Характеристика героїв п’єси “Матінка Кураж та її діти” Бертольда Брехта розглянемо нижче. “Матінка Кураж та її діти” образи героїв краще підкріплювати цитатами.

«Матінка Кураж та її діти» аудіокнига (скорочено)

“Матінка Кураж” характеристика героїв

П’єса Б. Брехта «Матінка Кураж та її діти» розповідає про події 30-річної війни. Але автор описує не історію минулого, а життя звичайних людей, які несуть відповідальність за цю історію.

Матінка Кураж характеристика

Кураж – головна героїня, яка навчилася отримувати зиск від війни. Разом зі трьома дітьми вона їздила у фургончику слідом за військами. І хоча це було дуже ризиковано, але для неї важливішою була можливість збагатитися.

Осліпнувши від бажання збагатитися, матінка Кураж не змогла зупинитися навіть тоді, коли втратила сина: жінка трохи погорювала і знову вирушила налагоджувати торгівлю. Анна заради багатства зраджує своїх дітей. Торгівля йде добре і тому вона підтримує війну, яка стала для неї годувальницею. Анна впевнена, що «про мораль краще говорити ситому, а не голодному». Матінка Кураж не була злою людиною, навіть веселою та доброю господинею.  Вона може навіть надати допомогу комусь, але якщо це стасується грошей.

Відношення матінки Кураж до своїх дітей: “Ото рота роззявить, як мене побачить. Він у мене хоробрий і розумний хлопець. У мене є ще один син, той дурний, зате чесний. Дочка моя— ні риба ні м’ясо. Але вона принаймні мовчить, це вже чогось варте.”

“Матінка Кураж та її діти” характеристика Ейліф

Ейліф – старший син героїні. Він надзвичайно хоробрий. Ця риса необхідна людині, щоб долати перешкоди, захищати власне життя і життя інших; обороняти Вітчизну, відстоювати власну думку, знаходити вихід зі скрутного положення тощо. Але за умов війни сміливість набирає форми свавілля, перетворюється на жорстокість. Хоробрість героя на полі бою приносить йому нагороду, а псевдогероїзм у селянських дворах підписує смертний вирок.

“Матінка Кураж та її діти” характеристика Швейцеркас

Швейцеркас – син мітінки Кураж. За те, що Швейцеркас був чесним простаком, йому довірили на війні полкову касу. Поразка у бою змусила його полк відступити. Юнак діє необачно, не прислухається до застережень матері та сестри, хоче вислужитися перед фельдфебелем, тривалий час думає над тим, що робити, тому опиняється в полоні. Швейцеркас не зміг обернути ситуацію на власну користь, він до останнього захищав касу, яку після його загибелі не знайдуть ані католики, ані протестанти, тому й жертва хлопця виглядає непотрібною і безглуздою. За умов війни чесність може бути згубною для людини. Стає зрозумілим, що, окрім неї, необхідно мати ще якісь чесноти. Матінка Кураж після загибелі сина навіть не визнає, що то тіло її сина, бо могла втратити свій фургон.

“Матінка Кураж та її діти” характеристика Катрін

Катрін – найдобріший образ із-поміж героїв п’єси Б. Брехта. Ця дівчина – втілення доброти, але, напевно, не випадково дівчину змальовано німою. Біль і розпач проглядаються у сценах, коли Катрін хоче вберегти Швейцеркаса від смерті, але не може змусити матір заплатити за життя брата гроші, чує про загрозу для життя дітей, як вона пригортає чуже немовля, як реагує на звістки, що війна швидко не скінчиться… Німота Катрін
сприймається як алегорія безпорадної доброти. Дівчина не сидить, склавши руки, вона діє, але їй складно щось змінити довкола себе.

Брехт в образі Катрін втілює німоту німецького народу, який не опирається силам смерті. Коли настав час, що Катрін не могла вже мовчати, вона ціною власного життя рятує місто, в якому всі спали.

