Микола Джеря — соціально-побутова повість І. Нечуя-Левицького, присвячена Миколі Лисенку. Головні герої твору живуть за часів кріпацтва. Їх характеристика допоможе розкрити їх образи та риси характеру.
“Микола Джеря” головні герої
- Микола Джеря — головний герой повісті. Волелюбний, рішучий селянин, який не мириться з кріпосницьким гнітом, бореться за справедливість і людську гідність.
- Нимидора — дружина Миколи, працьовита, терпляча, вірна. Уособлює трагічну долю жінки-селянки за часів кріпацтва.
- Петро Джеря — батько Миколи, змучений панщиною селянин;
- Стара Джериха — мати Миколи, сувора, залежна від селянських традицій.
- Пан Бжозовський, осавули, управителі — уособлення кріпосницької системи;
- Мокрина — донька отамана, образ жінки з іншого соціального середовища, контраст до Нимидори.
Характеристика Миколи Джері
Микола Джеря — головний герой повісті Нечуя-Левицького. Це сильний, волелюбний і гордий селянин. Він не може змиритися з несправедливістю панщини, жорстокістю панів і приниженням людей. Микола сміливий, рішучий, здатний вести за собою інших. Водночас він імпульсивний і запальний, через що часто потрапляє в небезпеку. Його боротьба за волю призводить до втрати сімейного щастя, але він не зраджує своїм переконанням.
На початку твору Микола Джеря — молодий, дужий, працьовитий і добрий селянин. Він щиро кохає Нимидору, поважає батьків, мріє про спокійне сімейне життя. Микола ще вірить, що чесною працею можна здобути щастя. Водночас уже тоді він не терпить несправедливості й болісно реагує на приниження селян.
Зіткнення з жорстокістю панщини змінює Миколу. Побої, знущання осавулів, зневага панів пробуджують у ньому бунтівний дух. Він починає відкрито протестувати, підбурює селян до роботи на власних полях, не боїться говорити правду. Микола з мирного хлібороба поступово стає борцем проти кріпосницького ладу.
Після втечі з села характер Миколи ще більше загострюється. В бурлацькому житті він грубішає, стає жорсткішим, інколи втрачає душевну рівновагу. Його мрія про волю здійснюється частково, але ціною втрати родини. Микола розривається між почуттям обов’язку перед сім’єю і прагненням свободи.
Наслідки цього шляху для його життя трагічні. Він втрачає дружину Нимидору, не бачить, як росте донька, повертається додому самотнім і духовно втомленим. Хоча Микола зберіг волелюбність і внутрішню гідність, особистого щастя він так і не здобув.
Образ Миколи Джері показує, як кріпосництво калічить навіть сильну людину: воно робить її бунтівною, але водночас позбавляє сімейного щастя та спокою.
Характеристика Немидори
Нимидора — дружина Миколи. Вона добра, терпляча, працьовита й лагідна. Символізує важку долю української жінки-кріпачки. Нимидора щиро кохає чоловіка, вірно чекає його багато років, самостійно виховує доньку й переносить злидні та самотність. Її образ викликає співчуття та повагу.
На початку твору Нимидора — молода, вродлива, лагідна й щира дівчина. Вона працьовита, скромна, терпляча, здатна на глибоке кохання. Попри сирітське дитинство й важку працю в наймах, Нимидора не озлоблена, вірить у щастя й у любов Миколи. Шлюб із ним для неї — надія на спокійне сімейне життя.
Після одруження життя Нимидори швидко змінюється. Панщина, тяжка праця, знущання осавулів і вороже ставлення свекрухи загартовують її характер. Вона стає стриманішою, мовчазнішою, але не втрачає доброти. Народження доньки робить Нимидору ще відповідальнішою й сильнішою — вона думає не лише про себе, а й про дитину.
Втеча Миколи стає переломним моментом у її житті. Нимидора залишається самотньою з малою дитиною, змушена витримувати злидні, людський осуд і важку працю. Та надія на повернення Миколи підтримує її до кінця життя.
Наслідки для Нимидори трагічні. Вона проживає життя в самотності, виснажена тяжкою працею та хворобами, помирає, так і не дочекавшись чоловіка. Її доля показує, як кріпосницька система ламає життя жінки, прирікаючи її на терпіння й мовчазну жертву.
Петро Джеря — батько Миколи. Це змучений панщиною селянин, який усе життя терпів кривду. Він добрий і покірний, бо боїться ще більшого лиха для родини. Петро уособлює старше покоління селян, яке звикло мовчки зносити утиски.
Стара Джериха – мати Миколи. Сувора, приземлена жінка. Вона дбає про господарство й виживання родини, але не завжди розуміє прагнення сина до свободи. Її недовіра до Нимидори зумовлена бідністю та страхом перед життєвими труднощами.
Пан Бжозовський — жорстокий і пихатий поміщик. Він ставиться до селян як до власності, не визнає їх людьми. Його образ уособлює несправедливу кріпосницьку систему.
Мокрина — донька отамана. Вона щира й емоційна, закохана в Миколу. Її почуття сильні, але егоїстичні, бо вона не зважає на те, що Микола має сім’ю.
“Микола Джеря” характеристика героїв
Головний герой повісті М. Джеря. Письменник вивів постать українського селянина-бунтаря Миколи Джері, людини волелюбної, невтомної, енергійної, високої моралі, глибокого, щирого почуття. Микола Джеря ненавидить гнобителів, протестує проти соціальної несправедливості. Він сміливо підносить руку на пана та його слуг, перший серед заробітчан не скоряється посесору-капіталісту і багатію-отаману, шукає спільників у боротьбі. Микола Джеря — добрий, уважний, ввічливий у відносинах із батьками, заробітчанами, скромний, здібний до музики й малярства.
