Міф «Сокіл-Род» Читати, Скачати

Міф «Сокіл-Род» читати варто, щоб дізнатися як на думку слов’ян сторилася земля, вода, рослинність. Слов’янські міфи читати варто кожному українцю.

«Сокіл-Род» читати

© Автор переказу – Юлія Гнатюк

Переглянути текст в зручному форматі

На початку не було ані світанку, ані сутінків. Не було Землі, що тримає кроки людей, не було неба, що береже зорі. Не текли ріки, не шуміли ліси, не народжувалися слова. Була лише Пітьма — давня, безмежна й тиха, як сон, що триває вічність.

І крізь ту пітьму летіло Око.

Ніхто не знав, де був його початок і де мав бути кінець. Волхви Оріани казали, що Око не народилося і не могло померти, бо воно було часткою самої Вічності. Воно летіло з глибин незнаного, несучи в собі пам’ять про світи, що згасли, і мрію про світи, які ще не народилися.

Довго тривала його путь. Минули віки, яких ніхто не може злічити. І ось одного разу Око зупинилося серед бездонного мороку. Вперше за всю свою безконечну дорогу воно відчуло самотність.

І тоді впала з нього Сльоза.

Маленька, прозора Росинка спалахнула в темряві, мов жива зоря. Та не згасла. З неї постав Першоптах і Першобог — величний Сокіл.

Його пір’я сяяло золотом світанків, яких ще не існувало. Його очі були яснішими за майбутні сонця. Коли він розправив крила, пітьма вперше відступила перед світлом.

Сокіл довго кружляв над Оком, вдивляючись у безодню навколо. І зрозумів: настав час народити новий світ.

Тоді він пустив першу сльозу — золоту.

Вона впала на Око, і те почало рости, ширитися, міцніти. Так серед мороку постав Перший Острів — основа майбутнього буття.

Потім Сокіл пустив другу сльозу — срібну.

Вона впала в саме серце острова, і народилося Озеро Живої Води. Його води зберігали силу відродження, пам’ять про минуле і насіння майбутнього.

Після того впала третя сльоза — зелена.

І де торкнулася вона землі, проросли трави, дерева й квіти. Перший вітер заграв у листі, а над водою залунала перша пісня життя.

Світ ожив.

Та Сокіл не радів. Він сів на березі Озера Живої Води серед молодих трав і замислився. Бо світ був прекрасний, але порожній. Не було кому дивуватися зорям, яких ще не було. Не було кому берегти землю і славити життя.

І тоді Сокіл занурив дзьоб у Живу Воду й побачив у її глибині власне відображення. Але то було не лише його обличчя. У воді він побачив усі покоління, що могли прийти після нього.

І зрозумів свою справжню сутність.

Він був не просто Соколом.

Він був Родом.

Першим Батьком усього живого.

Тоді Сокіл-Род здійнявся в небо і вдарив крилом по золотому світлу свого пір’я. Із золотих іскор народилося Сонце. Змахнув другим крилом — і постала Срібна Мати-Місяць. А коли струснув з крил найдрібніший пил, розлетілися по небі зорі.

Світло наповнило Всесвіт.

Потім Сокіл-Род опустився на землю і торкнувся її своїми кігтями. З борозен, проведених ними, потекли ріки. З його подиху народилися вітри. З його голосу постали грім і пісня.

Та найбільше диво він створив наостанок.

Нахилившись над Озером Живої Води, Сокіл-Род узяв жменю землі з острова, краплю срібної води й промінь золотого світла. Він з’єднав їх у своїх долонях-крилах і вдихнув у них дух свободи.

Так народилися люди.

І сказав їм Сокіл-Род:

— Пам’ятайте: у вашій крові є земля, вода і світло. Але понад усе в ній є воля. Поки ви пам’ятаєте свій Рід і бережете правду, доти житиме світ, створений із моїх сліз.

Кажуть, відтоді Сокіл-Род не покинув свого творіння. Він піднявся за хмари і став невидимим для людських очей. Та іноді, коли світанкове сонце золотить небокрай над Оріаною, можна побачити його тінь у височині.

І тоді старі люди кажуть:

— Дивіться. То летить Сокіл-Род — Вічний Батько світу, що й досі стереже землю, народжену зі сльози світла посеред безмежної темряви.

Міф «Сокіл-Род» скачати

«Сокіл-Род» скачати fb2, pdf, epub. Завантажуйте міф «Сокіл-Род» повністю і безкоштовно (щоб скачати, обирай і натискай на іконку потрібного формату):