План до легенди “Народження Артура”
Короткий план
1. Король закохується в леді Іґрейну.
2. Війна з герцогом Корнуольським.
3. Допомога Мерліна.
4. Таємна угода про первінця.
5. Весілля Утера й Іґрейни.
6. Народження Артура
7. Мерлін забирає хлопчика.
8. Виховання Артура в сера Ектора.
9. Остання воля Утера Пендраґона.
Послідовність подій:
1. Непокора герцога Корнуольського.
2. Зустріч у палаці
3.Закоханість Утера в Іґрейну.
4. Втеча герцога з дружиною.
5. Початок війни та облога замків
6. Угода з Мерліном.
7. Загибель герцога
8. Весілля короля Утера та леді Іґрейни.
9. Народження сина
10. Передача немовляти Мерліну.
11. Виховання Артура в домі сера Ектора.
12. Смертельна хвороба Утера.
13. Заклик Мерліна до боротьби.
14. Перемога над ворогами.
15. Остання воля Утера Пендраґона
16. Смерть короля.
“Народження Артура” скорочено
Колись Англією правив король Утер Пендраґон. Йому доповіли, що герцог Корнуольський нападає на його землі. Король наказав викликати герцога з дружиною — леді Іґрейною — відомою красунею з гострим розумом. У Лондоні герцог погодився на мир, але король закохався в Іґрейну.
Відчувши небезпеку, герцог з дружиною потайки втік додому. Розлючений Утер наказав повернути їх силою. Герцог відмовився — почалася війна. Герцог замкнувся у фортеці Террабіль, а Іґрейну відправив у замок на скелі — Тінтаґель. Облога фортеці затягнулася, багато воїнів загинуло, але перемогти герцога не вдавалося.
Король так розхвилювався, що захворів. Його лицар Ульфіус порадив звернутися до чарівника Мерліна. Мерлін, дізнавшись про королівське кохання, пообіцяв допомогти, якщо Утер присягне віддати йому дитину, що народиться від Іґрейни. Король погодився.
Згодом герцог загинув у боях, і було укладено перемирʼя. Утер одружився з Іґрейною. Коли вона завагітніла, Мерлін нагадав королю про обіцянку. Було вирішено, що новонародженого сина віддадуть Мерліну, а той передасть його на виховання сера Ектора — чесного васала короля.
Коли Іґрейна народила хлопчика, вірні люди винесли його з палацу та передали переодягненому жебраком Мерліну. Той відвіз немовля до маєтку сера Ектора, і хлопчика охрестили як Артура.
Та невдовзі Утер тяжко захворів. Країну почали грабувати вороги. Мерлін умовив Утера особисто очолити військо. Утер знайшов у собі сили, повів лицарів у бій і вигнав загарбників. Але це остаточно його зломило.
На смертному ложі, зібравши лицарів і баронів, Мерлін спитав короля:
— Чи підтверджуєте ви, що після вашої смерті трон має перейти до вашого сина Артура?
Король востаннє піднявся на подушках і відповів:
— Дарую Артурові своє благословення! Влада переходить до нього по праву!
І з цими словами Утер Пендраґон помер, а країна залишилася чекати на нового, законного короля.
Легенда “Народження Артура” читати
Було це в ті давні часи, коли Англією правив король Утер Пендраґон. Якось до нього докотилася чутка, що старий герцоґ із Корнуола дозволяє собі нападати на його володіння. Розгніваний король наказав покликати непокірного герцога до двору, та ще й не самого, а з дружиною — леді Іґрейною, що славилася не лише дивовижною красою, але й мала гострий розум. Коли ж герцоґ прибув у палац Пендраґона, то зустрів такий ласкавий і гостинний прийом, що вирішив піти з королем на замирення. Тільки ж ба: надзвичайна врода леді Іґрейни вразила короля в самісіньке серце, і він закохався в неї до нестями.
Відчувши недобре, подружжя вночі непомітно залишило замок і повернулося додому. Довідавшись про це, Пендраґон страшенно розлютився. Послав за втікачами гінців з наказом повернутися. Але герцог відмовився. За кілька днів королівське військо вже стояло під мурами замку ослушника Террабіль.
Але той заздалегідь підготувався до облоги. Леді Іґрейну одіслав до неприступного замку на скелі, який звався Тінтаґель. А сам із головними силами засів у своїй фортеці.
