«Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже» аналіз – тема, ідея, основна думка, жанр, художні засоби.
“Лугом іду, коня веду” аналіз
Тема: розповідь про примхливого козака, який за велінням батьків хотів обрати для одруження виключно багату дівчину.
Ідея: засудження тих, хто в людині цінує не зовнішню і внутрішню красу, а багатство; висміювання примхливості, жаги до збагачення, жадності.
Основна думка: Не журися, дівчинонько, рута зелененька, / Цей покинув, другий буде — ще ж ти молоденька!
Жанр: родинно-побутова пісня, інтимна лірика.
Римування: паралельне.
Композиція “Лугом іду, коня веду”
Пісня — це діалог між бідною дівчиною і вимогливим козаком.
- Експозиція: Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже.
- Зав’язка: Ой коли б ти, дівчинонько, трошки багатенька.
- Кульмінація: «Не журися, дівчинонько, рута зелененька… / Цей покинув, другий буде кращий».
- Розв’язка: «Молодая дівчинонька та вже й заміж пішла… / Старий козак, як собака, й досі не женився».
Художні засоби “Лугом іду, коня веду”
Звертання: «…розвивайся, луже», «Сватай мене, козаче», «Ой коли б ти, дівчинонько…», «Ой коли б я, козаченьку, «Бодай же ти, козаченьку», «Бодай же ти, дівчинонько», «Не журися, дівчинонько».
Повтори: «Ой коли б…», «Цей покинув, другий буде…», «Старий козак, як собака».
Метафора: «Слава не пропала».
Епітет: «бита доріженька».
Порівняння: «Старий козак, як собака».
Зменшувально-пестливі слова: «козаченьку», «дівчинонько», «багатенька», «зелененька», «молоденька», «доріжечки».
Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже (текст/слова)
«Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже.
Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже: (2)
Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так присилайся,
Щоб та слава не пропала, що ти залицявся». (2)
«Ой коли б ти, дівчинонько, трошки багатенька.
Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька». (2)
«Ой коли 6 я, козаченько, була багатенька,
Наплювала б я на тебе й на твого батенька. (2)
Ой коли б я, козаченьку, та й забагатіла.
То я б тебе, ледачого, й за харч не схотіла». (2)
«Бодай же ти, дівчинонько, тоді заміж пішла.
Як край битої дороги рута-м’ята зійшла». (2)
«Бодай же ти, козаченьку, тоді оженився.
Як у млині на камені кукіль уродився». (2)
Не журися, дівчинонько, рута зелененька:
Цей покинув, другий буде, — ще ж ти молоденька! • (2)
Цей покинув, другий буде, другий буде кращий,
А цей буде у болоті над чортами старший. (2)
Край битої доріженьки рута-м’ята зійшла.
Молодая дівчинонька та вже й заміж пішла. (2)
А у млині на камені кукіль не зіходить.
Старий козак, як собака, по вулицях ходить. (2)
Ой у млині на камені кукіль не вродився.
Старий козак, як собака, й досі не женився. (2)