Портрет Миколи Джері
«Музики заграли, і Микола пішов садить гопака. Той гопак був страшний; здавалось, ніби сам сатана вирвався з пекла на волю. Його темні очі ніби горіли, як жарини, а волосся розпатлалось; бліде лице почорніло і неначе посатаніло. То був не молодий Микола з тонким станом, з парубочим веселим лицем; то був бурлака, що був ладен жити й гулять хоч весь день».
Джеря — духовно вільна особистість. У конфлікті з обставинами Микола утверджується як непохитний волелюбець, правдошукач. Саме тут відкрилися можливості таким його душевним пориванням, які виходять за межі житейських стандартних уявлень його батька. Конфлікт Миколи з ворожими трудівникові обставинами не має механічного характеру, оскільки він зумовлений глибоко внутрішніми причинами: волелюбством Миколи, прагненням жити по-людськи, усвідомленням свого рабського становища. Джеря не може пристосовуватись, лицемірити. Висока духовна свобода характеризує його як людину непересічної вдачі, людину, яка є носієм якостей національного характеру, коріння якого сягають у глибини історії і побуту його волелюбного народу.
Усвідомивши, що не особисті риси пана є причиною нещастя його родини, а панщина, Микола покидає село: «Піду в ліси, піду в степи, піду в пущі й на гострі скелі, а панщини таки робити не буду і в москалі не піду». І він дотримав слова, дарма, що дорогою ціною. Навіть заповіт батька скоритися, не чіпати пана й осавули не змінили його поведінки. Досвід батька, вихованого віковим рабством, неприйнятний для молодого покоління. Переживши чвертьстолітню «одіссею», Микола зберігає духовну міць і незламність. Микола «був сивий аж білий. Густі сиві брови низько понависали й закривали очі, а з-під їх і тепер блищали темні, як терен, очі. Довгі сиві вуса спускались вниз, а голова біліла, наче вишневий цвіт. Його вид і тепер був сміливий і гордовитий».
Уже в перших розділах повісті автор зображує старого кріпака Петра Джерю, батька Миколи. Усе життя Петро покірно робив на пана, але це не рятувало його від канчуків. Виснажений непосильною працею, Джеря передчасно помирає. «Важка праця виссала з його усю силу. Уся його сила прийшла на чужу користь, в чужу кишеню, — на дорогі оксамитові сукні, на золоті сережки пані Бжозовській, на дорогі наїдки та напитки, на дорогі панські примхи та витребеньки».
Дуже яскраво й зворушливо змальовано також жінку кріпачку Нимидору, дружину Миколи. Гарна, чесна, працьовита людина, вона мала всі права на щастя, але в умовах кріпосницького гніту життя її було понівечено.
Крім головного героя, в повісті виведено й інших персонажів. Не тільки Микола протестує проти панського гніту. Разом із ним тікає від панщини з рідного села ще кілька кріпаків. Вербівські бурлаки — люди волелюбні, чесні, готові на самопожертву. Серед бурлак особливо відзначається щирістю почуттів, вірністю почуттів, вірністю товариству Петро Кавун.
Реалістично зображені в повісті такі визискувачі: пан Бжозовський, посесор Бродовський, панський прислужник — осавула. Усі вони прагнуть скористатися з праці кріпаків. Особливо жорстоким гнобителем був пан Бжозовський, від якого кріпаки втікали з рідного села.
Змальовуючи в повісті цих жорстких експлуататорів, письменник показав їх як «ворожу силу», з якою вже не бажає миритися трудовий народ.
“Микола Джеря” цитатна характеристика героїв
Микола Джеря
- “Чорне волосся на голові, чорні рівні брови дуже виразно блищали на білій свиті. Запалене лице було гарне, але дуже молоде. Червоний пояс обвивавсь, наче гадюка, кругом тонкого стану. То був Джерин син Микола.”
- “всі дівчата водили очима слідком за Миколою, а як він йшов вулицею, то вибігали дивитись на його, аж перелази тріщали.”
- “Микола вчився читати з великою охотою, прочитав од дошки до дошки ввесь часловець і псалтир”
- «Якби міг, він, здається, задушив би пана своїми руками».
- «Бодай ту панщину дідько забрав собі до пекла!».
Немидора
“…в березі стояла якась кругловида дівчина, брала воду й співала пісні. Микола вгледів її тонкий стан, сорочку з товстого полотна, червоне намисто на шиї; вгледів її лице з чорними бровами.”
«Я ввесь свій дитячий і дівчачий вік поневірялась в чужій хаті, у чужих людей і не зазнала ласкавого слова».
«Моя мати вмерла й покинула мене маленькою».
«Ніколи я не носила нової одежі… латана сорочка все було світиться на моїх плечах».
«Вона, тату, з присілка, сирота, і вже давно служить у Кавунів».
«Вона дівчина здорова, робоча, бо цілий вік була в наймах».
«Тільки Нимидора була щаслива: вона ніби знайшла свою рідну матір, свого батька, хату».
Старий Джеря (батько Миколи)
«Тяжка праця дуже зарані зігнула його стан».
«Глибокі зморшки на щоках, на лобі… грубі руки — все це ніби казало, що йому важко жилося на світі».
«Скільки він вижав, перемолотив та перевіяв тими руками хліба на панщині за свій довгий вік!»
Джериха (мати Миколи)
- «Мати знов згадала про багатирку Варку… й скоса зирнула на Нимидору».
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
