«Маяло житечко, маяло» аналіз

«Маяло житечко, маяло» – жниварська календарно-обрядова пісня (пісня літнього циклу)

«Маяло житечко, маяло» читати текст 

Маяло житечко, маяло,
Як у полі стояло,
А тепер не буде маяти,
А буде в стодолі лежати.

До межі, женчики, до межі,
Бо мої пиріжечки у діжі.
До краю, женчики, до краю,
То я вам пиріжечка покраю.

Котився віночок по полю,
Просився у женчиків додому:
— Возьміте мене, женчики, з собою
Та занесіть мене до господаря в стодолу,

Бо я вже в чистім полі набувся,
Буйного вітречку начувся,
Од ясного сонечка нагрівся,
А дрібного дощику напився;

Нехай же я у стодолі одпочину,
Поки вивезуть знову на ниву.

«Маяло житечко, маяло» аналіз

Автор – невідомий (народна пісня)

Жанр – жниварська пісня

Тема: зображення тієї винагороди, яку отримали женці за свою працю; прохання вінка до женців, щоб його занесли «до господаря в стодолу».

Ідея: уславлення жниварської праці; віночок — ознака достиглого врожаю.

Основна думка: вінок — символ успішного збирання врожаю, а пиріжки — подяка за сумлінну жниварську працю.

Художні засоби:

• Епітети – чисте поле, буйний вітер, ясне сонечко.
• Уособлення (персоніфікація): “Маяло житечко, маяло”, “Котився віночок по полю”, “Віночок просився у женчиків додому”
• Градація: “Набувся, начувся, нагрівся, напився”

Композиція: У першій частині господиня припрошує женців братися до жнив, у другій – житній віночок проситься до стодоли господаря.

Збирання врожаю, жнива — це вінець праці хлібороба, його надій та сподівань. Тому ця праця, хоч і була важкою, усе ж вважайся святом, супроводжувалася піснями. Коли поверталися додому, кращій жниці одягали на голову вінок із колосся, прикрашений квітами. Перший сніп (або останній) урочисто несли додому, ставили на покуті й тримали до Різдва. Хліб — невід’ємна частина людського життя, тому до нього ставляться з великою пошаною, і в обжинковій пісні “Маяло житечко, маяло…” жито виступає як дійова особа.

«Маяло житечко, маяло» слухати