“Маруся” Квітка-Основ’яненко аналіз

“Маруся” Григорій Квітка-Основ’яненко аналіз – тема, ідея, жанр, проблематика, сюжет, дійові особи та інші питання розкриті в цій статті. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.

“Маруся” Квітка-Основ’яненко аналіз твору (паспорт)

Твір “Маруся” вважається першим прозовим твором нової української літератури, а Квітку-Основ’яненка – батьком української прози (фундатором).

Рік написання – 1832

Літературний рід: епос.

Жанр: повість (сентиментально-реалістична, соціально-побутова).

Тема: зображення життя українського селянства, праці, побуту і зви­чаїв народу.

Ідея: засудження соціальної нерівності, що перешкоджала щасливому життю героїв, уславлення гуманізму, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання.

Основна думка: закохані не можуть одружитися через загрозу солдатчини та бідність нареченого.

Напрям – ознаки сентименталізму та риси реалізму

Головні герої “Маруся”

• Маруся — головна героїня, донька Наума Дрота;
• Наум Дрот — багатий селянин, батько Марусі. Він став заможною людиною завдяки чесній праці та дотриманню норм християнської моралі
• Настя Дрот — мати Марусі, дружина Наума Дрота;
• Василь — наречений Марусі. Був свитником
• Олена – подруга Марусі.

На образах Марусі та Василя позначився вплив сентименталізму. Сентименталізм віддає перевагу почуттям та внутрішньому світу людини.

Проблематика “Маруся”

• батьки і діти;
• соціальна нерівність;
• життя і смерть;
• пошуки щастя.

“Маруся” сюжет повісті

Твір починається описом Наума Дрота, багатого й побожного селянина, і його дружини Насті. Автор розповідає про їхню доньку Марусю, роботящу, красиву і покірну дівчину. Зав’язка розпочинається тим, що Маруся іде на весілля, куди її запросили дружкою. Там вона знайомиться із старшим боярином Василем, і між ними майже одразу виникає кохання.

Наступного дня Маруся з подружкою Оленою йде на базар, Василь напрошується їх супроводжувати. Дорогою назад Олена повернулася до міста, тож пара на певний час залишилась на самоті. Вони призналися одне одному про свої почуття; того ж дня у них відбулося побачення біля озера.

Василь довго відвідував Марусю, і одного дня заслав старостів. Але Наум Дрот відмовив хлопцю, мотивуючи це тим, що його можуть забрати в рекрути. Тобто, перешкодою до одруження була солдатчина. На довгий час закохані розлучаються, згодом Василь з’являється і розповідає, що навчився грамоти, а його хазяїн обіцяв найняти «найомщика», який стане солдатом замість хлопця. Василь ще раз сватається до Марусі і цього разу отримує згоду від її батька.

Василь повинен поїхати до Одеси і Москви, тому наречені розлучаються. Маруся сильно тужить без коханого. Утім, більше вони не зустрілися, оскільки одного дня Маруся застудилася, потрапивши під зливу. Дівчина сильно захворіла і невдовзі померла. Василь повернувся у той же день, коли померла його наречена. З туги за нею він іде до монастиря Києво-Печерської Лаври, де став ченцем, але незабаром помер.

Композиція “Маруся”

Будова твору своєрідна, відповідає різким змінам сюжетної лінії. Немає у «Марусі» розподілу повісті на частини, тільки спираючись на зміст, можна виділити три частини: позасюжетний вступ, сюжет, моралізаторські висновки.
У першій частині розміщені філософські роздуми автора про сенс життя людини, декларується одна з провідних ідей традиційного народного світогляду — фатальність долі. Тобто життя людини залежить від божої волі (а далі — від бажань начальства), їй треба скорятись, не намагатись щось змінити.
Г. Квітка-Основ’яненко пропонує простому селянину спосіб життя раба: багато працюй і не про що не думай. Так живуть Наум і Настя.
У другій частині розгортаються дії. Деякі сюжетні зміни повісті виглядають штучно, надумано, зате наслідують ідеї, задекларовані у вступі. Вагомими й важливими елементами сюжету стають талановито написані картини природи, описи народних свят і обрядів, колоритні репліки й коментарі.
Трагічна розв’язка передує епілогу — третій частині повісті. По суті, епілог є повчанням, моралізаторською настановою. Наум і Настя після смерті Марусі їдуть до Василя вже в Києво-Печерський монастир. Василь служить там дияконом. Але вони спізнилися, бо коханий Марусі помер, страждання потроху знищували його душу, а тіло він заморив сам нескінченними постами. Саме третя частина повісті нагадує змістом давньоруський жанр — житійний (опис життя й мук святих). Такі аналогії у повісті цілком виправдані. Жанр релігійної літератури, її морально-дидактичні настанови були дуже близькі авторові.

• Експозиція: знайомство з героями твору — родиною Дротів, які жили, віруючи в Бога. Роздуми про минущість усього живого
• Зав’язка: зустріч Марусі з Василем, їх кохання з першого погляду.
• Розвиток дії: Василь просить руки жочки у Наума Дрота, але отримує відмову.Василь відправляється на заробітки. Маруся потрапляє під зливу, хворіє.
• Кульмінація: смерть Марусі, її поховання.
• Розв’язка: страждання Василя — ченця в монастирі, його смерть через тугу за милою. Утіха батьків Марусі у праці, молитвах, смиренні та спілкуванні з Богом

Кому Г. Квітка-Основ’яненко присвятив свою «Марусю»? Твір автор присвятив своїй дружині.

Квітка-Основ’яненко «Маруся» аудіокнига скорочено

Історія написання

Ця повість була написана у 1832, та опублікована в 1834 році.

Приступаючи до написання повісті «Маруся» Г. Квітка-Основ′яненко ставив собі на мету довести спроможність української мови виявити найтонші порухи душі, щоб “довести панові, що малоросійською мовою можна писати щось ніжне, зворушливе”