Левко Лук’яненко коротка біографія розповість про життя та творчість українського політика, дисидента, письменника, правозахисника, Героя України, автора Акта проголошення Незалежності України.
Левко Лук’яненко біографія скорочено
Народився Левко Григорович Лук’яненко 24 серпня 1928 року в селі Хрипівка Городнянського району Чернігівської області в селянській родині.
З початком Другої світової війни його батька забрали на фронт, де він потрапив у німецький полон. У 1942 році матері вдалося визволити чоловіка з концтабору.
З приходом Радянської влади, голову сімейства знову забирають воювати і юного Левка зі школи призвали на фронт.
У 1944–1953 роках він служив у радянських військах у Грузії та в Австрії, де здобув фах авторемонтника. Саме тоді сформувалося його прагнення боротьби за незалежність України.
У 1951 році Лук’яненко вступив до комсомолу та компартії, продовжуючи навчання у вечірній школі. У 1953 році він став студентом Московського державного університету, навчався на престижному юридичному факультеті.
Повернувшись до України, він працював у Львівському обкомі партії, а згодом у Радехівському райкомі. Паралельно почав вести антирадянську діяльність. У 1958 році заснував підпільну «Українську робітничо-селянську спілку», а в 1960 році написав її програму.
У січні 1961 року Лук’яненка та його соратників заарештували. Його засудили до розстрілу, але вирок замінили на 15 років ув’язнення. Він відбував покарання у таборах Мордовії. Час від часу українських дисидентів перевозили із табору до табору, застосовуючи тортури й каральну психіатрію.
В 1976 році він виходить на волю і вже у вересні очолює Українську гельсінську спілку. Разом з іншими активістами вони передавали інформацію західним журналістам. Та невдовзі його знову заарештували.
У 1977 році йому винесли новий вирок — 10 років ув’язнення та 5 років заслання. Він перебував у в’язницях суворого режиму (зокрема у селі Кучино, Пермська область) та на засланні в Томській області.
На свободу Лук’яненко вийшов у 1988 році. У 1990 році став народним депутатом Верховної Ради України. 24 серпня 1991 року був одним з авторів Акта проголошення незалежності України та кандидатом у Президенти України (посів 3-тє місце).
У 1992 році став послом України в Канаді, але вже у 1993 році подав у відставку через незгоду з політикою Леоніда Кравчука щодо Чорноморського флоту. Через роки повернутись у велику політику було важко, тому були постійні об’єднання з різними політичними силами.
У 2005 році президент Віктор Ющенко присвоїв йому звання Героя України.
В останні роки життя Лук’яненко активно виступав проти антиукраїнської політики в парламенті, брав участь у Помаранчевій революції та після 2014 року підтримував українських військових на фронті.
Помер Левко Лук’яненко 7 липня 2018 року в Києві, не доживши півтора місяці до свого 90-річчя.
Левко Лук’яненко що зробив для України? Левко Григорович присвятив усе життя боротьбі за незалежність України. Він почав з підпільної діяльності й пройшов шлях до утворення вільної держави 1991 року. Його по праву можна вважати одним із батьків української незалежності.
