Аналіз “В день мого тридцятишестиліття” (паспорт твору)
Автор: Джордж Гордон Байрон
Рік написання: 22 січня 1824 року
Літературний рід: лірика
Жанр: громадянська лірика
Напрям: романтизм
Тема: роздуми ліричного героя над прожитим життям, відмова від особистих почуттів заради боротьби за свободу Греції.
Ідея: справжнє призначення людини полягає у служінні батьківщині та боротьбі за свободу; особисті переживання мають поступитися високому громадянському обов’язку.
Основна думка: навіть наприкінці життя людина повинна знайти в собі сили присвятити себе благородній справі й боротися за волю свого народу.
Ліричний герой: сам поет, який підсумовує своє життя і готується взяти участь у визвольній боротьбі греків проти османського панування.
Провідний мотив: швидкоплинність життя; згасання кохання й молодості; героїчна боротьба за свободу; патріотизм.
Настрій твору: спочатку сумний і тривожний, згодом піднесений, мужній та героїчний.
Художні засоби:
- епітети: «згубної пожар», «ниці пристрасті», «гордий край»; «ганебні думки».
- метафори: «пожовкли днів моїх листки», «засох любові цвіт і плід», «Еллади лине зов»; «жирущий пломінь в груди б’є»
- порівняння: «немов вулкан той із жерла»;«вільніший я, ніж Спарти син».
- риторичні оклики та звертання: «Повстань!», «Душе моя!», «На бій рушай!», «В борні сконай!».
Художні символи
Лавровий вінок — символ вічної військової та поетичної слави, безсмертя духу.
Поле битви / зброї дзвін — символ боротьби за свободу.
Вулкан (пломінь) — символ нестримних, сильних почуттів, які спалюють поета зсередини.
Ланцюги — символ душевних страждань, залежності від минулих пристрастей та помилок.
Цей вірш став поетичним заповітом Байрона. Він був написаний незадовго до смерті поета під час його участі в національно-визвольній боротьбі греків за незалежність.
Джордж Гордон Байрон “В день мого тридцятишестиліття”
Вгамуйся, серце. Вибив час.
Нікого нам не зворушить.
Нехай любов обходить нас,
Та нам — любить.
Пожовкли днів моїх листки,
Засох любові цвіт і плід.
Повзуть скорбота й хробаки
За мною вслід.
Немов вулкан той із жерла,
Жирущий пломінь в груди б’є,—
Та не світильник, то пала
Життя моє.
Минули дні тривог, надій,
Любові, ревнощів, жаги.
З кохання весь набуток мій —
То ланцюги.
Та геть ганебні ці думки!
Душе моя, гори лиш там,
Де Слава лаврові вінки
Сплітає нам.
О поле битви, зброї дзвін,
Що славить Грецію мою!
Вільніший я, ніж Спарти син,
Що ліг в бою!
Повстань! Еллади лине зов.
Зміцни свій дух! Не забувай,
Чия у тебе в жилах кров.
На бій рушай!
Притлум чуттів невчасних жар
І ниці пристрасті круши!
Хай вроди згубної пожар
Не йме душі!
Як шкода молодих років,
На жертву волі їх оддай!
До битви стати час наспів.
В борні сконай!
За волю в гордім цім краю
Борися всупір долі злій.
Знайди в бою і смерть свою,
І супокій!
22 січня 1824
Матеріал підготовлено у навчально-інформаційних цілях. Текст вірша Байрона наведено виключно для аналізу, відповідно до ст. 22 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
