Характеристика Мартина Борулі

Характеристика Мартина Борулі з однойменного твору І. Карпенка-Карого допоможе підготуватися до уроку. Цитати до образу Мартина Борулі допоможуть розкрити цього героя.

Характеристика Мартина Борулі

Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик, головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенко-Карого. Вперше ми знайомимося з ним на початку твору, коли він спілкується з повіреним Трандалєвим. Він не має власної землі, а його сім’я майже ідеальна.

Чоловік має заповітну мрію: він мріє стати дворянином він каже: “Чина, дворянство треба любить, а другої любові нема на світі“.

Однією з причин цих бажань є особиста образа на багатія Красовського, який назвав Мартина “бидлом”, а його сина “телям”.

Родичі Борулі ставляться негативно до його мрії. Дочка Марися каже: “Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе. Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном“.

Нема нічого поганого в тому, що Боруля захищає свою гідність.Не це його особі критикує автор, а насамперед фанатичну віру в те, що лише дворянство здатне зробити людину щасливою. У деяких епізодах чоловік показує себе як наївну дитину.

Щастя для головного героя заключається в хибному уявленні про дворянство: “Тоді заживу настоящим дворянином: собак розведу, буду на охоту їздить, у карти грать“. Але також шляхтич піклується про своїх дітей, бажає їм кращого життя: “Діти-діти! Якби ви знали, як то хочеться бачити вас хорошими людьми, щоб не черствий хліб їли…“

Задуми чиновника не здійснилися – він не став дворянином через помилку в написанні прізвища. Спаливши документи про дворянство Мартин зізнається: “Все згоріло і мов стара моя душа на тім огні згоріла“. І хоча Боруля нарікає, що ось, мовляв, “1000 рублів згоріла” половина хозяйства пропала”, та все ж таки він зберіг головне –  родинну злагоду, любов і повагу близьких людей, підтримку приятелів.

Автор: Тимофій Супрун з 10-А

«Мартин Боруля» аудіокнига (дуже коротко)

Цитатна характеристика Мартина Борулі

Позитивні якості:
– “Я вже на вас покладаю всі свої надії.”  (Довірливість, щирість, віра в людей)
-“Коли б ще дочку пристроїть за благородного чоловіка…”  (Дбає про добробут дітей)
-«Я не ворог своїм дітям, хочу обох дітей пристроїть по-дворянськи!» (турботливий)
– «От трохи погримав, а вже й жаль!.. Воно ж, дурне, дума, що я їй ворог! Ворог за те, що витягаю з мужичества…» (Він любить дітей, хоче їм добра, дбає про їхнє майбутнє.)

Негативні  якості:  “Виходить, я — не бидло і син мій — не теля!” (Гординя, зневага до простих людей)
“Ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими.”  (Зверхність, снобізм)
«Дочка моя дворянка, а твій син… ні дворянин, ні чиновник… так не приходиться дворянці йти за простого хлібороба.» (пиха)
«Я сам уродзоний шляхтич! … І мій Степан, бог дасть, дослужиться до чина та жениться на Тридурській, і ми зовсім тоді порівняємся з Красовським!»
«Нащо ти мене довів до того, що я одружився з простою мужичкою!»