Казка “Панна Ганна” аналіз (характеристика, скорочено)

“Панна Ганна” аналіз твору допоможе визначити, яка головна думка, хто головні герої твору та чого нас навчає ця казка.

“Панна Ганна” аналіз казки

Автор – народ

Рід літератури – епос

Жанр – народна казка (соціально-побутова)

Тема –  перемога добра над злом.

Головна думка  – за працьовитість та щирість кожен отримає винагороду.

“Панна Ганна” головні герої

• Дочка діда – гарна, добра, працьовита та слухняна.
• Дочка мачухи – ледача та нечесна.
• Мачуха – зла та жорстока, заздрісна.
• Батько – безвольний чоловік.
• Князенко – молодой вродливий парубок.

Чого навчає казка “Панна Ганна”? Цей твір вчить дітей працювати, бути добрими та терплячими, скромними, вірити у краще, не впадати у відчай.

План до казки “Золотий черевичок”

1. Вродлива дочка

2. Смерть матері

3. Подароване зернятко

4. Мачуха

5. Важке життя

6. Верба та панни.

7. Допомога верби.

8. Мачуха у церкві.

9. Зустріч з князенком у церкві.

10. План закоханого Князенка.

11.  Смола на підлозі

12. Пошуки незнайомки.

13. Примірка черевичка

14. Весілля.

Казка “Панна Ганна” скорочено

Жили собі чоловік і жінка, і мали вони гарну доньку. Коли мати помирала, дала дівчинці зернятко й сказала, що якщо буде важко — хай посадить його, і виросте верба, яка допоможе. Після смерті дружини чоловік одружився вдруге. Мачуха не злюбила пасербицю: давала їй найтяжчу роботу, а свою ледачу дочку шкодувала.

Одного разу мачуха наказала сироті пасти бичка й одночасно з мички напрясти, натіпати, напрясти й полотно зробити, пригрозивши не пускати додому, якщо не впорається. Дівчина заплакала, згадала слова матері, посадила зернятко — і виросла чарівна верба. З неї вийшли панни, які допомогли виконати всю роботу. Дівчина принесла додому білосніжне полотно, і мачуха з заздрості ледь не з’їла себе.

Наступного дня послала свою дочку пасти бичка, але та нічого не робила, лише удавала, що хвора. У неділю мачуха з дочкою пішли до церкви, а пасербиці наказали до їх повернення все прибрати, наварити обід і пошити сорочку. Дівчина зробила все, а тоді побігла до верби, де панни дали їй гарне вбрання й карету. У церкві всі дивувалися її красі, а князенко закохався в неї з першого погляду.

Після служби дівчина швидко поїхала до верби, переодяглася й встигла додому до приходу мачухи. Коли наступної неділі вона знову пішла до церкви в чарівному вбранні, князенко вже чекав на неї. Та щоб дізнатися, хто вона, він наказав вилити на підлогу смолу. Коли дівчина поспішала втекти, один черевичок прилип до смоли. Вона залишила його й побігла додому.

Князенко почав шукати свою наречену: велів міряти черевичок усім дівчатам у країні. Дійшли слуги й до мачухиної хати. Її дочка намагалася взути черевичок — марно. Пасербицю мачуха намагалася прогнати, але коли дівчина приміряла взуття — воно якраз підійшло.

Дівчину запросили до палацу. Вона побігла до верби, панни її прибрали, і вона засяяла красою. Одягнувши другий черевичок, поїхала до князенка. Відбулося пишне весілля. А чарівна верба з криничкою зникли й виросли в князенковому саду — як пам’ять про добру матір і чисте серце її доньки.