“Матінка Кураж та її діти” характеристика головної героїні

Головним персонажем твору є Анна Фрилинг, яка за спритність і жвавість прозвана матусею Кураж. Так, вона сама каже, що без сміливості не вижити на цьому світі:

«Кураж, сміливість – ось що потрібно бідним людям. Інакше їхня справа пропаща. Для того щоб в їхньому становищі вставати вранці, вже потрібна сміливість. Або щоб переорати поле, та ще під час війни! Одне те, що вони народжують дітей, вже говорить про їх сміливість, тому що попереду у них нічого немає. Вони повинні бути катами один одному і відправляти один одного на той світ, тоді як їм хочеться дивитися один одному в очі, для цього, звичайно, потрібна сміливість, потрібен кураж. І те, що вони терплять імператора і папу, це теж доводить їх моторошну сміливість, тому що за цих панів вони розплачуються життям ».

Навіть при розмові з вербувальником і фельдфебелем героїня поводиться занадто зухвало:

«Вербувальник: – Пане фельдфебель, особа ця, на мою думку, веде крамольні мови. У війську перша справа – дисципліна! Матінка Кураж: – А я думала – ковбаса».

Анна – маркітантка, яка їздить по дорогах війни зі своїм фургоном, набитим різними товарами: від їжі і шкіри – до шовкових сорочок і гудзиків. Вона – практична, наділена діловою хваткою, знає, як заробити на війні. А до неї героїня ставилася вкрай прагматично – як до способу збагачення. Їй абсолютно байдуже, під яким прапором торгувати в своєму дорожньому магазинчику, головне, – щоб торгівля була вдалою.

Героїня, щоб прогодувати себе і дітей, шукає наживи в час війни. Спочатку вона, піклується лише про одне: коли краще збути товар, скільки накупити військового спорядження. Так і міркує вона, поки війна повністю не вступає в свої права і не забирає у неї те, що є дорожче речей – її дітей. Випадкова фраза фельдфебеля стає пророцтвом: «Війною думає прожити, за це треба платити».

Героїня живе війною, але розуміє, що війна – це безжальний звір, який поглинає все на своєму шляху. «Я не віддам своїх дітей в солдати!» – каже вона. І в цьому парадокс: вона хоче вберегти дітей від війни, а сама прямує на її дороги. Вона занадто потребує цієї війни. Війна – це її єдина можливість існувати.

«Я не люблю війни, та й вона мене не дуже-то любить», – в цих словах гірке усвідомлення трагічності свого положення. Ворожіння на початку п’єси на хрестах – явне передчуття драматичного фіналу своєї історії: війна – це той хрест, який несе вона – Анна Фірлінг, хрест, який перекреслив життя всіх її дітей, та й її власне.

Матінка Кураж всюди шукає вигоду, вона не хоче мати якісь збитки: жінка не бажає віддати тонкі офіцерські сорочки для перев’язки поранених, адже це означає вчинити непрактично: «Матінка Кураж: – Не можу нічого дати. Всякі податки, мита, відсотки, хабарі! […] Не дам, не можу, я повинна про себе саму подумати. […] (Полковий священик знімає її з драбинки і садить на землю, потім він дістає сорочки і розриває їх на вузькі смужки) Мої сорочки! Півгульдена штука! Мене розорили! ».

У цій війні жінка врачає всіх дітей. Її син Швейцеркас гине через свою чесність, рятуючи полкову касу, яку йому довірили; Ейліф, хоробрий син, гине ганебною смертю: селяни в мирні дні не стали терпіти мародерства. Німа Катрін, яка боїться війни, гине, рятуючи жінок і дітей оточеного міста: стає на стіну міста і б’є в барабан доти, доки її не почули.

Образ матусі Кураж – це поєднання жорстокості і байдужості, але в той же час доброти і відваги. В кінці п’єси Брехт ставить героїню перед моральним вибором. Закоханий в неї кухар Пітер, відчайдушний серцеїд і цинік, пропонує їй тихе місце в Голландії, свій будинок, свій кабак. Пітер любить Анну, і вона любить його. Умова лише одна: матінка Кураж повинна залишити в розореній Німеччині Катрін. І замерзла, голодна мати відмовляється від власного щастя заради похмурої, безнадійної дочки.

Але, коли гине Катрін, життя матусі остаточно втрачає сенс. І що відбувається? Вона знову бере свій фургон і біжить за солдатами!

Прибуток матінки Кураж не витримує жодного порівняння зі страшними жертвами, які їй довелося заплатити.
Але ця жінка не робить ніяких висновків зі своєї трагедії: вона – втілення війни, причина загибелі дітей, але матінка Кураж цього не бачить.