Наталя Забіла вірші про зиму
Зима
Одяглися люди в шуби,
Натопили тепло груби.
Білки гріються в дуплі,
Миші в норах у землі.
Сплять ведмеді в теплих лігвах,
Сосни в інею застигли.
І під кригою на дні
Сплять у річці окуні.
А під снігом в підземеллі,
В земляній м’якій постелі,
Де немає світла дня,
Причаїлося зерня.
Там не холодно зернинці —
Спить вона, мов на перинці,
Й тихо снить хороші сни
Про веселі дні весни.
***
ВИПАВ СНІГ
Вдягнувшись тепліше,
Морозяним ранком
Мариночка вийшла
І стала на ґанку.
— Як гарно навколо!
Все вкрилось кругом
Пухнастим та чистим
Блискучим сніжком.
У білому вбранні
Зелені ялини.
Під сніг, як під ковдру,
Сховались рослини,
Щоб їх не дістали
Морози страшні,
Щоб взимку заснути
Й ожить навесні.
Ставаймо на лижі,
Сідаймо в санчата,
Берімо коньки,
Щоб стрілою помчати!
Хай щоки щипає
Мороз жартома!
Хороша погода!
Весела зима!
***
ГРУДЕНЬ
Змерзлим груддям скрізь і всюди
Вкрилось поле і шляхи.
— Це вже Грудень! — кажуть люди
І вдягають кожухи.
І дерева в білий іній
Вбрались, як у кожушок.
Річка спить у кризі синій,
І замовкнув спів пташок.
Завмирає вся природа.
А у нас кипить життя:
Йде робота по заводах,
Йдуть у школах заняття.
***
СІЧЕНЬ
Подивись: з початку року
На землі лежать сніги.
Скрізь, куди сягає око, —
Кучугури навкруги.
Вітер снігом б’є в обличчя,
Засипає снігом дах.
І ведуть між себе січу
Хуртовини у степах.
Звір в цю січу попадеться, —
Геть тікає ледь живий.
І по праву Січнем зветься
Місяць перший, зимовий.
Та стрічають Перше січня
Дуже радо малюки;
Скрізь веселі, новорічні
Зеленіють ялинки.
Сяють вогники зірчасті,
Й ми бажаємо для всіх
У житті — нового щастя,
В праці — успіхів нових!
***
ЛЮТИЙ
Другий місяць зветься Лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.
Хоче Лютий, щоб на світі
Панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.
Довші дні, коротші ночі.
Гульк — уже й струмок тече!
Лютий враз як зарегоче,
Знов морозом припече.
Та як здійме враз хуртечу,
Як засипле снігом дах!
Люди добре топлять печі,
Щоб не змерзнуть у хатах.
Та здаля вже крок по кроку
Йде весна, веселий час.
І, розгніваний, до строку
Лютий геть тіка від нас.
***
Лютий
Лютий в гості на гостину
Кличе всю свою родину.
Та родина – не мала,
Суне й суне без числа.
Морозища, морозеньки –
І великі, і маленькі,
Завірюхи капловухі,
І сніжинки-балеринки.
І Вітренко, і Вітрисько –
Вже вони близенько-близько.
Ще до ночі в темнім борі
Вся родина буде в зборі.
Запита родину лютий,
Чи то кожен добре взутий?…
Гей, у танець! – і зі сну
Збудять танцями Весну.
* * *
Що нас жде в Новому році? –
Дні й весняні, й зимові,
що не день, на кожнім кроці –
відкриття й знання нові.
Будуть знов заняття в школі,
любі друзі й вчителі,
і дива, що їх ніколи
не бувало на землі!
А як пройдуть в русі вічнім
всі дванадцять місяців, –
знов привіти Новорічні
полетять з усіх кінців.
Побажаймо ж добрим людям,
щоб щасливо всі жили
і щоб був по всіх усюдах
мир і спокій на землі!
