Михайло Бойчук – видатний український художник, маляр-монументаліст, засновник школи українського мистецтва під назвою «бойчукізм», лідер «бойчукістів». Представник монументального мистецтва України XX століття, належить до групи митців Розстріляного відродження. Біографія скорочено розповість про життя та творчість Михайла Бойчука.
Михайло Бойчук біографія скорочено
Михайло Бойчук започаткував новий напрям монументального мистецтва ХХ століття – неовізантизм.
Михайло Бойчук народився 30 жовтня 1881 року неподалік містечка Теребовля (тепер Тернопільської області). Батько Левонтій був рільником, про матір відомо лише ім’я – Ганна. Вона померла 1907 року, після чого батько одружився вдруге. Михайло був найстаршим серед дев’яти дітей: брати Іван, Дмитро, Тимко (також відомий український живописець, учень Михайла); сестри – Марія, Катерина, Юлія, Олена, Розалія (останні дві – від другого шлюбу батька).
1898 року Михайло Бойчук розпочав навчання в малярській школі у Львові. Навчався під керівництвом Ю. Панькевича. 1902 р. М. Бойчук приєднався до Наукового товариства ім. Т. Шевченка, від членів якого згодом отримав підтримку щодо подальшого навчання – товариство разом з Андреєм Шептицьким виділили кошти на навчання у Віденській академії мистецтв, і пізніше – у Краківській, де Михайло був учнем Леона Вичулковського.
Закінчив Краківську академію зі срібною медаллю і продовжив навчання в Мюнхенській академії, а потім на кілька років відбув до Парижа. Перебуваючи під впливом світового мистецтва, почав цікавитись набутками рідного краю, звернув увагу на народне примітивне мистецтво.
З 1908 року проживав у Парижі, де детально ознайомився з творчістю таких видатних художників, як Сезанн, Ренуар, Пікассо. У цей період в Михайла виникла ідея втілити мистецтво як колективну спадщину, наслідок життя попередніх поколінь. Він вважав, що колективність в мистецтві є найвагомішою, тому переконував своїх учнів відмовитись від індивідуалізму:
«Не бійтеся втратити свою індивідуальність. Хто краще Працює, до того приглядайтесь. Не треба боятись запозичувати у іншого, треба намагатися зробити краще. Індивідуальність сама виявиться, коли майстер визріє».
Так М. Бойчук прийшов до ідеї монументалізму. До числа його учнів належали Микола Касперович, Софія Бодуен-де-Куртене, Софія Налепинська. «Бойчукісти» орієнтувались на мистецтво Київської Русі та Візантії, тому Михайло прагнув почати відродження українського мистецтва саме з цього історичного періоду. 1909 року М. Бойчук заснував майстерню неовізантійського мистецтва, що ознаменувала початок його творчої школи.
У Парижі Михайло Бойчук одружився із Софією Налепинською. У 1910–1911 роках він відвідав Італію, де продовжив вивчати монументальне мистецтво, зокрема епоху проторенесансу.
У 1911–1912 роках Михайло Бойчук жив у Львові. Тут він реставрував ікони в Національному музеї, намалював ікону «Покрова Богородиці», автопортрет та ін. В часи Першої світової війни як австрійський підданий був засланий Російською імперією в Арзамас. Повернувся 1917 року в Київ, де тоді було організовано Українську Академію мистецтв, яку й очолив М. Бойчук. В столиці митець працював над реставрацією фресок Софійського собору, а також Успенського собору Єлецького монастиря в Чернігові.
У 1924 р. М. Бойчук став професором Київського художнього інституту. Працював в жанрі монументального мистецтва, а також графіки. 1925 р. М. Бойчук разом з учніми заснували Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ). Через тиск комуністичної партії змушений був покинути Україну 1931 року, але вже наступного року повернувся у Харків.
Михайла Бойчука разом його талановитими учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром 25 листопада 1936 було заарештовано органами НКВС. 13 липня 1937 їх було розстріляно в Києві. Наприкінці цього ж року, 11 грудня було страчено і дружину Михайла, Софію Налепинську-Бойчук.
Михайло Бойчук: цікаві факти
- Малювати почав рано, його талант помітили у школі. Вчитель Михайла подав до газет оголошення про те, що молодий хлопець потребує кваліфікованого вчителя-живописця. На це оголошення відгукнувся відомий на той час український художник Юліан Панькевич. Він забрав 16-річного Михайла до Львова, де влаштував на навчання до своєї студії. Згодом Наукове товариство ім.Шевченка і предстоятель УГКЦ Андрей Шептицький надали Бойчукові фінансову підтримку, яка дала змогу отримати освіту у Віденській і Краківській академіях мистецтв
- М. Бойчук свідомо відмовлявся від участі у виставках, оскільки не бачив у цьому потреби;
- Художник брав активну участь у монументальній пропаганді: його група розписала агітпароплав «Більшовик», Луцькі казарми в Києві (1919), оформляла свято 1 травня 1919 року, декорувала Київський оперний театр під час першого Всеукраїнського з’їзду представників волосних виконкомів (1919) тощо;
- Творчість українського митця порівнюють з мексиканцем Дієго Ріверою.
- В учні художник брав собі майже переважно сільських парубків і дівчат, іще не “заражених” академічною освітою та міськими впливами.
- До найвідоміших учнів М. Бойчука належать Тимофій Бойчук (брат Михайла Львовича), Кирило Гвоздик, Антоніна Іванова, Сергій Колос, Оксана Павленко, Іван Падалка, Олександр Мизін, Василь Седляр, Микола Рокицький, Онуфрій Бізюков, Віра Бура-Мацапура та інші;
- Після його страти всі його роботи знищували, розписи стін покривали штукатуркою. До нашого часу збереглися переважно копії, ескізи, підготовчі начерки…
- У 2000 році Київський інститут декоративно-прикладного мистецтва й дизайну було названо іменем М. Бойчука.
Автор: cup_of_flowers
Самий видатний циган