася купатися, і поцупила її солом’яного капелюха. Капелюх смачно пах, тому кізка трохи його надгризла. Коли принесла його діду, той звелів повернути річ, але жінка вже бігла за ними, тож дідусь із козою мусили тікати.
Згодом дідусь загадав козі логічну задачу про дядечка, який мав перевезти вовка, козу та капусту через річку по двоє в човні, і щоб ніхто нікого не зʼїв. Але кізка не знайшла правильного рішення й вирішила, що потрібно вовка штовхнути у воду, а козі з’їсти капусту — і всім буде добре.
Розділ XIX. Про те, як дехто з наших мандрівників на шляху до Брюсселя ще й на дельтаплані покатався
Тим часом Каша з прибульцями поверталася додому. Вони вже бачили рідне село й раділи, що побували в Києві. Кущ був радий, що побачив дядька, який колись урятував його, але все ж їх зустріч виявилася не такою, як очікувалось.
Раптом Каша згадала, що вони не мають подарунків. Го запропонував злітати до Брюсселя — столиці Бельгії, де багато капусти. Дорогою вони побачили чоловіка на дельтаплані. Каша теж захотіла політати. Щоб це вдалося прибульці обгорнули її невидимою сіткою, зробили отвори для ніг і голови, прив’язали до крила дельтаплана, а Гоо привʼязали до іншого крила — для рівноваги.
Пілот дельтаплана спершу занімів від подиву, але потім заговорив з інопланетянином німецькою. Каша нічого не розуміла, проте радісно забекала “пісню польоту”, яку почув лише її зелений друг.
Розділ XX. Про гарне місто Брюссель та реформу в готелі
Увечері дідусь Карпо ввімкнув телевізор, і почув у новинах сюжет про німецького дельтапланериста Отто, до якого нібито причепилися коза і зелений прибулець. Дідусь і бабуся дивилися, не вірячи очам, а Ляля радісно стрибала, впізнавши друзів.
Тим часом човник прибульців із Кашею підлітав до Брюсселя. Вони шукали, де взяти подарунки, але без грошей це було складно.
Друзі приземлилися на балкон великого будинку, що виявився готелем. Господар готелю Армандо, побачивши козу та зелених “акторів”, вирішив, що це його працівники підготували розважальне шоу. Він навіть похвалив директора Мішеля за “чудову ідею” і захотів використати їх для реклами готелю.
Розділ XXI. Про те, як прибульці та Каша опанували нові професії
Директор Мішель поставив прибульців працювати: Го зустрічав гостей біля входу, Гоо працював у ресторані, а Гооо з Кашею показували фокуси. Відвідувачі були в захваті, а готель став дуже популярним. Кущ тим часом спокійно відпочивав у номері, про нього дбала покоївка. Марта, працівниця готелю, єдина повірила, що гості — справжні прибульці, й розповіла їм, як замовити мішок брюссельської капусти.
Наприкінці дня друзі подякували господарю, взяли трохи їжі для дороги, а ще попросили дзвіночок на згадку. Готель після цього став настільки популярним, що Армандо наказав переіменувати його на “Зелений незнайомець” і замовити форму зеленого кольору для працівників.
Розділ XXII. Прощавай, Брюсселе!
Невдовзі готель перетворився на справжню сенсацію. Усі працівники мали бути загримованими під прибульців. Першою перевтілили Марту — вона стала зеленою красунею з рудим волоссям. Хазяїн готелю закохався в запропонував їй вийти заміж за нього. Готель знову перейменували – “У рудої інопланетянки”.
Невдовзі Марта повідомила прибульцям, що капусту уже доставили. Го заплатив за неї заробленими чайовими, і друзі зібралися додому. Каша забрала стару вивіску готелю з гербом і тюльпанами — хотіла подарувати її дідусеві. На прощання Марта подарувала Каші свій фартушок — коза вирішила, що він пасуватиме бабусі Катрі.
Після цього човник з прибульцями, Кашею та Кущем піднявся в небо і полетів до дідуся.
Розділ XXIV. Про те, як усе закінчилося
Вранці дідусь Карпо з Лялею побачили в небі дивну дошку, яка спускалася все нижче. Це виявився човник із Го, Гоо, Гооо, Кущем та Кашею. Усі зраділи зустрічі.
Каша відразу розповіла про їхні пригоди в Брюсселі та дістала подарунки. Вона подарувала дідусеві вивіску готелю, дзвіночок, бабусі — фартушок, а Лялі — брюсельську капусту. Бабуся у відповідь винесла три маленькі светрики — білий, рябенький і смугастий — і подарувала їх прибульцям на пам’ять. Ті чемно подякували, дуже зворушені людською турботою.
Потім усі вирушили до озера, щоб висадити Куща на його місце. Його полили, а дідусь подарував інопланетянам маргаритку на згадку про Землю. Прибульці попрощалися й вирушили додому.
Розділ XXIV. Про те, як усе закінчилося
Дорогою на Салатту, брати вирішили почитати щоденники подорожей їхніх родичів. Брати дізнались, що і дідусь, і батьки теж колись порушували правила й літали на інші планети. Вони були захоплені пережитим і вирішили, що цим човником ще і їх майбутні діті колись літатимуть.
Тим часом до села приїхали дядько Федір і тітка Маргарита. Вони повернули квитки до Єгипту і вирішивши провести відпустку в селі. Ляля запитала Кашу, чи тепер вона розуміє прислів’я: “У городі бузина, а в Києві дядько”. Каша відповіла, що мабуть, воно означає, що де б ти не був — у місті чи в селі — треба час від часу піднімати очі до неба, бо побачити щось дивовижне.
Ввечері дідусь побачив по телевізору сюжет про весілля власника готелів і впізнав вивіску, що тепер висіла над його хлівом. Кози теж були щасливі, Каша розповіла Лялі, що бабуся посадила в городі таку ж капусту, як у Брюсселі.
Так завершилася їхня історія. А загадку дідуся про вовка, козу і капусту він пояснив сам: потрібно зробити сім рейсів човном, щоб усі лишилися цілими. Спочатку перевезти козу, потім капусту, повернути козу назад, перевезти вовка — і зрештою знову повернутися по козу. І тоді ніхто нікого не з’їсть.
© Гнатюк Юлія
21.10.2025
Копіювання контенту без дозволу та зазначення автора — заборонені.
