Косарики: павукоподібні
Косарики — це ряд членистоногих класу Павукоподібні. Налічується більше 6300 видів косариків. На території України трапляється десь 50 видів косариків. Косарики нагадують павуків, але, на відміну від них, мають сегментоване черевце, сполучене з головогрудьми широкою основою, а не стеблинкою. Головогруди невеликі — 1–22 мм завдовжки, зазвичай яйцеподібні. Ноги іноді надзвичайно довгі — можуть досягати 16 см. На лапках є кігтики, іноді подвійні. Очі прості, одна пара, а в печерних видів очі відсутні взагалі. Черевце коротке, складається з 9–10 щільно зімкнутих сегментів.
Покриви, як правило, дуже тверді, панцирні. Забарвлення у нічних форм сірувате, буре або чорне, у денних форм строкате. Членики ніг довгі, а лапки повторно почленовані, причому кількість члеників може перевищувати сотню. Надзвичайна гнучкість дозволяє лапкам косарика міцно обвиватися навколо травинок, допомагаючи тварині пересуватися в траві. У посушливих місцевостях довгі ноги мають адаптивне значення: вони піднімають тулуб косариків високо над поверхнею ґрунту, що нагрівається вдень.
Звідки походить назва «косарики»?
У більшості довгоногих косариків ноги легко відриваються (автотомія) і ще довго продовжують ритмічно скорочуватися (звідси й виникла назва «косарик»). Скорочення, імовірно, відволікають хижаків, поки косарик рятується втечею.
Чи є серед косариків отруйні види?
Косарики неотруйні і не мають павутинних залоз. У них є пара головогрудних залоз, що виділяють пахучий секрет. Через різкий запах косарики майже не споживаються в їжу хижими комахами і хребетними.
Де живуть косарики?
Косарики поширені практично повсюдно і трапляються в найрізноманітніших біотопах — від лісів і лук до пустель. Деякі види піднімаються в гори до межі льодовиків. Особливо багато косариків у листяних та мішаних лісах; звичні вони і в міських ландшафтах. Більшість косариків — нічні хижаки, удень їх легко помітити завмерлими на стінах у характерній позі з розкинутими ногами.
Особливості розмноження косариків
Специфічних шлюбних танців не спостерігається, але трапляються жорстокі бійки самців за самку. Запліднена самка відкладає яйця в ґрунт за допомогою довгого яйцекладу, що відходить від основи черевця. Кількість яєць у кладці — від кількох десятків до кількох сотень. Плодючість однієї самки може сягати 600 яєць.