Багато славних воїнів полягло під час штурму Террабіля, але військо герцоґа трималося стійко, і перемога не дісталась нікому.
Король був такий засмучений, що занедужав і весь час лежав у своєму наметі. Тоді доблесний лицар Ульфіус із почту короля порадив звернутися за допомогою до Мерліна. Це був великий мудрець й неабиякий маг. Він володів ще й даром віщуна.
Підійшовши до короля, що лежав у ліжку, він сказав:
— Сер, ваше серце для мене — розгорнута книга, і мені відомо, що вас сушить. І якщо присягнетеся, що віддасте мені те, про що я попрошу, ваше найпотаємніше бажання буде виконано.
Король нетерпляче присягнув на Святому Письмі. По тому маг пообіцяв цієї ж ночі влаштувати йому зустріч із леді Іґрейною. Але за це попросив віддати йому їхнє маля, коли воно народиться:
— Нічого поганого з ним не трапиться — навпаки, все обернеться на вашу честь і славу. Чи згодні ви на цю умову?
Із загибеллю старого герцоґа зник і привід для війни, тож лицарі почали намовляти короля укласти мир з його вдовою. А тому тільки цього і треба було. Незабаром було зіграно дуже пишне весілля.
І ось якось до короля Утера несподівано завітав Мерлін.
— Наближається бажана мить, — багатозначно мовив чарівник, — і скоро на світ з’явиться монарше дитя.
— Я пам’ятаю про свою обіцянку, — відповів король.
— Тоді ми вчинимо так, мілорде, — сказав Мерлін.
— Серед ваших васалів є один, якому належать великі маєтки в Англії та Велсі. Звати його сер Ектор, людина він чесна і віддана вам. Покличте його й повідомте свою королівську волю: хай леді Ектор передасть своє дитя, що недавно народилося, годувальниці, а сама вигодовує вашого сина. Як тільки спадкоємець народиться, ще до хрещення ви віддасте його мені, а вже я доправлю його до сера Ектора.
Як тільки королева Іґрейна щасливо розродилася, король покликав двох вірних лицарів і двох придворних дам, звелів їм загорнути дитя в найтонше полотно і винести через потайний хід із королівського замку.
— Там, — сказав їм король, — вас чекатиме жебрак у лахмітті. Йому й віддайте немовля.
Так спадкоємець корони потрапив до Мерліна, а той одвіз його в маєток сера Ектора, охрестив, як годиться, і священик дав дитині ім’я Артур.
Але не минуло й двох років, як тяжка недуга здолала могутнього і ще зовсім нестарого Утера Пендраґона. А дізнавшись про його слабкість, вороги почали вторгатися в межі Англії. Тоді знову прийшов Мерлін до Утера і прямо сказав:
— Мілорде, у таку годину ви не маєте права відлежуватись удома. Обов’язок справжнього короля — пересилити хворобу, якою б тяжкою вона не була! Лише з вами на чолі військо здолає загарбників і врятує Англію!
А коли настав час жорстокого бою, королівські лицарі й піхотинці вчинили багато подвигів і змусили ворога втікати.
Коли ж король, повернувшись у Лондон, зібрався відсвяткувати славну перемогу, рештки сил його залишили. На ранок розгублені та пригнічені горем барони зібралися коло ліжка вмираючого, аби почути його останню волю. До нього підступив Мерлін і голосно заговорив:
— Сер, чи підтверджуєте ви у присутності цих лицарів, що після вашої кончини корона має перейти до вашого сина Артура?
Утер Пендраґон зібрався на силі і чітко промовив:
— Дарую Артурові своє благословення! Влада переходить до нього по праву.
І з цими словами король віддав Богові душу.
“Народження Артура” паспорт твору (аналіз)
Жанр: Легенда
Рід літератури – епос
Тема: розповідь про народження майбутнього короля Артура
Ідея: доля обирає справжнього правителя, щоб відновити порядок і справедливість.
Місце подій -Англія
Головні герої:
- Утер Пендраґон — король Англії, закоханий у леді Іґрейну.
- Леді Іґрейна — дружина герцога Корнуольського, згодом королева.
- Мерлін — мудрець і чарівник, що передбачає майбутнє й керує подіями.
- Герцог Корнуольський — чоловік Іґрейни, що протистоїть королю.
- Сер Ектор — лицар, що взяв на виховання Артура.
- Артур — син короля Утера і леді Іґрейни, майбутній король
