Олег Чорногуз біографія скорочено українського письменника, журналіста, редактора журналів «Перець» та «ВУС», автора численних книжок гумору та сатири викладена в цій статті.
Олег Чорногуз біографія
Олег Федорович Чорногуз народився 15 квітня 1936 в с. Іванів, Калинівського району, Вінницької області. Батько був лікарем-ветеринаром.
Після закінчення Івано-Франківської с/ш № 5 вступив до Чернівецького військового училища, але згодом покинув навчання.
У 1959 році вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т.Шевченка, який закінчив у 1964 році.
Свою творчу діяльність він розпочав у редакціях районних газет на Вінничині.
1961–1963 — завідувач відділу листів Погребищенської райгазети.
1963–1964 — завідувач відділу сатири та гумору газети «Вінницька правда».
1983–1986 — завідувач редакції прози, директор видавництва «Радянський письменник».
Більше 20 років працював у журналі «Перець» — від фейлетоніста (у 1964) до головного редактора (у 1986).
Член НСПУ (з 1963), НСЖУ (з 1960).
Був делегатом XXXIX сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від України (1984 рік, Нью-Йорк). Захоплюється риболовлею.
Член ради Товариства «Вінничани у Києві».
Лауреат премій ім. Остапа Вишні, ім. І.Багряного, ім. О.Гончара та ін.
Твори Олег Чорногуз
Серед найвідоміших книг письменника:
- повість «Голубий апендицит» (за яку і автор, і редакція журналу «Прапор» були піддані компартійній критиці, зокрема й у московській «Правді»);
- книги гумору та сатири «Портрет ідеала», «Сіамський слон», «Веселі поради», «Між нами кажучи», «Сповідь старого холостяка», «Як доглядати Зевса», «Українські колобки» та ін.
- Сатиричні романи: «Аристократ» із Вапнярки» (написаний 1973, опублікований 1979 р.), «Претенденти на папаху» (1983), «Вавілон на Ґудзоні» (1985), «Я хочу до моря» (1974, знятий з друку, опублікований 1989 р.), «Дари піґмеїв» (2005), «Примхи долі» (2006), «Золотий скарабей» (2007), «Ремезове болото» (2007), «Гроші з неба» (2009), «Твори» (в 2 т., 1986), «Твори» (в 7 т., 2006).
Класно вобще