Констянтин Станіславський видатний актор, режисер, педагог, театральний теоретик, засновник театру МХАТ, розробник унікальної акторської системи.
Костянтин Сергійович Станіславський біографія
Алексєєв Костянтин Сергійович (Станіславський це псевдонім, взятий в 1885 році) народився 17 січня 1863 року в Москві в родині власника фабрики з виготовлення веремії. Крім Костянтина в родині було ще 9 дітей. Вони отримали прекрасну освіту: з ними займалися педагоги з літератури, музики, танців, фехтування, іноземних мов, словесності. У будинку часто влаштовувався аматорський театр. У сімейному театрі Костя почав брати участь з 4 років.
У 1881 році він закінчив навчання в гімназії при інституті східних мов і повернувся додому. У період 1877-1888 років всі постановки домашнього гуртка здійснювалися тільки з ініціативи Костянтина Сергійовича, ідейного натхненника, співрежисера і актора аматорських вистав.
По закінченню Лазаревського інституту Алексєєв працює на фабриці батька на посаді директора. Він уважно стежив за технічною стороною процесу, їздив за кордон, впроваджував прогресивні технології, вивчав розвиток виробництва. Але думати про театр не переставав.
У 1888 році разом з Федором Сологубом і Федором Коміссаржевським організував Московське товариство мистецтва і літератури. Розробкою статуту товариства займався особисто. Протягом 10 років Костянтин Станіславський створював яскравих персонажів у спектаклях «Безприданниця», «Гірка доля», «Плоди освіти». Публіка і критики визнали його акторський талант. З 1891 роки актор не тільки грає в постановках, а й пробує себе в режисурі. Під його керівництвом були поставлені спектаклі «Отелло», «Уріель Акоста», «Багато галасу даремно», «Польський єврей», «Дванадцята ніч», «Потоплений дзвін».
У 1898 році зустрівся з Немировичем-Данченком, з яким він обговорював проект створення Московського художнього театру. Перша їх акторська трупа складалася з колишніх учнів. Новий театр дебютував зі спектаклем «Цар Федір Іоаннович». Однак вершиною сценічного мистецтва була постановка «Чайки» Чехова в 1898 році.
Костянтин Станіславський внесок в культуру зробив великий. Він займався культурним вихованням молодих акторів, практичною і теоретичною розробкою своєї системи, по якій артист повинен повністю перевтілитися в роль, а не просто зображати емоції.
З 1912 року Станіславський починає вести викладацьку діяльність в першій студії при МХАТі. Він викладав акторську майстерність. Через 6 років, в 1918 році, ним була створена при Великому театрі оперна студія. З 1922 року разом з основною трупою МХАТу гастролює в США. У цей період починає писати книгу «Моє життя в мистецтві».
У 1928 році у Костянтина Сергійовича на ювілейному вечорі МХАТу стався серцевий напад. Йому категорично заборонили грати на сцені. Після нападу діяч присвятив себе педагогічній і режисерській діяльності. Довгих 10 років він боровся з хворобою. Його не стало 7 серпня 1938 року. Книга режисера «Робота актора над собою» вийшла посмертно в 1938 році.
Відомі спектаклі – «Дядя Ваня», «Три сестри», «Вишневий сад», «На дні», «Синій птах», «Доктор Штокман», «Лихо з розуму», «Місяць у селі», «Моцарт і Сальєрі» , «Ревізор», «Божевільний день, або Одруження Фігаро», «Дні Турбіних».
Станіславський цікаві факти
У дитинстві був слабким і хворобливим.
Був одружений на Марії Петрівні Ліліній. У пари народилося 3 дітей: дочка Ксенія (яка померла в дитинстві), дочка Кіра і син Ігор.
У Костянтина Станіславського був позашлюбний син від служниці сім’ї. Його усиновив батько режисера.
Не міг запам’ятати і усвідомити ієрархію верхніх ешелонів радянської влади, тому з ним з цього приводу часто траплялися курйози.
Радянська влада не тільки підтримувала творчість генія, а й всіляко заохочувала його. Вождь народів Йосип Сталін любив дивитися спектаклі МХАТу, який отримав статус державного.
Пседвонім Станіславський з’явився абсолютно випадково. Коли він займав пост директора фабрики батька, то ввечері, потай від усіх ходив грати в театр. І щоб батько не дізнався про його пригоди, Костянтин Сергійович взяв собі за псевдонім прізвище актора, що зійшов зі сцени.
У 72 роки Станіславський написав:
«Долго жил. Много видел. Был богат. Потом обеднел. Видел свет. Имел хорошую семью, детей. Жизнь раскидала всех по миру. Искал славы. Нашел. Видел почести, был молод. Состарился. Скоро надо умирать. Теперь спросите меня: в чем счастье на земле? В познавании. В искусстве и в работе, в постигновении его. Познавая искусство в себе, познаешь природу, жизнь мира, смысл жизни, познаешь душу — талант! Выше этого счастья нет!», – написав Станіславський в одному з листів 20 січня 1933 року.
Також відомі цитати Станіславського:
«Перше, що потрібно зробити акторові при вході в репетиційний зал, це перестати бути особистістю, пов’язаною з звичайним життям»
«Є лише одна причина неявки актора на спектакль – смерть».
